Судова практика
Прийняття спадщини, розташованої за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні
13 березня 2023 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 398/1796/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 р. у справі № 320/5056/17-ц, згідно з яким чинне законодавство, з урахуванням наявності між Україною та російською федерацією відповідного договору про правову допомогу, не змушує спадкоємця одночасно звертатись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори на території України та до нотаріальної контори на території російської федерації.
Двоюрідна сестра спадкодавця звернулася з позовом до покупця квартири та представника за довіреністю про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, зазначаючи, що оспорюваний правочин від імені спадкодавця був укладений на підставі довіреності, яка є недійсною, у зв’язку з припиненням представництва, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України. Наполягала, що оспорюваний договір суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки спрямований на порушення її прав, охоронюваних законом інтересів як спадкоємиці.
Рішенням міськрайонного суду, залишим без змін апеляційним судом, позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений на підставі припиненої довіреності.
Читайте також: Позов про визнання недійсною вчиненої в Україні відмови від прийняття спадщини, яка знаходиться за кордоном, підсудний судам України
Апеляційний суд, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 р. у справі № 320/5056/17-ц, вказав, що місцем відкриття спадщини після смерті спадкодавця є місто москва російської федерації. Позивачка у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори за місцем смерті та останнього місця проживання і реєстрації спадкодавця у російській федерації із заявою про прийняття спадщини. Норми чинного законодавства України, з урахуванням наявності між Україною та російською федерацією договору про правову допомогу, не покладають на спадкоємця обов’язку одночасно звертатись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори на території України та до нотаріальної контори на території російської федерації.
Читайте також: Заповіт не може бути визнано нікчемним виключно з тієї підстави, що його посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу
За таких обставин апеляційний суд не визнав такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки позивачка не звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в Україні, то вона не є спадкоємцем і не має права на спадщину.
Розглянувши касаційну скаргу покупця спірної квартири, Верховний Суд вказав, що за наявності іноземного елемента до відносин спадкування застосовуються положення Закону України «Про міжнародне приватне право».
Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів. Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 р. і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР, що була чинна на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Тлумачення ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 44, 45, 48 Конвенції свідчить, що:
– спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні;
– подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст. 1269 ЦК України;
– якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.
Оскільки заяву про прийняття спадщини на нерухоме майно позивачка в Україні не подавала, то відсутні підстави вважати, що вона успадкувала належну за життя спадкодавця квартиру. Оскільки позивачка не вважається такою, що прийняла у спадщину спірне нерухоме майно, яке перебуває на території України, й не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, то оспорюваним правочином права та інтереси позивачки не порушені. Відсутність порушеного права позивачки є самостійною підставою для відмови в позові.
Крім того, якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташоване на території України.
Підготував Леонід Лазебний
