В Україні
Засудити путіна
Будь-який воєнний злочинець повинен понести покарання
Днями в мережі Інтернет прочитав, що росіяни депортували (викрали) з окупованої Луганщини ще 450 українських дітей. І знову світове співтовариство лише констатувало цей факт. Коли ж будуть реальні дії?
Як відомо, 17 березня МКС ухвалив радикальне рішення про притягнення до кримінальної відповідальності володимира путіна та його подільниці марії львової-белової – за депортацію українських дітей. І доказів цьому міжнародному злочину у прокурорів, як то кажуть, з головою. Привертає увагу інше в цій справі, а саме вивезення наших дітей у рф стало частиною офіційної політики держави-терористки, яка, безумовно, координується кремлівським керівництвом. І цьому колективному путіну, безперечно, відомо про шкоду для здоров’я і муки маленьких українців. Проте на це вони не звертають уваги, прикриваючи злочинну діяльність сентенціями про «гуманність», «адекватність», «денаціфікацію» тощо.
Читайте також: Дві моделі спецтрибуналу для рф
Бойова ж ситуація розвивається за сценарієм ведення тотальної агресивної війни. Військові аналітики відмічають, та й ми самі це бачимо, фронтальні напади на об’єкти цивільної інфраструктури, промислові й соціальні об’єкти, залізничні та автодороги тощо. Такі атаки українці переживають, ховаючись в укриттях та підвалах. Але є системні прояви нелюдського ставлення російських військових до населення, військовополонених. Можна навести численні приклади вбивств, каліцтв, катувань, позбавлення волі. Безумовно, все це відбувається не без санкціонування політичного керівництва рф, не без відома путіна. Отже, вважаю, відкриття справ МКС за такими більш широкими обвинуваченнями – лише питання часу. І як кажуть із цього приводу дослідники з міжнародного кримінального права, в майбутньому перелік злочинів, в яких підозрюється путін, буде значно розширений. У цьому плані привертає увагу вперта антиукраїнська спрямованість дій кремлівського керівництва, яке попри ордери на арешт не припинило викрадати й вивозити українських дітей. Навіть плануючи свою участь у роботі G 20, путін, тим не менше, продовжує свою злочинну діяльність. Отут і постає питання: якою є сила ордерів на арешт підозрюваних осіб. Як небезпідставно вважає експертка Г. Нуріджанян, у міжнародному праві давно існує виключне правило щодо того, що чинні глави держав мають імунітет від кримінального переслідування. Й воно є незмінним у частині кримінального переслідування в іноземних судах. Цікаво, що в міжнародних кримінальних судах наявність такого імунітету під питанням. Арешт за рішенням МКС у 2019 році чинного президента Судану Омара аль-Башира став першим прикладом винятку з імунітету. Хоча, звісно, знайдуться авторитети, які й надалі стверджуватимуть, що чинний глава держави має імунітет від кримінального провадження в МКС. Водночас ордер на арешт путіна є ґрунтовним підтвердженням виключення керівника великої країни з абсолютного імунітету. Держави-учасниці Римського статуту МКС (а всього їх 123, – Ред.) зобов’язані арештувати та передати путіна і його подільницю до МКС, якщо ті опиняться на території цих держав.
Така вимога ізолює главу рф на міжнародній арені. Й географія цих держав включає не лише прихильні до нас держави Європи, а також і африканські держави та країни Південної Америки, азіатського та тихоокеанського регіонів. І те, що ці держави не бажають бачити путіна на своїх територіях, стало очевидним під час підготовки саміту Брікс у ПАР. А це означає, що їх керівники не наважуються ігнорувати міжнародно-правові вимоги.
Читайте також: Позовні вимоги – відхилити! ЄСПЛ виніс рішення у справі «росія v. Україна»
Хочу нагадати, що агресія рф проти України базується на наративах про рятівну місію й мотивується набором ідейних аргументів, які суперечать здоровому глузду. Вже не раз вказувалося, що ідейний пакет рашистів є однотипним, при тому кремль не визнає жодних меж, зокрема територіальних, персональних чи міжнародних. В основі цієї ідеології продукуються стандартні ідеї традиційного обвинувачення невизначеного кола осіб у «русофобії», «екстремізмі» та «тероризмі». Натомість агресія, захоплення українських територій визнається як «конституційний акт» повернення новоросійських земель. Міжнародне право розвінчує ці фальшиві ідеологеми, адже саме норми міжнародного права визначають та показують світу, що напад на Україну з боку рф – це злочин. Безумовно, що МКС не може судити путіна та його подільницю заочно. Процедура цього процесу вимагає особистої присутності обвинувачених під час судового розгляду. А це значить, що вироку не буде, допоки фігуранти не постануть перед судом. Час за державами, які допомагають Україні в боротьбі з рашизмом, та іншими країнами, зацікавленими у дотриманні своїх міжнародно-правових зобов’язань, бо це загалом є запорукою поваги до їхніх прав та інтересів з боку світової спільноти.
Тепер про ще один суттєвий аспект. Відмова України ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду є прикладом наявності подвійних стандартів, які часто-густо заважають виконанню рішень МКС. Боротьба за справедливість є визнаним наративом, який допомагає протидіяти міжнародним злочинам, здійснювати правосуддя над диктаторами. Тож ратифікація Україною Римського статуту має стати метою наступних законодавчих кроків ВРУ. І доля очільника росії має залежати, в тому числі, і від цієї важливої законодавчої події.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
