Судова практика
За подання заяви про визнання особи недієздатною судовий збір не сплачується
14 грудня 2022 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 637/909/21 задовольнив касаційну скаргу заявниці, дійшовши висновку, що її звільнено від сплати судового збору.
Пенсіонерка звернулася до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуном.
Суд першої інстанції залишив заяву без руху у зв’язку з несплатою судового збору та надав строк для усунення її недоліків.
Заявниця подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, обґрунтовувавши його тим, що її звільнено від сплати судового збору відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України, п. 5, 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Місцевий суд, з яким погодився й апеляційний, заяву визнав неподаною та повернув заявниці з посиланням на те, що за змістом ч. 2 ст. 299 ЦПК України на рахунок держави у справах про визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати, пов’язані з розглядом справи, тобто ті, що визначені у ч. 3 ст. 133 ЦПК України, а не визначений до сплати ч. 1 ст. 133 ЦПК України судовий збір. Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
У касаційній скарзі заявниця зазначала, що суди неправильно застосували правила ч. 2 ст. 299 ЦПК України.
Читайте також: Під час розгляду справи про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення позивач звільняється від сплати судового збору
Верховний Суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо тлумачення застосування ч. 2 ст. 299 ЦПК України та вказав, що відповідно до цієї норми судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Наведене правило є спеціальним під час визначення того, чи повинен заявник під час звернення до суду з такими заявами сплачувати судовий збір.
Викладене у ч. 2 ст. 299 ЦПК України правило потребує свого системного тлумачення, адже з одного боку, за визначенням до складу судових витрат входить за ч. 1 ст. 133 ЦПК України і судовий збір, з іншого – у справах про визнання особи недієздатною покладаються на рахунок держави саме судові витрати, пов’язані з провадженням у справі, коли перелік витрат, пов’язаних з розглядом справи закріплений у ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Здійснюючи розширене тлумачення застосування ч. 2 ст. 299 ЦПК України, Верховний Суд дійшов переконання, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться усі судові витрати – як судовий збір, так і витрати, пов’язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом ч. 1 ст. 133 ЦПК України.
Той факт, що Законом України від 22 травня 2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» виключено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, не може бути підставою для стягнення із заявника судового збору за подання заяви про визнання особи недієздатною у разі, якщо таке правило перебачено ЦПК України, а саме у ч. 2 ст. 299 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 р. у справі № 761/24881/16-ц зазначила, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред’явлення позову.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд помилково звужено тлумачив застосування ч. 2 ст. 299 ЦПК України, не врахував, що наслідком такого тлумачення є неправомірне обмеження права особи на доступ до суду.
Підготував Леонід Лазебний
