В Україні
«Бунт академіків»
Чому Національна академія правових наук України втратила свою єдність?
Академіки НАПрНУ останнім часом, схоже, розмежувалися за географічною ознакою «схід – захід», правда, за невеличким винятком. Навколо події з арештом голови Верховного Суду Всеволода Князєва у зв’язку з прийняттям останнім пропозиції, а простіше кажучи хабара, ми якось не звернули уваги на «бунт академіків».
Читайте також: Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти переформатовано за європейськими вимогами
Так, за ініціативи дійсних членів (академіків) НАПрН України Р. О. Стефанчука, Н. С. Кузнєцової та О. Л. Копиленка 14 травня відбулося позачергове засідання президії НАПрНУ, на якому, зокрема, розглядалося питання про невідкладне проведення загальних зборів академії. Тоді за результатами тривалої дискусії президія НАПрН України ухвалила рішення, яким фактично відмовила ініціаторам (київській частині академічної спільноти) в проведенні такого зібрання. Члени президії В. А. Журавель, Є. А. Гетьман, Ю. В. Баулін, А. Г. Бобкова, А. П. Гетьман, О. В. Зайчук, С. Г. Серьогіна звернули увагу своїх колег на те, що у найважчий для країни час просто неприпустимими є дії, які вносять розкол в академічну спільноту, порушують її права самостійно вирішувати внутрішні питання функціонування без будь-якого тиску та зовнішнього впливу, що академія заслуговує на чіткі та виважені рішення, які б не ускладнювали, а навпаки, покращували б, життя її членів та співробітників приналежних наукових установ. Водночас імена підписантів звернення, їхні аргументи також вагомі, адже, окрім трьох уже згаданих академіків, до кола ініціаторів зібрання увійшли й такі відомі вчені як С. В. Ківалов, М. В. Костицький, А. С. Довгерт, М. Є Шумило, В. С. Щербина, О. П. Орлюк, О. В. Дзера, В. І. Шакун, С. М. Приліпко, Н. М. Оніщенко, Т. В. Боднар, В. М. Ермоленко, В. О. Кот, А. М. Колодій, Г. І. Балюк, С. О. Погрібний, А. Б. Гриняк, О. М. Буханевич. А підставою для такого зібрання називається декілька причин, одна з яких перевершує всі інші, а саме виключення зі складу НАПрНУ Віктора Медведчука, відомого політика-перевертня.
Водночас підписанти звернення до Президії НАПрНУ вважають за необхідне звернути увагу ще й на те, що тривалий час академія працює без обраного президента, завершився термін повноважень віце-президента, а три регіональні відділення очолюють виконуючі обов’язки академіків-секретарів із невизначеним статусом у складі тої ж Президії. Неприпустимим є й перебування дотепер у складі академії як дійсних членів (академіків) підозрюваних у державній зраді Віктора Медведчука та Дмитра Табачника. Натомість Харківська частина академічної спільноти цілком аргументовано заперечує необхідність проведення такого зібрання представників наукових установ і всієї наукової спільноти, вказуючи при тому, що пропозиції щодо негайного проведення загальних зборів для виключення бодай Віктора Медведчука, які лунали на зборах 14 травня, заслуговують на повну підтримку та є надзвичайно важливими як для Академії, так і для суспільства загалом. І всі члени Президії висловили цілковиту єдність у цьому питанні!
Читайте також: 5 етапів впровадження у закладах освіти системи «EvaluEd»
Проте ініціатори проведення зборів академічної спільноти відхилили варіант швидкого, а головне, відносно безпечного для учасників, онлайн-розгляду цього питання. Тому, як на нашу думку, звинувачення в, нібито «покриванні» колаборантів тут, як кажуть, цілком безпідставні. Натомість частина членів Президії НАПрНУ вбачає в ініціативі невідкладного проведення зборів інший факт – бажання швидкого переносу керівного офісу академії з Харкова до Києва та зміни Статуту НАПрНУ (зокрема, для закріплення в ньому юридичної адреси Президії в Києві та інших положень). До речі, і такі наміри підтвердили своїми виступами 14 травня й окремі члени Президії академії, яких чи не найбільше цікавило саме питання обрання нового президента НАПрНУ та перебазування Президії академії до Києва. У кулуарах того зібрання (14 травня) ходили чутки, що ніби один із членів Президії навіть висунув кандидатуру свого колеги в президенти академії. Зрештою, якщо вже бути до кінця об’єктивним, то дійсно, після обрання президента академії суддею до Конституційного Суду України, в науковій спільноті утворився, так би мовити, організаційний вакуум. Наразі багато справ тут вирішуються «за сімейним підрядом». При тому, що це характерно як для харківської, так і для київської частин науковців. Зрозуміло, що так довго така ситуація тривати не могла, до того ж академія вимагає бюджетного фінансування державою, що веде війну. Тож із цієї точки зору аргументи проти відкритих зборів академічної спільноти видаються надуманими й провокативними. Врешті-решт, голосування, а воно колись-таки відбудеться, покладе край цій майже дворічний невизначеності НАПрНУ.
Лесь Курінний, оглядач,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
