В Україні
Міндовкілля чи «Мінлісорубів»? Як чиновники сприяють знищенню українських лісів
Єгор Гриник,
біолог, ГО «Українська природоохоронна група»
У назві Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «зашиті» дві функції − захищати довкілля та контролювати використання природних ресурсів. Але останнім часом виглядає так, що у фокусі Міндовкілля зовсім інше − не заважати експлуатації української природи.
Найпоказовішим тут є приклад лісів. Незаконні рубки, знищення вікових дерев та рідкісних видів, суцільні рубки лісів Карпат − з 24 лютого 2022 року все це нікуди не зникло. Ба більше, лісова галузь потужно просуває ідею збільшення обсягів рубок лісів. Насправді збільшити обсяги рубок з мінімальною шкодою для довкілля можна, передусім за рахунок рубок догляду в численних штучних лісах. Але лісовики хочуть рубати побільше не в монокультурах, а в залишках правікових лісів.
Читайте також: Чорнобильську зону перетворять на територію науки, інвестицій і туризму
А що ж Міндовкілля? А нічого. Натомість його очільник ще в 2022 році публічно підтримав ідею побільше рубати, особливо старі ліси! І міністерство впевнено рухається в цьому напрямку.
Влітку 2023-го лісівники підготували законопроект (№ 9516), який дозволить прибрати певні законодавчі обмеження й радикально збільшити обсяги рубок. Також пропонується скасувати оцінку впливу санітарних рубок на довкілля та забрати в Міндовкілля повноваження погоджувати лісівникам плани рубок на 10 років.
Якщо говорити прямо, то цей законопроект 9516 − це загроза для українських лісів. Але міністерство, яке за будь-яких обставин має відстоювати інтереси довкілля, законопроект… підтримало. Відомство не заперечувало й проти того, що в нього забирають повноваження.
Уже незабаром цей проект закону (№ 9516) розглядатиме Верховна Рада, і традиційно вже протидіяти катастрофічній для лісів ініціативі будуть екоактивісти й жменька свідомих депутатів. Не Міндовкілля, як це мало б бути.
На підході й інша лісорубна ініціатива − зміни до правил рубок переформування. Ці зміни стануть згубними для наших лісів і стати на їхній захист мало б профільне міністерство: рішення цілком і повністю за відомством. Однак поки все виглядає так, що міністерство − на боці лісорубів. Узгодження документа ще триває.
Наведемо ще один приклад: висадка інвазійних дерев у лісах (інвазійні дерева − це дерева-чужинці, які активно поширюються Україною та витісняють місцеві види). Лісівники звикли саджати їх мільйонами, байдуже, що науковці закликали відмовитися від цієї руйнівної для природи практики.
Весною цього 2023 року, після розголосу від екологічних активістів та науковців, Міндовкілля затвердило перелік із 13 інвазійних дерев, які заборонено саджати в лісах. Це було неочікувано круто й прогресивно. Однак уже в жовтні Міністерство вказаний перелік заборонених чужорідних дерев скасувало. «Випадковим чином» вийшло так, що затвердили перелік після весняної висадки дерев, а скасували − перед осінньою висадкою. Тобто заборона на висадку інвазійних дерев діяла лише влітку, коли лісівники нічого не саджали. А як щодо незаконних рубок? Анонсована Міндовкіллям «цифровізація» дозволів на рубки перетворилася в фарс. Запроваджений електронний лісорубний квиток нічого не додає в плані прозорості. До того ж, останні нормативні новації дали лісівникам можливість самостійно змінювати інформацію про характеристики лісових ділянок, наприклад, про щільність або вік дерев, щоб мати змогу зловживати санітарними та іншими рубками. При тому всі заклики громадськості зробити галузь дійсно прозорою − відкрити доступ до карт лісів та до інформації про рух деревини − залишилися без відповіді Міндовкілля.
Читайте також: Не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки – ставка земельного податку для заповідних установ
З екоінспекцією, яка мала б виявляти незаконні рубки, теж немає прогресу. Під час воєнного стану екоінспекція їздить на перевірки тільки з дозволу Міндовкілля. Та чомусь більшість запитів на перевірки, пов’язані з лісами, Міндовкілля залишає без розгляду − і екоінспекція нікуди не їздить. Приміром, із 24 лютого екоінспекція 77 разів зверталася до міністерства за погодженням перевірок у лісах. Скільки звернень проігнорувало Міндовкілля – 54!
Вирішувати «класичні» проблеми − незаконні санітарні рубки − теж ніхто не спішить. А як з охороною старовікових та цінних лісів України? За останні роки науковці направили в Міндовкілля документи для створення заповідних територій на десятках тисяч га наших лісів. З 2023 року в Україні функціонує один великий державний лісгосп − ДП «Ліси України», який перебуває у сфері управління Міндовкілля. Здавалося б, нарешті в міністерства є можливість вплинути на заповідання лісів. Але ні, заповідними стають лише ліси, мало цікаві лісівникам з точки зору рубок.
Чудова ілюстрація − заказник на гірському хребті Свидовець. Попри волевиявлення українців (петиція про створення заказника на Свидовці в найкоротші терміни здобула необхідні 25 тисяч голосів), Міндовкілля й пальцем не поворухнуло, щоб зберегти унікальну природу Свидовця. Але от передачу лісів під видобуток корисних копалин (зокрема піску й бурштину, які можна спокійно видобувати за межами лісів) Міністерство погоджує без проблем.
Чесно кажучи, були й позитивні моменти: цього року Міндовкілля двічі не підтримало «лісорубні» зміни до законодавства, точково вирішило низку проблемних питань у заповідниках та нацпарках. Заборонило саджати дерева в степах та пролобіювало законодавство про охоронні зони. Однак часто це виглядало як реакція на дії екоспільноти, а не як системна робота державного органу.
На жаль, екологічна спільнота в Україні поки не настільки потужна, аби слідкувати за всім, до того ж лісорубне лобі надпотужне. Тому перспектива втратити більшість найцінніших лісів України за сприяння міністерства, покликаного зробити все, аби ці ліси вберегти, виглядає цілком реальною.
Джерело: Юридичний вісник України
