Судова практика
Позов ФГ про скасування наказу Мінюсту, яким було скасовано рішення реєстраторів щодо права оренди земельних ділянок, має розглядатися в господарському суді
1 березня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 143/1356/21 задовольнив частково касаційну скаргу Міністерства юстиції України з тих підстав, що відповідач у спірних правовідносинах є не фізичною особою, а засновником фермерського господарства.
Фермерське господарство звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, засновника іншого фермерського господарства про визнання незаконним та скасування наказу МЮУ, яким задоволено скаргу одного із засновників (керівників) іншого фермерського господарства та скасовано рішення державних реєстраторів про реєстрацію права оренди на земельні ділянки за позивачем.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено.
Апеляційний суд, зокрема, зазначив, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності встановлених процедурних порушень МЮУ при розгляді скарги, що є самостійною та безумовною правовою підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу. Враховуючи предмет, характер спору та суб`єктивний склад його сторін спір у цій справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Читайте також: Право користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення фермерського господарства його засновник, може успадковуватися
Розглянувши касаційну скаргу МЮУ, Верховний Суд вказав, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу МЮУ, яким було задоволено скаргу засновника іншого фермерського господарства та скасовано рішення державних реєстраторів, на підставі яких позивачем було набуто право оренди на земельні ділянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі № 615/2197/15-ц зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов’язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб’єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб’єктом є не фізична особа – голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам (близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 р. у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 р. у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 р. у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 р. у справі № 483/1863/17, від 16 січня 2019 р. у справі № 695/1275/17).
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що одним із відповідачів є фізична особа, тому спір є цивільно-правовим, є безпідставними з огляду на те, що засновник іншого фермерського господарства у таких правовідносинах є не фізичною особою, а засновником фермерського господарства.
Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв’язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, Верховний Суд ухвалені у справі судові рішення скасував, а провадження у справі закрив.
Підготував Леонід Лазебний
