Порушення свобод та інтересів особи дає їй право на оскарження рішення попри те, що вона не є учасником провадження

Верховний Суд погодився, що викладені в судовому рішенні фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень особами, стосовно яких не ухвалений обвинувальний вирок, є неприпустимим з огляду на засади кримінального провадження та презумпцію невинуватості.

Ухвалою  районного суду від 16 грудня 2015 р. посадову особу підприємства «Укрпошта» звільнено від кримінальної відповідальності за обвинувальним актом щодо вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК, у зв’язку з дійовим каяттям. Кримінальне провадження за цим обвинувальним актом закрито.

На вказану ухвалу суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просив виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на обставини обвинуваченнясудді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК.

Скарга була повернута йому як така, що подана особою, яка не має права її подавати,  на підставі ч. 3 ст. 399 КПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 грудня 2016 р. скасовано вказану ухвалу про повернення апеляційної скарги та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 р. поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали, відкрито провадження за апеляційною скаргою на неї. Врешті суд апеляційної інстанції постановив  виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на обставини обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК, а також – на обставини обвинувачення співробітників прокуратури, які також були згадані в ухвалі суду першої інстанції щодо закриття кримінального провадження.

Прокурор на цю ухвалу подав касаційну скаргу, яку аргументував тим, що суд апеляційної інстанції незаконно взяв до розгляду апеляційну скаргу судді, оскільки той не є суб’єктом оскарження ухвали суду першої інстанції і на нього не поширюються положення ч. 2 ст. 24 КПК.

Верховний Суд констатував, що в судовому засіданні стосовно обвинувачення посадової особи підприємства «Укрпошта» стали відомі факти щодо можливого вчинення злочинів суддею та співробітниками прокуратури. В ході засідання суду апеляційної інстанції виявлено, що матеріали справи відносно судді та працівників прокуратури виділені в окреме провадження. Натомість, суд першої інстанції в ухвалі про звільнення посадової особи підприємства «Укрпошта» від кримінальної відповідальності зазначив відомості про суддю та працівників прокуратури (дата, час та місце скоєння злочину).

Верховний Суд розцінив включення відомостей про вищевказаних посадових осіб в ухвалу суду щодо закриття кримінального провадження щодо іншої особи як недопустиме через грубе порушення презумпції невинуватості.

Така преюдиція щодо винуватості судді у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені статтею 7 КПК загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципи верховенства права й законності.

Щодо права на апеляційне оскарження особою судового рішення у справі, в якій особа не бере участі, Суд наголосив, що за змістом ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

Гарантії апеляційного і касаційного оскарження  в даному випадку поширюються на суддю-заявника, оскільки його ім’я згадується у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції як суб’єкта вчинення кримінального правопорушення, яке хоч і опосередковано, але перебуває в причинно-наслідковому зв’язку з протиправними діями, вчиненими обвинувачено.  Адже відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 р. № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист.

В підсумку Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу прокурора без задоволення.

Леонід Лазебний

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути