Судова практика
Малограмотність чи неграмотність підозрюваного (обвинуваченого) не є підставою для обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні
24 квітня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 487/5207/17 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який доводив, що право обвинувачених на захист не було порушено.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, обвинувачених визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та виправдано.
У касаційній скарзі прокурор посилався на те, що апеляційним судом не спростовано його твердження про відсутність у справі порушення приписів ст. 49, 52 КПК, зокрема щодо неправомірного визнання недопустимими висновків експертів та протоколу слідчого експерименту, збирання яких не потребує особистої участі учасників судового провадження.
Верховний Суд вказав, що в цій справі місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що виправдана була неграмотною, не вміє ні читати, ні писати, не має будь-якої освіти, у тому числі середньої, а її мати, інша виправдана, має неповну середню освіту, вважає себе малограмотною. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про порушення їх права на захист, враховуючи невиконання органом досудового розслідування приписів ст. 49, 52 КПК, та як наслідок визнав недопустимими докази у справі, здобуті стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинувачених у інкримінованому їм злочині.
Читайте також: Участь захисника у проведенні такої слідчої дії, як відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, не є обов’язковою
Як убачається зі змісту ч. 2 ст. 52 КПК наведені вище обставини, як то «малограмотність» чи «неграмотність» не є підставою для визнання участі захисника у кримінальному провадженні обов’язковою.
Водночас, на переконання Верховного Суду, у разі встановлення обставин, які ставлять під сумнів можливість підозрюваним, обвинуваченим реалізовувати гарантовані йому процесуальним законом права, зокрема знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення, така участь за певних умов може визнаватися обов’язковою з моменту встановлення цих обставин у справі.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КПК у випадках, якщо слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його, то вони зобов’язані забезпечити участь захисника.
Читайте також: Допит свідка слідчим суддею за відсутності захисника підозрюваних, участь якого не була обов’язковою, не є порушенням права на захист
Проте, таке рішення вказаних вище суб’єктів носить оціночний характер і неприйняття такого рішення не тягне за собою правових наслідків тотожних з наслідками недотримання вимог ст. 52 КПК.
Апеляційний суд, перевіряючи виправдувальний вирок за доводами апеляційної скарги прокурора, не врахував, що дані про особу виправданих, зокрема стосовно їх грамотності, констатовано виключно на підставі їхніх слів. При цьому місцевим судом не встановлено, по-перше, що вказані обставини позбавили виправданих можливості повною мірою реалізовувати свої процесуальні права, по-друге, з якого моменту слідчому чи прокурору стало відомо про існування зазначених обставин.
Твердження апеляційного суду про відсутність у виправданих належної освіти не є безумовною обставиною, яка свідчить про обов’язковість участі захисника у кримінальному провадженні.
Отже, апеляційним судом не перевірено висновків місцевого суду про нероз’яснення виправданим права мати захисника під час досудового розслідування, з огляду на долучені до апеляційної скарги документи, зокрема протоколи роз’яснення підозрюваним права на захист.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
