Судова практика
Протокол контролю за вчиненням злочину відображає відомості лише про події, які відбувалися приховано від правопорушника, що не вимагає його присутності
23 травня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 758/5719/16-к залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який вказував на недопустимість як доказу протоколу контролю за вчиненням злочину.
Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 1 ст. 368 КК. Апеляційний суд на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив засудженого від призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що в основу обвинувального вироку судом першої інстанції було покладено низку недопустимих доказів, зокрема протокол контролю за вчиненням злочину, який згідно з ч. 4 ст. 271 КПК мав бути складеним у присутності підозрюваного, оскільки контроль за вчиненням злочину закінчився відкритим фіксуванням.
Читайте також: Проблеми відмежування контролю за вчиненням корупційного злочину від провокації злочину
Верховний Суд вказав, що в цьому випадку контроль за вчиненням злочину складався з двох частин: (1) негласних слідчих (розшукових) дій і (2) наступних огляду, обшуку та освідування, які проводилися відкрито після того, як особа покинув приміщення, тобто не становили собою негласних дій. Ці дії і їх результати були зафіксовані відповідними протоколами, складеними у присутності засудженого.
Водночас, протокол контролю за вчиненням злочину відображає відомості лише про події, які відбувалися приховано від правопорушника, а відображення у протоколі цих подій не вимагає його присутності, оскільки він не може засвідчити чи спростувати жодних фактів, яким він не був свідком. Отже, складання цього протоколу за його відсутності не суперечить нормам КПК (такого висновку дійшов Верховний Суд і в постановах від 17 січня 2023 р. у справі № 648/1543/15-к, від 15 вересня 2021 р. у справі № 728/1357/17, від 14 грудня 2022 р. у справі № 754/10882/17).
Протокол за результатами проведення НСРД було складено після опрацювання слідчим інформації, зафіксованої на матеріальному носії. Правила допустимості доказів не пов’язують сам факт спізнілого складання протоколу НСРД з недопустимістю результатів НСРД, якщо така затримка не позначилася на правах сторони захисту, однак може враховуватися судом при оцінці достовірності відображених в ньому відомостей. У цьому випадку сторони і суд мали можливість перевірити достовірність протоколу, переглянувши відповідні записи, на підставі яких його було складено.
Читайте також: Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є самостійними доказами
Таким чином, складання протоколів поза межами строку, визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК, не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведеної негласної слідчої дії.
Також Верховний Суд відхилив довід сторони захисту про те, що спілкування фігуранта з особою не було приватним, як це передбачено ч. 3 ст. 258 КПК, оскільки останній завідомо знав, що розмова фіксується.
Відповідно до ст. 260 КПК аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Верховний Суд послідовно визнавав недопустимими докази, коли під виглядом втручання в приватне спілкування сторона обвинувачення представляла фактично допит особи, коли жоден з учасників розмови не мав підстав вважати таке спілкування приватним (постанови 24 травня 2018 р. у справі № 332/2781/15-к, від 7 травня 2019 р. у справі № 654/3305/15-к, від 5 березня 2020 р. у справі № 666/5448/15-к). Однак така практика не є застосовною у цьому випадку.
У цій справі проводилося втручання у приватне спілкування правопорушника, який під час такого спілкування не мав підстав вважати, що його спілкування не є приватним. Той факт, що його співрозмовник знав про здійснюване прослуховування, не заперечує факту, що воно здійснювалося без відома засудженого.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 15 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
