В Україні
День Конституції – cвято законності і свободи
Багатюща наша мова визначає поняття «конституція» як форму чи структуру речей. Згадалося, як описуючи своє дитинство, гуморист Остап Вишня свого часу сказав: «За конституцією я був нервовий та вразливий змалку». З юридичної точки зору термін «конституція» асоціюється в нас з конкретним документом – з найвищим законом держави. Порівняльні сенси – слова Остапа Вишні та реального значення основного документу держави – не вкладаються в розуміння лише будови організму або структури речей. Будова держави має інші масштаби та значення.
Читайте також: Англійська – мова міжнародного спілкування в Україні
Водночас усе це є логічним, адже Конституція України якраз й описує будову, власне організацію нашої держави, відносини, які панують у ній. І з цього приводу маємо зрозуміти декілька уроків з грамотного розуміння саме конструкції надважливих речей, себто конституційних відносин. По-перше, в Конституції «вшите» розуміння стійкості та незаперечності конституційних правил, адже саме це поняття означає, з-поміж іншого, й основоположні речі, тобто джерела, процедури, реалізацію певних відносин.
По-друге, латинське «constitution», тобто устрій, будова, означає стійкість, незаперечність існування держави та державності як поєднаних правових явищ. Філологи, звісно, можуть доповнити нюанси цих слів. Так, «константа», тобто стала, незмінна величина; «констатація» – встановлення незаперечності існування якогось факту, явища. Отже, Конституція України, з погляду як філологів, так і юристів трактується, як єдина система. По-третє, ця система є самодостатньою, самокерованою. Вищим проявом її самодостатності є властивість держави бути суверенною. І на цьому ознаки філологічного контексту конституції завершуються. Адже сама конструкція суверенності «прошита» в таких ознаках та властивостях конституційних відносин, що виписані в самій конституції держави. Йдеться про розуміння глави держави, про парламентську республіку, про обмеження влади правом і законом, про поділ влад на законодавчу, виконавчу та судову. До речі, такий поділ влади (на законодавчу, виконавчу і судову) прийшов у Європу саме з України. Свого часу такий відомий документ, як «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…» ще в 1710 році мав запровадити цю прогресивну ідею – поділ влади на законодавчу (Генеральна рада тричі на рік), виконавчу (гетьман і Генеральна старшина) і судову (Генеральний суд) гілки. Тут окремо вказувалося, що суд діє незалежно, адже гетьман «не повинен карати сам із власної ініціативи і помсти», а рішення, яке виносить Генеральний суд, «не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкоритися, як переможений законом».
Слід нагадати, що тоді латиномовний варіант Конституції Пилипа Орлика став активно поширюватися в Європі. А за декілька десятків років вийшла праця французького просвітника Шарля Луї Монтеск’є з ідеєю поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, яка й пішла надалі мандрувати світом. Та повертаючись до філологічних засад конституції, підходимо до головного: а як об’єднати країну через історичну освіту? Із праці Пилипа Орлика линуть до нас ідеї: як не допускати зловживань козацької старшини; боронити від кривд козаків і селян; як звільняти від податків і повинностей козацьких вдів, сиріт та деякі інші категорії населення тощо. І в раніше виданих документах бачимо схожі правові позиції, зокрема в «Уставі Володимира Всеволодовича» початку XII століття, одному з пізніших доповнень «Руської Правди», в історичному документі «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1793 року тощо.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Отже, принцип незмінності української державності в частині захисту прав громадян є і в сучасному Основному Законі України. Не зайве нагадати, що його писали майже п’ять років, а ухвалювали протягом однієї ночі. За конструктивними особливостями наш Основний Закон є «жорсткий», але до нього можна вносити суттєві зміни. Ми були свідками, що вже як мінімум тричі в країні суттєво змінювалося співвідношення владних функцій – то на користь Верховної Ради, то на користь Президента України. А наслідком Революції Гідності стало «вшивання» в структуру Основного Закону вказівки щодо стратегічного курсу держави – на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.
Останнє, про що варто нагадати в День Конституції. Експерти свідчать, що лише кожен десятий громадянин держави позначає цей день, як найбільш важливе свято, а 40% респондентів ніколи не читали Конституцію України; половина із тих, хто її читав, робили це саме для того, аби дізнатися про свої права; значна частина наших громадян твердо знають, що носієм суверенітету та джерелом влади в Україні є саме її громадяни. Отже, вивчив Конституцію, то й знаєш свої права, а відтак не бійся захищати їх тут і зараз. І саме в такому сенсі День Конституції України справді стане загальним і всенародним святом.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України