В Україні
АПУ звернулася з пропозиціями щодо уніфікації інститутів господарського та цивільного процесів
Асоціація правників України звернулася до Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Дениса Маслова з пропозиціями щодо Проєкту Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України щодо уніфікації процесів (реєстр. №9306 від 17.05.2023) та Проєкту Закону про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо уніфікації процесів (реєстр. №9306-1 від 31.05.2023). Також експерти Асоціації повідомили про свою готовність брати участь у законотворчому процесі та розробці пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Розглянувши проєкти змін до процесуального законодавства, запропоновані законопроєктами 9306 та 9306-1, Асоціація правників погоджується з необхідністю уніфікації інститутів господарського та цивільного процесів і звертає увагу на таке.
Щодо пропозиції про уніфікацію норм щодо підстав залишення позову без розгляду
Господарський процесуальний кодекс України в чинній редакції передбачає, що підставою залишення позову без розгляду є неявка позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Цивільний процесуальний кодекс України у чинній редакції передбачає, що підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача в судове засідання або не неповідомлення про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи.
Тобто на сьогодні господарський та цивільний процеси передбачають різне регулювання залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача.
Законопроєкт 9306 пропонує уніфікувати вказані норми.
Асоціація правників України в цілому підтримує ініціативу уніфікації норм щодо підстав залишення позову без розгляду, однак пропонує розглянути таку пропозицію.
Проблемним з точки зору судової практики є питання, чи може суд залишити позов без розгляду з підстави неявки позивача лише в судовому засіданні (на стадії розгляду справи по суті). Чи суд має так повноваження як в підготовчому засіданні (на стадії підготовчого провадження), так і в судовому засіданні (на стадії розгляду справи по суті). Підходи суддів різняться в цьому питанні.
Необхідним є законодавче закріплення права суду на залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача як в підготовчому, так і в судовому засіданні. Оскільки в більшості випадків неявка позивача саме в підготовче засідання не дозволяє досягти мети підготовчого провадження. Відповідно, суд не може ані перейти до стадії розгляду по суті, ані залишити позов без розгляду. Вказане призводить до невиправданого затягування судового процесу, який позивачу вже не цікавий.
Асоціація правників України пропонує розглянути залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача в такій редакції:
Підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка позивача в підготовче або судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадків, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності або якщо при розгляді справи по суті присутній у засіданні відповідач (його представник) наполягає на розгляді справи по суті.
Звертаємо увагу, що відповідні зміни мають бути внесені до обох процесуальних кодексів. У законопроєкті 9306 запропоновані різні редакції до господарського та цивільного процесів, що не відповідає меті законопроєкту щодо уніфікації процесу.
Щодо пропозиції уніфікації стандарту доказування
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 в господарському процесі був змінений стандарт доказування з достатності на вірогідність доказів.
Окрім того, уточнено поняття достовірності доказів, запроваджені правила витребування однотипних доказів, а також вимоги до змісту мотивувальної частини рішення. Окрім того, визначено, що обставини, встановлені виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є преюдиційними та підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
Однак відповідні зміни до цивільного процесу не були внесені. А тому правила доказування на сьогодні в господарському та цивільному процесах різні.
Законопроєкти 9306 та 9306-1 пропонують закріпити стандарт доказування «вірогідність доказів» і в цивільному процесі, а також уніфікувати інші норми щодо доказування.
Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (напр. постанова ВС від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19).
Практичне застосування стандарту доказування «вірогідність доказів» у господарському процесі підтвердило ефективність. Цей стандарт доказування відповідає змагальному процесу, яким є як господарський, так і цивільний.
А тому Асоціація правників України підтримує ініціативу щодо уніфікації стандарту доказування в господарському та цивільному процесах.
Підсумовуючи, Асоціація правників України висловила позицію про підтримання законопроєкту 9306 з урахуванням пропозицій, викладених вище.
Текст звернення АПУ доступний за посиланням.
