В Україні
Чому справи ДБР та БЕБ часто гальмують санкційний процес?
Не так давно журналісти повідомляли, що низка компаній, які належали Віктору Медведчуку та мали б знаходитися під арештом у ході кримінальних справ, уже кілька разів змінили власників. Попри судові заборони, майно Медведчука не приносить прибутки державі і продовжує кочувати з рук у руки.
Чому санкційна конфіскація виграє?
Цього б не відбулося, якби статки екс-народного обранця конфіскували за санкційним механізмом. Адже після рішення суду про конфіскацію активи переходять у власність держави, а не просто блокуються як у випадку з арештом. У чому переваги санкційної конфіскації за арешти в рамках кримінальних справ, та чому гра в «передай АРМІ» часто приносить бюджету лише збитки, розповімо далі.
Читайте також: Як запобігти корупції в оборонних закупівлях? Рекомендації НАЗК
У держави є два шляхи отримання активів росіян та колаборантів. Перший — накласти арешт на активи в межах кримінальних справ з метою майбутньої конфіскації за вироком суду, а на цей час знайти нових управителів через Агентство з розшуку та управління активами (АРМА). Другий — стягнути майно в дохід держави через рішення Вищого антикорупційного суду та передати його в управління Фонду держмайна.
Уточнимо, що друга опція з’явилася відносно недавно — лише з 24 травня минулого року, коли до Закону «Про санкції» внесли відповідні зміни. Як наслідок, з’явилася юридична можливість для «стягнення активів у дохід держави».
Схема накладення санкцій
Схема накладення санкцій доволі проста. Спочатку активи треба заблокувати рішенням Ради національної безпеки та оборони України. При цьому таке рішення має бути «свіжим», тобто ухвалене вже після внесення змін до закону. Потім таке рішення вводиться в дію Указом Президента України. Після цього Мін’юст може шукати активи, прямо чи опосередковано пов’язані із підсанкційною особою, а також перевіряти наявність підстав для стягнення. І тільки якщо такі підстави є, тоді можна звертатися до Вищого антикорупційного суду із заявою про стягнення активів. У випадку успішного судового процесу, такі активи за рішенням ВАКС передають в управління до Фонду держмайна та згодом можуть бути виставлені на продаж.
Конфіскація майна за санкційним механізмом набагато швидша й легша процедура, на відміну від конфіскації активів у рамках кримінального провадження. Й вона має більше переваг, аніж недоліків. По-перше, в ході кримінального провадження можна «випадково загубити» майно, яке мало б бути арештованим або по-тихому зняти раніше накладений арешт.
Логіку полювання на ласі шматочки Державного бюро та Бюро економічної безпеки можна зрозуміти. Структури, які координує Олег Татаров з Офісу Президента, наввипередки розпочинають кримінальні провадження та накладають арешти у потенційно прибуткових справах. Так встановлюється контроль за процесом розподілу благ.
У випадку з Віктором Медведчуком правоохоронці завбачливо забули виконати ухвалу про арешт частини компаній екс-депутата. Відповідно до КПК України, слідчі чи прокурори мали б негайно виконати ухвалу суду про арешт майна. Тобто звернутися до реєстратора, який би вніс до державного реєстру інформацію про неможливість подальших змін у компаніях. Проте в справі Медведчука цього ні прокурори, ні слідчі не зробили. Як наслідок — елітне медведчуківське майно вибуло з його власності, а з конфіскацією тепер будуть проблеми. Нещодавно схожа ситуація сталася з броньованим MERCEDES-BENZ S500. Спершу ухвалою слідчого судді на вказане авто Медведчука було накладено арешт, однак зараз місце перебування автомобіля вже невідоме й він перебуває в розшуку.
Час — це гроші
По-друге, через санкції можна набагато швидше стягнути майно в дохід держави. «Час – це гроші» в цій історії можна сприймати буквально. Якщо для реалізації санкційної конфіскації достатньо кількох місяців, то для конфіскації майна в кримінальних провадженнях зазвичай потрібні роки. А в цей час держава може витрачати колосальні кошти на утримання арештованого майна, яке ще навіть не факт, що буде конфісковане. Красномовний приклад – обслуговування яхти Віктора Медведчука. В 2022 році АРМА отримала в розпорядження яхту «Royal Romance», що входить до п’ятірки найдорожчих у світі яхт та коштує 200 млн дол. Однак за понад рік яхту досі не продали. Щорічне обслуговування, ремонт та утримання такої яхти протягом року може складати близько 15 млн доларів. Це приклад того, яким «ефективним» може бути арешт, якщо йдеться про час.
Читайте також: Штат НАБУ збільшать до 1000 осіб
Насправді це пересічна ситуація для Агентства з розшуку та управління активами. За попередніх 8 років свого існування воно не показало суттєвої ефективності та постійно потрапляло в корупційні скандали. Більшість керівників АРМА мають підозри у справах про корупцію.
Коли йдеться про час не варто також забувати про механізми обходу санкцій, як у випадку з активами Міхаіла Фрідмана. Через систему офшорок Фрідман досі контролює частки в низці українських компаній, зокрема, у «Моршинській» та «Київстарі». Щодо останнього, то зараз компанія-власник «Київстар» намагається продати свій аналогічний російський бізнес, і вже навіть отримала дозвіл від санкційного підрозділу Міністерства фінансів США. Потенційно ми можемо втратити можливість конфіскувати актив через зволікання. А це сотні мільйонів, якщо не мільярди.
Щодо зняття арешту судом
Також траплялися непоодинокі випадки зняття арешту судом. Пів року тому банк Тігіпка намагався зняти арешт із готелю «Русь» росіян із групи Гінера та Бабакова. Це була відчайдушна спроба вивести з-під санкцій російський актив. У підсумку Печерський суд Києва таки задовольнив клопотання прокурора й наклав арешт на «Premier Hotel Rus». Згадаймо також і про кейс Вадима Новинського, який намагався перенести свої активи на кіпрський траст. В результаті реєстраційні дії вдалося скасувати тільки після висновку «антирейдерської комісії» Мін’юсту.
По-третє, санкційний механізм передбачає значно легший стандарт доказування. Якщо в рамках кримінального процесу прокурору потрібно доводити свою версію подій поза розумним сумнівом, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. То в рамках адміністративного процесу в санкційних справах застосовується стандарт балансу ймовірностей, коли перемагає той, чиї доводи є переконливішим.
Конфіскація майна, записаного на третіх осіб
По-четверте, санкційний механізм дозволяє конфіскувати також майно, яке записане на третіх осіб, але підсанкційна особа має право розпоряджатися ним. Закон України «Про санкції» дозволяє стягувати в дохід держави не тільки активи, які напряму належать підсанкційній особі, а й ті з них, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Конфіскації ж в рамках кримінального провадження застосовуються лише до того майна, що є власністю засудженого, при цьому вона може бути не повною, наприклад, до певної частини майна.
Водночас головним ризиком санкційної процедури поки що залишається непрогнозованість майбутньої практики при оскарженні до міжнародних судових інституцій, зокрема до Європейського суду з прав людини. На сьогодні такої практики просто не існує. Однак Україна своєю гідною відсіччю збройної агресії вже довела, що ми можемо створювати стандарти та показувати приклад для інших країн. Ще однією перепоною є те, що з деякими країнами Україна підписала угоди про взаємний захист інвестицій і можливість застосування санаційної процедури до компаній із цих країн викликає багато запитань.
Наразі ж ми з нетерпінням чекаємо на справи щодо конфіскації активів у Медведчука, Фрідмана та інших підсанкційних осіб, які сприяють збройній агресії проти України. Потенційно це мільярди доходів у бюджет країни, завдяки чому можна закупити тисячі нових безпілотників, пікапів та іншого обладнання для фронту. Головне не затягувати із позовами та блокувати всі спроби ухилення від дії санкцій.
Вадим Валько, експерт Автомайдану
Жанна ПЕТРОВСЬКА, експерт Центру протидії корупції
Джерело: Юридичний вісник України
