Судова практика
Обмеження можливості апеляційного оскарження передбачено лише з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним
3 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 735/551/21 задовольнив касаційну скаргу прокурора, якому було безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Місцевий суд засудив особу за ч. 1 ст. 309 КК.
Суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок на підставі ч. 2 ст. 394, ч. 4 ст. 399 КПК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд необґрунтовано відмовив у відкритті провадження, оскільки в ній він порушував питання про зміну вироку з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме -оскаржував правову кваліфікацію дій засудженого, що не заборонено законом.
Верховний Суд вказав, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Враховуюче наведене, суд дійшов висновку, що вказаний вирок не може бути переглянутий в апеляційному порядку з підстав, які ніким не заперечувалися в суді першої інстанції.
Читайте також: Прокурор не має права оскаржувати вирок, яким затверджено угоду про примирення, з підстав невідповідності вимогам КК та КПК
Верховний Суд такий висновок визнав необґрунтованим, виходячи з того, що за змістом ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з вироку, під час розгляду кримінального провадження суд визначив обсяг та порядок дослідження доказів, що підлягають дослідженню відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, при цьому обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.
Статтею 392 КПК визначено коло судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
У цьому провадженні прокурор оскаржив вирок місцевого суду саме в частині безпідставного, на його думку, застосування такої кваліфікуючої ознаки, як придбання наркотичного засобу.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, поза увагою судді апеляційного суду залишилось те, що зазначені в апеляційній скарзі обставини не належать до тих обставин, про які зазначено в ч. 2 ст. 394 КПК. Вказаною нормою встановлені обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним.
Водночас неправильне встановлення та застосування тієї чи іншої кваліфікуючої ознаки, навіть якщо це не змінює кінцевої правової кваліфікації дій особи, оскільки такі ознаки охоплюються однією статтею КК або частиною цієї статті, може вказувати про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У такому випадку апеляційне оскарження вироку місцевого суду, постановленого із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК, з вищевказаних підстав не обмежується.
Підготував Леонід Лазебний
