Судова практика
Вимога зобов’язати державного виконавця виконати рішення суду не є належним способом захисту прав стягувача
1 квітня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 2-40/11 постановив, що належним способом захисту прав сторони виконавчого провадження є оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не зобов’язання виконавця виконати рішення суду, оскільки такий обов’язок уже покладений на нього законом.
У цій справі заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив зобов’язати державного виконавця виконати постанову Верховного Суду, оскільки виконавче провадження триває понад три роки, а судове рішення залишається невиконаним.
Суд першої інстанції у задоволенні скарги з тих мотивів, що заявник не надав доказів на обґрунтування обставин, зазначених в скарзі. Крім того, заявлено вимоги про зобов`язання державного виконавця вчинити дії, які він зобов`язаний вчинити згідно з нормами законодавства.
Апеляційний суд змінив мотивувальну частину ухвали районного суду, зазначивши, що вимога заявника зобов’язати державного виконавця виконати постанову Верховного Суду фактично зводиться до зобов’язання вказаної особи виконувати ті функції, які вона і має здійснювати на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Читайте також: При поверненні виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву державний виконавець зобов’язаний зняти арешт із майна боржника
Верховний Суд погодився з такими висновками, вказавши, що у ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно законом не вимагається винесення ще і окремого судового рішення щодо зобов’язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи.
При цьому Верховний Суд урахував, що звертаючись до суду заявник розпорядився своїми правами на власний розсуд та не просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, а просив повторно зобов’язати державного виконавця виконати рішення суду, яке перебуває на виконанні.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
