Думка експерта
Кульгаве правосуддя, або Як в Україні розслідують військові злочини?
У часи, коли Україна переживає одні з найважчих випробувань з початку своєї незалежності, армія нашої країни стала однією з найважливіших складових державності та національної безпеки. Відповідно, важливо, щоб забезпечувався й належний стан правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях і була організована ефективна протидія військовим кримінальним правопорушенням, які, особливо у воєнний період, набувають свого масового поширення, що проявило цілу низку проблем, пов’язаних, перш за все, з наслідками так званого «реформування» військової юстиції.
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Розібратися з тим, який наразі стан протидії військовій злочинності в Україні, допоможуть саме результати статистичних досліджень. Так, у довоєнний період (на прикладі 2013 року) їх було обліковано взагалі вкрай мізерна кількість – 369, у той час як протягом 2014 – 2021 років цей показник уже сягав, у середньому, 4 тисячі на рік. Проте після повномасштабного вторгнення окупантів в Україну кількість облікованих військових злочинів в 2022 році, звертаю увагу, це не вчинених, а лише виявлених, що не одне й теж, збільшилася в 3 рази – до 13 766, а поточний 2023 рік демонструє ще гіршу тенденцію: лише за 6 місяців зареєстровано вже 11 564 військових кримінальних правопорушень, що майже доганяє кількість таких злочинів за весь минулий рік.
Читайте також: Військовим обмежать користування Інтернетом
Таким чином, поширення злочинів проти встановленого порядку несення військової служби такими темпами взагалі стало своєрідною внутрішньою загрозою для національної безпеки нашої держави під час повномасштабної війни, оскільки станом на сьогодні вже помісячно реєструється близько 2–х тисяч нових військових кримінальних правопорушень.
Про результати досудового розслідування
військових злочинів у 2014 – 2023 рр.
Так склалося, що розслідуванням 95% військових злочинів займається Державне бюро розслідувань, яке по факту немає нічого спільного з військовою службою, а тому слідчу й оперативно-розшукову діяльність здійснює не завжди, м’яко кажучи, результативно та якісно. Відсутні підстави говорити позитивно, на жаль, і про діяльність відповідних прокурорів, які не забезпечують належну організацію досудового розслідування таких злочинів і тим більше – процесуальне керівництво ним. Саме в зв’язку з цим і результати розслідування військових кримінальних правопорушень у 2022 році цілком очікувані: із 13 776 таких злочинів лише в 19% вручені підозри і ще менше – тільки в 15,8% із них обвинувальні акти направлені до суду, а на кінець року нерозслідуваними залишилися 11 250 таких облікованих кримінальних правопорушень (або 82,8%), що є найгіршими показниками в роботі, починаючи навіть із 2014 року. Для порівняння – та ж військова прокуратура в 2015 – 2017 роках висувала підозри в 65 – 76% таких кримінальних правопорушень і в 37 – 56% направляла до суду обвинувальні акти, а залишки незакінчених розслідуванням таких проваджень становили в той час всього 24 – 35% максимум.
Ще більш невтішними є статдані за перше півріччя 2023 року, які явно демонструють фактичну неспроможність нашої нинішньої правоохоронної системи із багатьох причин, в тому числі й через надмірну завантаженість органів правопорядку і, тим більше, підкреслюю, цивільної прокуратури, забезпечити належну протидію злочинності у військах, що призвело до вкрай низького рівня розкриття таких злочинів. Лише вдумайтесь, всього 9,5% таких проваджень обвинувальні акти були направлені до суду, а майже 90% – на кінець першого півріччя ц. р. залишилися незакінченими розслідуванням. Про який тоді правопорядок у військах можна стверджувати?
Важливо відзначити, що в усі роки так званих АТО й ООС і вже від початку повномасштабного вторгнення загарбників на нашу територію найпоширенішими були такі військові кримінальні правопорушення, як непокора (ст. 402), самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407) та дезертирство (ст. 408). Якщо вчинення непокори до 2022 року було на вкрай низькому рівні (від 19 до 75 правопорушень), то вже в 2022 році цей показник становив 1 574, а тільки за перше півріччя 2023 року – 939. Самовільне залишення військової частини теж демонструє серйозне зростання – від 1 814 у 2014 році до 6 183 правопорушень у 2022 році та вже 6 492 – лише за перше півріччя 2023-го (що, до речі, більше ніж за весь минулий рік). Дезертирство, в свою чергу, теж не виключення. Якщо починаючи з 2014 року, цей показник поступово зменшувався – з 1061 до 117 в 2021 році, то в 2022-му спостерігається їх стрімке зростання – 3 214 правопорушень та 2 641 – тільки за шість місяців 2023- го. При цьому зауважу, що вказані саме ті злочини, за вчинення яких нашими законодавцями з початку цього року посилена кримінальна відповідальність (!), але, пропри те, їх кількість всеодно продовжує зростати, причому критично і ще з більшими темпами, що може зайвий раз свідчити про обрання законодавцями хибного шляху по наведенню правопорядку у військах.
У зв’язку з цим, варто приділити увагу й такому виду військових кримінальних правопорушень, як перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 426-1), кількість яких у 2022 році збільшилася в 100 разів (!) у порівнянні, наприклад, із 2015 роком (від 42 до 426), а за перше півріччя 2023-го їх було зареєстровано вже 257. Така прогресуюча тенденція вчинення саме даного виду військових злочинів теж може свідчити про відсутність належного правопорядку у військових формуваннях та фактичну безкарність військового командного складу, перш за все, у зв’язку з відсутністю належного нагляду та контролю за їх діяльністю з боку тих же військових прокурорів, які після ліквідації в 2019 році так і не були відновлені за 1 рік і 8 місяців повномасштабної війни.
Ще трохи статистики про військові злочини
На що я ще під час аналізу звернув увагу?
Результативність роботи слідчих і прокурорів у розслідуванні тієї ж непокори зменшилася з 70 – 80% направлених обвинувальних актів до суду у 2014 – 2015 роках, коли функціонувала військова прокуратура, до 20 – 23% у 2022 – 2023 рр.
Читайте також: Строковикам, які вислужили 18 місяців, пропонують дати можливість звільнитися з війська
2022 рік і перше півріччя цього року фактично засвідчили про повний параліч в діяльності слідчих ДБР і прокурорів у розслідуванні фактів дезертирства. Так, у 2022 році слідчі Державного бюро розслідувань разом із прокурорами змогли розслідувати й направити до суду обвинувальні акти лише в 4,6 відсотка (!) таких кримінальних проваджень, а за 6 місяців 2023-го ще менше, взагалі мізер – 1,8% Відповідно і кількість незавершених розслідуванням проваджень склала критичні показники: 92 та 97% у ці роки. Це найгірші результати роботи з розслідування фактів дезертирства за весь досліджений період. А уявіть тепер, яка кількість таких проваджень буде в залишку на наступний рік, якщо війна не закінчиться?
У 2022 році, як я вже говорив, була зафіксована рекордна кількість фактів перевищення військовими службовими особами влади чи службових повноважень – 426, в той час як кількість вручених підозр про це складала всього 17, або 3,9%, а до суду направлено ще менше – всього 9 обвинувальних актів (або 1,5%), що теж може свідчити про масове уникнення командного складу у військах від кримінальної відповідальності та покарання за вчинені злочини, що неминуче негативно вплине на стан військової дисципліни й правопорядку в ЗСУ. А відповідно з цим спостерігались і найвищі з 2014 року залишки незакінчених розслідуванням кримінальних проваджень даного виду – понад 97%. Ще катастрофічнішими є результати розслідування таких кримінальних правопорушень за 6 місяців 2023 року, коли при 257 облікованих злочинів лише по 7-ми з них вручені підозри та ще менше – всього по 4-х (!) направлені до суду обвинувальні акти, а незакінченими розслідуванням залишилися 253, що становить майже 99%! Про яке тоді наведення правопорядку, в тому числі і за участі командирів, у військах можна говорити?
Таким чином, розглянувши результати досудового розслідування навіть у таких найбільш частих військових злочинах, можна дійти однозначного висновку, що діюча нині система органів правопорядку та прокуратури просто не справляється з наведенням правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях, а тим більше – на передовій, бо для цього, наголошую, потрібно мати не лише належну професійну слідчу й прокурорську підготовку, якої, відверто, наразі теж бракує, після всіх цих так званих «реформ», а й спеціальну військову, чого до сьогодні в нашій воюючій країні, на жаль, так і не було впроваджено.
Стан судового розгляду військових кримінальних правопорушень
Судовий розгляд кримінальних проваджень про злочини у військовій сфері не менш важливий аспект, аніж досудове розслідування, щоб об’єктивно оцінити зусилля держави з наведення правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях. Так, із зібраних аналітичних даних вбачається, що найефективніший розгляд таких кримінальних проваджень був саме в 2008 – 2010 р., коли функціонували профільні військові суди. В той період були найвищі показники судочинства: 87–95% розглянутих кримінальних проваджень даної категорії, по 73–86% з яких були винесені вироки; залишки в судах нерозглянутих проваджень про такі злочини теж були на допустимому рівні – всього 4–6%. А ось уже з осені 2010-го, одразу після ліквідації військових судів, залишки таких проваджень у судах почали стрімко зростати і на кінець 2021 року становили майже 55%. Зокрема, показник розглянутих проваджень даної категорії від 84% у 2013 знизився до 46,6% на кінець 2021 року, а після початку повномасштабної війни взагалі до 40% у 2022 році, тобто вдвічі; кількість винесених вироків теж, відповідно, знизилася із 77% у 2015 до 35% у 2022 році, тобто теж більше, ніж удвічі, а залишок нерозглянутих проваджень у судах виріс просто критично – із 15% у 2013 до 60% у 2022 році. Таким чином, 2022 рік ясно продемонстрував фактичний параліч здійснення правосуддя над військовими, хоча, як свідчить статистика, починаючи з 2017 і до 2022 року, їх кількість на розгляді в судах критично не зросла, а залишалася приблизно на одному й тому ж рівні. Можна лише з острахом уявити, які цифри розглянутих проваджень і їх залишків варто очікувати на кінець 2023-го.
Більше того, потрібно мати на увазі і той факт, що за результатами розгляду судами в 2022 році проваджень про військові злочини третина вироків були винесені на підставі затвердженої угоди про визнання винуватості, тобто фактично без проведення судового слідства та розгляду їх по суті. Звертаю увагу й на те, що кримінальні правопорушення про перевищення службових повноважень, які стосуються керівного складу військовослужбовців, судами теж розглядалися в найменшій кількості. А найбільша кількість проваджень, які розглядалися в 2022 році в судах, тільки не дивуйтесь, стосувалися самовільного залишення військової частини, що є чи не найпростішим в доказуванні, хоча із них 60% проваджень так і залишилися нерозглянутими на кінець минулого року.
Про всі причини цих недоліків у здійснення правосуддя в даній категорії злочинів і таких специфічних суб’єктів можна багато говорити, але кілька з них можна назвати й зараз: це надмірне навантаження цивільних суддів іншими провадженнями, суттєве скорочення кадрового складу суддів і прокурорів та відповідно їх нехватка. Немаловажливими факторами є також і відсутність у нині діючих суддів та прокурорів відповідних знань та досвіду з розгляду саме такої специфічної категорії злочинів, а також неналежна організація роботи в органах прокуратури з підтримання публічного обвинувачення, коли суди систематично змушені відкладати розгляд таких проваджень у зв’язку з неявкою прокурорів. У результаті підсудні з числа військових змушені роками чекати, доки суд винесе відповідне рішення по їх справі, будучи в цей період відстороненими від служби й не маючи змоги продовжувати захищати свою Батьківщину, що лише погіршує боєздатність та бойовий дух наших військовослужбовців під час війни.
Висновки та практичні рекомендації
Підсумовуючи аналіз вчинених на території України військових кримінальних правопорушень, стану їх досудового розслідування та судового розгляду, можна дійти очевидного висновку: правосуддя над військовослужбовцями повинні здійснювати особи, які володіють спеціальними військовими знаннями. Теж саме можна сказати й про досудове розслідування, яким повинні займатися вузькоспеціалізовані військові слідчі і військові прокурори, тобто особи, які можуть безперешкодно та своєчасно виїхати на лінію зіткнення (передову), адекватно оцінити оперативну обстановку на місці події, оглянути його професійно й задокументувати сліди того чи іншого злочину, вилучити речові докази, які можуть бути однозначно втрачені в разі зволікання, розкрити відповідне кримінальне правопорушення по «гарячих слідах», а може навіть затримати своєчасно там же на місці події підозрювану особу. Наразі ми маємо фактично паралізовані, з багатьох причин, цивільні органи досудового розслідування, прокуратуру та суди, які буквально «завалені» іншими кримінальними провадженнями, в тому числі й про воєнні та корупційні правопорушення, а тим більше – проти основ національної безпеки, тобто не менш актуальними й резонансними, а тому до розгляду проваджень про військові злочини у суддів і прокурорів, складається враження, як у народі говорять, «не доходять руки».
Ще раз наголошую, основною причиною такого становища є недосконалість існуючої на цей час системи органів досудового розслідування, прокуратури та судів, відсутність у ній такої складової, як військова юстиція – військова поліція, військова прокуратура та військові суди. Тим більше, що система військової юстиції не є якимись ноу-хау України й існує у таких передових країнах як США, Великобританія, Франція, Швейцарія, Німеччина, Польща тощо. Більше того, Україна вже має доволі вдалу історію діяльності військової прокуратури та військових судів у минулому, як у мирні, так і воєнні часи.
Тому, щоб покращити стан правопорядку в українських військах, а відтак і пришвидшити нашу Перемогу, я пропоную (чи рекомендую, сприймайте як завгодно) нашим законодавцям якнайшвидше вчинити хоча б такі конкретні кроки:
- здійснити систематизацію військового законодавства України з оптимальним урахуванням особливостей передового вітчизняного та іноземного досвіду;
- розробити та прийняти Кодекс військової юстиції, уніфікувавши всі сучасні норми військового права;
- оновити поняття, що таке «військовий злочин», враховуючи реалії сьогодення;
- відновити систему військової юстиції, створивши військову поліцію з функцією досудового розслідування, військову прокуратуру з функціями як організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, так і обов’язково – нагляду за дотриманням законів у військовій сфері, хоча б тимчасово, на період війни, а також профільні військові суди;
- забезпечити призначення у військову поліцію, військову прокуратуру та військові суди осіб із числа слідчих, прокурорів та суддів, які мають військові звання та військовий досвід хоча б не менше 1 року;
- забезпечити реалізацію конкурентоспроможної, прозорої та ефективної підготовки кадрів для системи військової юстиції нашої держави;
- відкоригувати діюче законодавство про військові злочини з урахуванням нових реалій, пом’якшивши передбачену кримінальну відповідальність для рядового складу військовослужбовців, з одночасним забезпеченням дотримання ними військової дисципліни, тим більше на передовій, в тому числі із застосуванням адміністративної відповідальності за незначні проступки та наданням командуванню прав на поміщення таких військових на гауптвахту, одночасно підвищивши міри відповідальності і їх командування, особливо стосовно дотримання прав і свобод підлеглих та збереження їх життя і здоров’я;
- передбачити спеціальні, окремі від загальнокримінальних, строки досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень у військовій сфері, визначивши такі строки у мирний та у воєнний час, а також в особливий період;
- запропонувати підготовку військових експертів, які зможуть проводити незалежну військову експертизу в ході досудового розслідування та при розгляді таких проваджень у судах. Для цього запровадити окремі дисципліни в університетах чи навіть створити відповідні факультети у ВНЗ;
- відновити прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів у військовій сфері, в тому числі і при закупках та поставках озброєння, обмундирування та забезпечення продуктами харчування й медикаментами, хоча б на період воєнного й особливого стану;
- сформувати ефективну систему захисту конституційних прав військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також мирного населення в зоні бойових дій, миротворчих і антитерористичних операцій.
Читайте також: Нова спеціалізація суддів – військові кримінальні правопорушення
Замість висновку
І насамкінець. Треба чітко собі усвідомити, що без належного правового забезпечення не буде дисципліни і порядку у військах, без порядку у військах – не буде сильної армії, без сильної армії наша країна завжди залишатиметься вразливою та не в змозі вистояти у воєнних конфліктах, які теж не можна виключати в майбутньому, тим більше маючи такого ворожого сусіда. Тому сьогодні важливо діяти відповідно до вимог воєнного часу і забезпечити повноцінне функціонування військової юстиції, яка лише наближатиме нашу Перемогу.
Слава ЗСУ!
Слава українським героям!
Смерть ворогам!
Джерело: Юридичний вісник України
