Судова практика
Визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва
Євген Морозов,
адвокат
У статті йдеться про визнання за особою майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва як різновид загального способу захисту.
Майнове право – «право очікування»
Двадцять п’ятого серпня минулого року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 753/19473/19, провадження № 61-16885св21 та 12 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 509/3297/19, провадження № 61-9850св21 досліджував питання щодо визнання за особою майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва як різновид загального способу захисту. У постанові від 30 січня 2013 р. № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав.
Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12; від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13; від 4 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13; від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15; від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15; від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15; від 2 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15; від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16; від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16; від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16; від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15; від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16; від 7 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими в своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було й не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої та на підставі договору з яким був споруджений об’єкт інвестування, є особою, котрою набувається первісне право власності на новостворений об’єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об’єкт і після завершення будівництва об’єкта нерухомості набуває права власності на об’єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об’єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).
Щодо права власності на нерухоме майно
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об’єктом у розумінні ЦК України такий об’єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.
Захист прав на новостворене майно
Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб’єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв’язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Читайте також: Нові вимоги до обороту об’єктів незавершеного будівництва і майбутніх об’єктів нерухомості
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв’язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування й розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Способи захисту
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту – визнання права, а тому його може бути використано в зобов’язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту – визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов’язально-правових, оскільки сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об’єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об’єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.
Позиція ВП ВС
Практика визнання права власності на об’єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав, підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18); від 3 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19); від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19); від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19); від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) зазначила, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об’єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України. Положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2), у випадку, коли об’єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) зазначено, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та в світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав, як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об’єкті незавершеного будівництва.
Можливість застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором підтверджена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), в якій зазначено, що інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов’язаними зі створенням об’єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред’явлення позову про визнання за ним його майнових прав.
При розгляді справи Велика Палата Верховного Суду керується тим, що укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об’єктом у розумінні ЦК України такий об’єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить. Захист прав на новостворене майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
Висновок
Визнання за особою майнових прав як різновид загального способу захисту – визнання права, може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов’язально-правових, оскільки сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Джерело: Юридичний вісник України
