В світі
В Орбана забрали вето: як вдалося зняти угорську блокаду зустрічей Україна–НАТО?
Лідерам України та Угорщини доведеться вирішити чимало питань, навіть якщо дружби між ними не відчувається.
Уперше з 2017 року, відколи Угорщина розпочала блокаду українських політичних зустрічей у НАТО, її вето вдалося подолати.
Як відомо, за два тижні в Брюсселі відбудеться засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Угорщина, як зазвичай, планувала заблокувати пропозицію про його проведення, але в секретаріаті НАТО – за згодою усіх інших держав, крім самої Угорщини, – сказали «досить».
Читайте також: Угорщина визнана найкорумпованішою країною ЄС
Відтак фактично угорське вето було подолане. Юридично рішення провели трохи інакше, не руйнуючи принцип консенсусу. В Альянсі просто знайшли процедурний шлях зробити так, щоб угорці не насмілилися застосувати своє вето.
Утім у Будапешті цей ляпас відчули. А щоб він був ще болючішим, генсек блоку публічно попередив, що це – не останній такий випадок. НАТО планує й надалі ігнорувати угорське вето щодо зустрічей із нашою Україною. Це, серед іншого, може розблокувати повноцінну участь України у саміті НАТО, який відбудеться у Вільнюсі в липні.
Без «поваги до думки Угорщини»
Про позаштатну ситуацію для Угорщини в НАТО повідомив днями міністр закордонних справ цієї країни Петер Сійярто. Очільник дипломатії уряду Орбана, який не є занадто активним у питаннях участі країни в Альянсі, несподівано поїхав із візитом до штаб-квартири НАТО для термінової зустрічі з генсеком Єнсом Столтенбергом, хоча на той момент публічно не було відомо про причини такого візиту.
Примітно, що пресслужба НАТО досі нічого не повідомила про цю зустріч, «не помітивши» навіть факт її проведення, хоча сайт Альянсу завжди пише про візити очільників МЗС. Та й сам Сійярто в першому повідомленні у вівторок рано-вранці обмежився повторенням розмитих фраз про те, що треба «запобігти третій світовій війні».
Читайте також: Процедуру вступу України в НАТО схвалять у Вільнюсі
Але вже в обід того ж дня, після повернення до Будапешта, міністр вирішив визнати, що зіткнувся з проблемами, та поскаржився на намір НАТО обійти думку Угорщини щодо України. Саме від Сійярто усі й дізналися про те, що засідання Комісії УкраїнаНАТО (КУН) відбудеться попри угорське вето. «Генеральний секретар НАТО оголосив, що скличе цю зустріч під час засідання Ради міністрів закордонних справ НАТО 4–5 квітня, незважаючи на незгоду Угорщини, – обурювався Петер Сійярто.
Хроніка угорської помсти
Щоб пояснити, що ж дозволило НАТО відійти від правила консенсусу, варто спершу коротко нагадати суть конфлікту та те, як Альянс досі співпрацював з Україною, намагаючись при цьому не ображати угорську владу. Блокада на «натівському напрямку» розпочалася у вересні 2017 року, коли Верховна Рада ухвалила новий закон про освіту, мовні положення якого не були узгоджені з організаціями національних меншин. Парламентарі тоді справді порушили власні домовленості з організаціями меншин і відійшли від узгоджених з ними формулювань. І хоча метою нового закону була боротьба із засиллям мови держави-агресора в освітньому процесі, рикошетом нове законодавство вдарило також по освіті угорською, румунською мовами тощо, а також поставило поза законом, наприклад, англомовні школи.
Негативна реакція тоді лунала від столиць кількох держав ЄС, але Угорщина діяла найрадикальніше. Її уряд оголосив, що відтепер блокуватиме будь-яке зближення України з ЄС та НАТО, а також не даватиме згоду на проведення засідань КУН на рівні міністрів або вище – і відразу почав втілювати цю обіцянку, зірвавши найближчі зустрічі.
Пошук компромісу був непростим, але зрештою вдалося досягти успіху. Україна отримала рекомендації Венеційської комісії про те, як реалізувати стандарти Ради Європи щодо мови освіти, та втілила їх стосовно мов держав-членів ЄС, тобто включно з угорською. Ба більше, Угорщина через все того ж міністра Сійярто публічно оголосила про досягнуті домовленості та про те, що Будапешт «за секунду» зніме своє вето в разі їх виконання – це він підтвердив, зокрема, в інтерв’ю «Європейській правді».
Але давши публічну обіцянку, угорська влада відразу її порушила. Блокада з засідань КУН так і не була знята. Будапешт багаторазово змінював думку, а зрештою повернувся до наперед не втілюваної позиції: Україна повинна повернутися до старої системи освіти, за якої все навчання в державних школах може відбуватися суто угорською мовою. Аргументи Києва про те, що це вже було і призвело до того, що угорські діти через це просто не володітимуть українською та не матимуть кар’єрних перспектив в Україні, просто відкидалися Будапештом. Діалог з цього приводу, по суті, зайшов у глухий кут. Так само у глухий кут зайшло питання відновлення політичних зустрічей КУН. Усі пропозиції Столтенберга про це наштовхувалися на вето угорського представника.
Що змінила велика війна?
Після російського повномасштабного вторгнення, яке, як вважають угорські оглядачі, захопило Орбана зненацька й суперечило його очікуванням, Будапешт деякий час шукав позицію за нових умов. Були навіть заяви про те, що на час великої війни Угорщина відкладає убік свої претензії щодо меншинного законодавства (хоча й не відмовляється від них).
Дії угорської влади в НАТО на початку також змінилися. Принаймні, на початку великої війни Будапешт не зважувався блокувати рішення щодо України – лише сам стояв осторонь від них, оголосивши відразу, що не постачатиме Києву зброю. Але оскільки угорська армія є дуже слабкою, то це спершу не видавалося реальною проблемою.
Але це тривало недовго. Після вагань та спроб всидіти на двох стільцях, уряд Орбана був змушений обирати союзника. Й обрав Росію. Вето на зустрічі з Україною в НАТО також відновилося: восени під час міністерської зустрічі в Румунії генеральний секретар був змушений придумувати окремий формат для українського гостя. А Петер Сійярто на цьому тлі публічно оголосив: питання меншин знову є визначальним у відносинах, блокада діє й скасована не буде.
Хід Альянсу
То як же в НАТО вийшли з ситуації цього разу? І головне: чи справді можна говорити, що в блоці знайшли шлях, як позбавити Угорщину права вето? На друге запитання відповідь, на жаль, негативна.
Консенсус лишається базовим і єдиним принципом ухвалення рішень у НАТО, він записаний в установчих документах, і дискусія про його зміну навіть не ведеться. Хоча всі й розуміють, що одностайність ускладнює ухвалення рішень – але в питаннях безпеки практично ніхто не готовий поступитися своїм правом мати блокуючий голос. Навіть задля покарання Орбана.
Однак у великих міжнародних організаціях, окрім базових, статутних інструментів, є також правила та кроки, на які здатна бюрократична машина. Часом це виявляється сильнішим за політичні правила. І саме такий підхід використав Столтенберг. Як пояснюють представники Альянсу, для того, щоб угорський представник не мав змоги заблокувати міністерське засідання КУН, цей пункт порядку денного просто не стали виносити на обговорення і голосування. Натомість генсек, після консультацій з іншими потужними членами блоку та отримавши їхню підтримку, запропонував 30 державам-членам Альянсу затвердити порядок денний загалом. І якби Угорщина вирішила блокувати і його заради зриву українського питання – то це означало би, що Угорщина голосує проти усієї міністерської зустрічі, що призначена на 4–5 квітня. Ба більше, можна говорити з високою певністю, що навіть у цьому разі зустріч все одно відбулася б, і на неї запросили б Україну… а Угорщина лишилася б за дверима. Цей варіант-ультиматум міністру Сійярто, напевно, був геть не до вподоби. По суті, він був примушений погодитися на проведення КУН. І виходячи з цього, його обурення нескладно зрозуміти.
То чим так важливе для України та НАТО запрошення Кулеби до Брюсселя саме зараз? Та річ у тім, що нічим.
Але є другий, практичніший наслідок. Генсек не дарма наголосив на тому, що рішення про цю зустріч в обхід вето Угорщини є не останнім. Зараз триває підготовка до саміту НАТО у Вільнюсі, що відбудеться в середині липня, і Альянс зацікавлений запросити туди українського президента. А Україна своєю чергою зацікавлена мати таке рішення НАТО, яке зробить поїздку Володимира Зеленського на цю зустріч більш обґрунтованою. Угорське вето на участь України ставило всю цю конструкцію під загрозу. А тепер, коли Альянс знайшов схему обходу позиції Орбана, підготовка українського рішення Альянсу набула практичного змісту. Хоча не треба забувати, що право вето як таке в Угорщини не забрали…
Джерело: Юридичний вісник України
