Думка експерта
Воєнне та післявоєнне кримінальне право: пріоритетні тренди. Частина 2
Євген Стрельцов,
доктор юридичних наук, доктор теології, професор,
член-кореспондент Національної академії
правових наук України
Закінчення. Початок
Напрямки розвитку в період воєнного стану
Безумовно, однією з основних сфер функціонування держави є економіка, яка з урахуванням її потенціалу окремо виділяється як середовище, що безпосередньо працює «на війну», на забезпечення різноманітних потреб Збройних Сил України, інших суспільних потреб. Тому кримінально-протиправні посягання проти економіки — це діяння, які безпосередньо та значно посягають на економіку, або, якщо говорити точніше в нинішніх умовах, — на воєнну економіку з усіма зрозумілими наслідками. Потрібно відмітити, що єдиного визначення кримінально-правових посягань проти економіки на загальному світовому рівні немає, хоча, свого часу, будучи Фулбрайтовським стипендіатом в Іллінойському університеті (Чикаго, США), я висловлював американським колегам свої міркування з цього приводу (Стрельцов Є. Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти. Передмова Джесса Мегхема (Іллінойській ун-т, США). Одеса, Астропринт, 2000, 27,7 друк. аркуш).
Читайте також: Колегіальний розгляд справи: гарантія законності рішення чи інструмент для затягування справи?
На мою думку, багато в чому й сьогодні існують не дуже конкретні визначення кримінально-правових посягань в економіці, що не дозволяє чітко диференціювати кримінально-протиправні посягання проти економіки та протиправні діяння, які «просто» призвели до незаконного збагачення винної особи, протиправні діяння якої можуть і не мати загальної «протиекономічної» спрямованості. Останнім часом, особливо після «Катаргейту» — скандалу в Європейському парламенті, така тенденція набуває певного розвитку. Але застосування кримінального права, яке повинно мати необхідну «чистоту», враховуючи його «дуальну» сутність, потребує більш точного, хоча б на загальному рівні, визначення кола таких діянь. Тому звернення до основних міжнародно-правових документів, наприклад, положень Одинадцятого Конгресу ООН щодо попередження злочинності та кримінального правосуддя (Бангкок, 18–25 квітня 2005 року), показує, що до таких протиправних діянь на міжнародному рівні відносять: фінансове шахрайство та різні види відповідних зловживань; привласнення державних активів; ухилення від сплати податків; відмивання брудних коштів; економічну корупцію тощо. Наприклад, на думку колишнього міністра фінансів США Стівена Мнучіна, корупція, як один із видів таких посягань, «забирає у мешканців своєї країни ресурси, основні послуги та економічні можливості, збагачуючи окремих людей та сприяючи знищенню навколишнього середовища, політичній нестабільності та конфліктам».
Більш точному встановленню кола таких діянь сприяють і так звані «методичні вказівки» міжнародних фінансових структур. Наприклад, за рекомендаціями Міжнародного валютного фонду до основних кримінально-протиправних посягань проти економіки потрібно, в першу чергу, відносити такі діяння, «результати» від яких у подальшому вимагають свого «відмивання» для надання їм легального характеру (інформаційний документ Міжнародного валютного фонду «Financial system abuse, financial crime and money laundering: background paper» («Зловживання у фінансовій системі, фінансові злочини та відмивання грошей: інформаційний документ» від 12 лютого 2001 року). Але протидія таким кримінально-протиправним діянням повинна мати продуманий та узгоджений характер, інакше такі заходи можуть порушити позитивні соціально-економічні процеси, які відбуваються в цій сфері.
Кримінально-правова охорона процесів у цій сфері потребує уваги й на міжнародному рівні. В Європі, наприклад, останнім часом такі проблеми пов’язані з порушенням економічних санкцій (обмежувальних заходів), які були введенні проти рф як держави-агресора. Однак, як виявилося, не тільки проголошені санкції не завжди виконуються: вже встановлені прямі порушення таких санкцій діяннями, які мають суто економічну спрямованість. Тому поруч із певними заходами в ЄС планують запровадити спеціальну кримінальну відповідальність за обхід санкцій у всіх країнах цієї спільноти. Основна ідея полягає в тому, що злочином потрібно вважати будь-які форми «обходу» встановлених санкцій, а кошти, отримані від таких діянь, вважати «доходом» від злочину, який можна конфіскувати. Отже, Єврокомісія розробляє наразі проект закону з метою закрити правові «лазівки» для обходу таких санкцій, включаючи до переліку можливих виконавців: посадових осіб, олігархів, «звичайних» бізнесменів та чиновників. Передбачається, що на порушників чекає позбавлення волі терміном від п’яти років, а компанії будуть зобов’язані сплачувати великі штрафи. Потрібно додати, що деякі європейські країни вже почали притягати до кримінальної відповідальності за такі дії «своїх» громадян, використовуючи можливості національного права.
Читайте також: Постраждалі від СНПК вирішують не мовчати про злочини російських окупантів
Є ще один небезпечний напрямок, який «поєднує» в собі і воєнні, й економічні кримінальні правопорушення та навіть моральнісні аспекти, і який пов’язаний з незаконною торгівлею зброєю. Звертаючи окрему увагу на такі діяння, Папа Римський Франциск підкреслював, що «ті, хто торгує зброєю, ніколи не розплачуються за наслідки свого вибору, а залишають розплату народам-мученикам, таким як українці». Можливо виділити й інші напрямки розвитку кримінального права в таких умовах.
Мають місце й так звані більш «національні» порушення, які, наприклад, значно ускладнюють або унеможливлюють роботу нашого «зернового коридору», що прямо «підриває» українську економіку, та все ж певним чином впливають і на економіку міжнародну. На думку голови МЗС Румунії, такі діяння теж можливо вважати воєнним злочином.
Це — не вичерпний перелік напрямків, які можуть потребувати кримінально-правової охорони в період воєнного стану. При цьому потрібно враховувати, що сучасні війни, а це ми виразно бачимо і в Україні, змінюють традиційне уявлення про бойові дії, в першу чергу за рахунок надання їм більш технологічного характеру. Такі діяння, поруч із традиційними суспільно-небезпечними наслідками, завдають значної соціально-негативної шкоди, що теж має знайти своє «відображення» в кримінально-правових приписах.
Потрібно відмітити, що заходи з протидії кримінально-правовим посяганням уже мають певною мірою постійний характер «всередині» держави. Крім цього, робляться «перші кроки» щодо реалізації таких намірів на міжнародному рівні, наприклад: створення «польового» офісу Міжнародного кримінального суду (МКС) в Україні; Міжнародного центру з розслідування агресії в Гаазі, в роботі якого беруть участь прокурори з України, Євросоюзу, МКС. Передбачається, що поява цієї структури — це перший крок для створення спеціального воєнного трибуналу.
Напрямки розвитку у післявоєнний час
Незважаючи на розхожий вислів «як війна розвиватиметься й коли закінчиться, – ніхто не знає», усі воєнні та післявоєнні процеси щодо правового внормування потребують своєї уваги. Тому декілька приміток стосовно післявоєнного розвитку України, її відновлення, яке потребує багатьох правових заходів, у тому числі й кримінально-правової охорони цих процесів. Так, і тут існує багато напрямків, які потребуватимуть такої охорони. Коротко зупинимось на одному з основних – економіці. Слід усвідомлювати, що коли навіть в умовах воєнного стану вчиняються економічні кримінальні правопорушення, то, як не сумно це виглядає, післявоєнний період буде, так би мовити, «продовженням» процесу. Розуміють це й наші зарубіжні партнери, враховуючи, що основну фінансову підтримку, основні інвестиції здійснюватимуть вони. Тим більше, що складнощі у фінансовому співробітництві та боротьбі з фінансовим шахрайством залишаються. Тому, наприклад, у вересні цього року Президент США, по-перше, вже призначив спеціального представника США в Україні з питань саме післявоєнного економічного відновлення. Це жінка, яка була міністром фінансів в уряді США увесь другий термін перебування Барака Обами на посаді президента, надалі працюватиме з урядом України, міжнародними партнерами та приватним сектором для прозорого економічного відновлення нашої країни. По-друге, запланований спеціальний комплекс заходів щодо максимального подолання корупції в Україні, на чому останнім часом постійно наголошують зарубіжні високопосадовці.
Читайте також: Специфіка розслідування випадків СНПК змушує Генпрокуратуру трансформуватися
Слід також звернути увагу й на ті «сім вимог», які сформулював для нас ЄС у минулому році і виконання яких є необхідною «передумовою» реальних кроків нашого вступу до цієї спільноти європейських держав. Більшість із них пов’язана з організаційно-правовими заходами щодо протидії кримінально-правовим посяганням в економіці та корупції. Але в умовах післявоєнного часу такі діяння можуть мати свої «особливості», що повинно знайти своє відображення в кримінально-правових приписах.
Деякі міркування, які заслуговують на увагу в контексті цієї статті, торкаються проблеми пошуку юридичних підстав (повноважень) можливого «використання» майже 300 млрд. доларів «заморожених» активів рф для потреб України. Чотирнадцятого листопада 2022 року Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів ухвалила резолюцію про «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України», підготовлену Україною за співавторством понад півсотні країн, що створює певні передумови для цього, але, як ми бачимо, й по сьогодні остаточного правового рішення в цьому питанні немає. В той же час в Україні діє Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» (№ 2116-IX, в редакції від 28.03.2023 р.).
Загалом же роздуми стосовно унормування кримінально-правової регламентації в окремих напрямках та в цілому в період воєнного стану та в післявоєнний час необхідно розглядати як дуже важливе завдання.
Відображення цих особливостей сучасного
кримінального права в процесах криміналізації та пеналізації
У цілому, повторюсь, сьогодні це «первісні» теоретичні роздуми щодо змісту, форм та напрямків кримінально-правової охорони, яка повинна бути у воєнний та післявоєнний час. При цьому варто зазначити, що такі процеси це, певною мірою, «перетворення» кримінального права. Так, у нас уже є первісні перетворення в кримінальному праві, зроблені за рахунок внесення змін та доповнень, є спроби не лише надати певний їх коментар, а й вийти на більш об’ємний рівень відповідного аналізу таких «перетворень». Але тут одразу виникає багато «професійних» запитань, які потребують оперативного вирішення, наприклад, проблема криміналізації діянь, які вчиняються в період воєнного стану. З одного боку, це необхідні заходи, а з іншого, не всі традиційні умови криміналізації можуть бути при цьому присутні. Наприклад, умовно кажучи, «недостатня» географічна розповсюдженість таких діянь, їх певна «постійність» або «тривалість» у часі, та інші подібні проблеми. Для криміналізації «звичайних» діянь, «відсутності» таких обов’язкових ознак криміналізації, так би мовити, недостатньо для «закінчення» цього процесу, але у період воєнного стану це «можливо» зробити.
Чи є криміналізація таких діянь в період воєнного часу «винятковим» процесом чи певним компромісом між традиційними та, умовно кажучи, «миттєвими» підходами до криміналізації, чи ще якийсь варіант? Або ще виникає запитання про зворотну силу положень кримінального права воєнного часу. Тут також є альтернативні підходи.
Ще один важливий аспект: формування таких приписів може, наприклад, відбуватися «звичайним» шляхом, коли існуючі склади кримінальних правопорушень будуть «просто» доповнюватися різними видами кваліфікуючих ознак, які вказуватимуть, що такі діяння вчиняються в умовах воєнного стану або стану війни. Але можливе й інше рішення – створення відповідного розділу «Кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану чи стану війни», який повинен мати відокремлений характер у системі Особливої частини Кримінального кодексу. Або й тут потрібно шукати компромісний варіант вирішення.
Також потрібно враховувати, що будьякий підхід також потребуватиме внесення відповідних ознак в положення Загальної частини, в тому числі з визначенням у цій частині обставин, які мають обтяжуючий чи пом’якшуючий характер. При тому, й це дуже важливо, заздалегідь передбачати, що вик ористання таких компромісних або виняткових умов під час криміналізації, яка проводиться в період воєнного стану, може створити певні «традиції» їх використання і в післявоєнний та в мирний час, з чим потрібно бути дуже обережним.
Такі питання виникають під час розробки відповідних санкцій, їх видів та розмірів, які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, вчиненні в період воєнного стану. Водночас не так то й просто провести необхідну межу між реальними та альтернативними видами покарання за такі діяння, що має своє підтвердження (Закон України № 9185). Що виділити первісним, а що наступним в умовах воєнного стану: жорстокість покарання чи невідворотність кримінальної відповідальності? Є ще й інші суттєві питання, які потребують вирішення під час розробки загальної концепції розвитку кримінального права й тим самим — подальшого ретельного дослідження цієї складної проблеми. Отже, маємо розуміти, що мова, з позицій кримінального права, йде про «реакцію майбутнього на сьогодення».
Деякі узагальнення
Проблеми, висвітлені в цій статті, за загальним рахунком стосуються не тільки положень періоду воєнного стану та післявоєнного часу. Потрібно, на мою думку, вже звертати увагу й на загальні положення розвитку «особливого» кримінального права, розробку тих його якостей і характеристик, які повинні бути притаманні йому поза врахування конкретних напрямків його «своєрідності», тим більше, що «особливе» кримінальне право може знаходити свою реалізацію в декількох значеннях. Добре розуміючи, що в першу чергу нам необхідне кримінальне право, яке здатне виконувати своє завдання в період воєнного стану та післявоєнний час, ми маємо вже починати дослідження поняття та особливостей такого права на більш загальному рівні. Це повинно мати необхідні кримінально-правові «шаблони», які діятимуть у будь-яких особливих умовах, поєднуючи такі можливості з конкретними приписами, розрахованими на застосування в умовах конкретного виду особливого стану. Такий підхід повинен дати змогу кримінальному праву мати заздалегідь обґрунтовану можливість бути необхідною правовою базою для протидії таким подіям та вчинкам. При цьому відоме правило: «еволюція, у будь-яких виразах, краще революції» завжди повинно враховуватися.
Джерело: Юридичний вісник України
