Судова практика
Спори щодо реквізиції майна для військових потреб підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства
13 вересня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 707/1298/22 дійшов висновку, що позовні вимоги власника транспортного засобу про визнання недійсним і скасування акта про примусове відчуження транспортного засобу в умовах воєнного стану та витребування його у військової частини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Власник автомобіля звернувся з позовом до військової частини, у якому просив визнати недійсним та скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна, витребувати у військової частини та передати йому примусово вилучений транспортний засіб.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, провадження у справі закрито, роз’яснено позивачу, що з відповідним позовом він може звернутись до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.
Читайте також: Примусове вилучення чи відчуження майна – тільки за актом
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо неправомірності управлінських дій суб’єктів владних повноважень, які спрямовані на припинення права позивача, а тому такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що апеляційний суд необґрунтовано закрив провадження у справі з тієї підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору в цій справі є не оскарження процедури прийняття спірного акта (рішення суб`єкт владних повноважень), а захист майнових прав та інтересів позивача.
Верховний Суд вказав, що залежно від підстави проведення реквізиції виділяють два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (ч. 1 ст. 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (ч. 1 ст. 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (ч. 2 ст. 353 ЦК України) є момент відшкодування вартості майна: У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов’язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.
Право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (див. зокрема постанову Верховного Суду від 8 серпня 2018 р. у справі № 284/276/16-ц).
Законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (ст.ст. 350, 351 ЦК України). Вирішення спорів щодо реквізиції чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесене.
Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок прийняття рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту свого цивільного права, у зв’язку з чим він правомірно звернувся до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.
Тому, за висновком Верховного Суду, суд апеляційної помилково визнав належність цього спору до адміністративної юрисдикції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
