Юридична практика
Як суди захищають е-шахраїв
Юрій Котнюк, ЮВУ
Крадіжки коштів з банківських рахунків традиційно розкриваються важко й цим нікого не здивуєш. Зате дивно те, що коли шахраї вже викриті й спіймані, суди, всіляко намагаючись звільнити їх від покарання, навмисно «блукають у трьох соснах» там, де все ясно, як Божий день. Прикладом саме такої ситуації є кримінальне провадження по справі «Правекс Банку» (№ 756/6061/16-к), постанову в якій наприкінці жовтня ухвалив Верховний Суд. Даний випадок яскраво показує, що іноді шукати правди нелегко буває навіть комерційним банкам із їх потужним юридичним апаратом – що вже казати за простих людей.
Позов з-за океану
Початок цієї історії, в ході якої «Правекс Банк» втратив близько шести мільйонів гривень, датується груднем 2013 року, тобто вже після того, як зазначену фінансову установу придбала італійська банківська корпорація «Інтеза Санпаоло». Саме тоді «Правекс банк» уклав договір еквайрингу із Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний центр бронювання» (далі – ТОВ «СЦБ»), яке спеціалізувалося на замовленнях авіаквитків. За умовами цього договору банк надав йому в оренду POS-термінал – електронний пристрій, за допомогою якого її клієнти могли розплачуватися за надані їм послуги банківською платіжною карткою, а на себе взяв його розрахункове обслуговування. Для товариства таке співробітництво було цікаве тим, що «Правекс Банк» був учасником двох Міжнародних платіжних систем, а це означало, що клієнт будь-якого банку планети, за умови, що той також був учасником цих МПС, міг розплатитися своєю платіжною карткою в цьому POS-терміналі.
Читайте також: Україна підписала Меморандум з Європейською організацією кібербезпеки
Й от у жовтні 2014-го до «Правекс Банку» почали надходити претензії двох банків США, що з рахунків їхніх клієнтів були списані кошти за послуги, які ті не замовляли й не отримували, а зроблено це було в Україні й саме через «Правекс Банк». Всього скаржники нарахували 135 несанкціонованих власниками карток операцій, у ході проведення яких в людей було вилучено близько 400 тисяч доларів або, за тодішнім офіційним курсом Нацбанку, понад 6 млн грн. Відповідно до законів США, які сповідують принцип нульової відповідальності користувача платіжної картки, ці кошти одразу ж були перераховані клієнтам банками, які їх обслуговували, зате самі банки звернулися за відшкодуванням до «Правекс Банку».
Останній, відповідно правил МПС, постав перед вибором: визнати претензії одразу чи довірити вирішення спору арбітражним комітетам обох міжнародних платіжних систем, яким у разі програшу довелося б заплатити за послуги арбітрів. «Правекс Банк», очевидно, будучи впевненим у своїй правоті, вирішив іти на спір і почав готувати докази для майбутнього процесу. А звернувся він за ними до того самого ТОВ «СЦБ», через POS-термінал якого були списані ті самі чотириста тисяч доларів або шість мільйонів гривень.
Що таке еквайринг?
Тут нам необхідно зробити невеличку паузу й розглянути юридичний бік справи. Зрозуміло, що фінансові технології нестримно розвиваються, як постійно міняється і правова база, що регулює їх застосування, але незмінним є принцип того, що є закон, є господарський договір, укладений в межах закону, і якщо внаслідок порушення вимог закону чи умов договору хтось комусь заподіяв шкоду, то має компенсувати.
Отже, на той момент у даній сфері економіки діяв Закон «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» й підзаконний акт – Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджене постановою правління НБУ від 30. 04. 2010 р. № 223. Саме в останньому докладно було розписано, що таке еквайринг, що таке послуги еквайрингу, і хто такий еквайр, у ролі якого в даній ситуації виступив «Правекс банк». Що ж стосується ТОВ «СЦБ», який взяв в оренду POS-термінал, то він за тодішньою термінологією виступав у ролі торговця. Так от згадане Положення містило пункт 5.10., в якому чітко було написано, що торговець зобов’язаний здійснювати операції з використанням платіжної картки засобу лише в присутності користувача, за винятком двох випадків: коли використання картки за відсутності її власника узгоджено з ним самим, або якщо таке використання передбачене правилами тієї чи іншої Міжнародної платіжної системи.
Читайте також: Шахрайство з картковими рахунками: як виграти в банку судовий спір про повернення вкрадених коштів?
Відповідно до вимог зазначеного Положення порядок застосування цих двох винятків мав бути визначений договором, який укладається між еквайром і торговцем, але нашого випадку це не стосувалося, оскільки договором еквайрингу, укладеним 18. 12. 2013 р. між «Правекс Банком» і ТОВ «СЦБ», використання платіжної картки було можливим лише в присутності її власника, тобто без жодних винятків. Плюс до цього, коли з POS-терміналу вилазив чек у двох примірниках, клієнт повинен був поставити свій підпис на тому з них, який залишався в торговця, тобто в товариства, яке, в свою чергу, повинне було зберігати ці чеки протягом щонайменше двох років і надавати за першою вимогою «Правекс Банку».
От саме ці чеки наприкінці 2014 року й попросив надати банк, якому вони потрібні були для того, аби виправдатися перед арбітражними комітетами МПС. Фірма йому чеки надала, але підписів клієнтів у них не було. На повторну вимогу ТОВ «Столичний центр бронювання» все ж таки надав чеки і вже з підписами, але в ході арбітражного процесу вони були визнані невідповідними справжнім підписам власників карток, і з «Правекс Банку» на користь двох американських банків стягнули чотириста тисяч доларів. Зрозумівши, що він став жертвою шахрайства, «Правекс Банк» на початку 2015-го подав заяву до міліції, співробітники якої провели обшук в офісі ТОВ «СЦБ», в ході якого вилучили в його директорки півсотні підроблених платіжних карток, з чого витікало, що ця жінка свідомо вчинила злочин, у зв’язку з чим їй та ще одному співучаснику – юристу цього товариства – були пред’явлені підозри за двома статтями Кримінального кодексу України – 190-й (Шахрайство) та 200-й (Незаконні дії з платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків). Суд обрав їм запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
Протягом восьми з лишком років правоохоронним органам так і не вдалося встановити, звідки зловмисники дістали підроблені банківські картки чи принаймні інформацію, яка вводиться в магнітну стрічку картки або її електронний чіп: можливо це було зроблено за допомогою шпигунської апаратури, здатної копіювати інформацію з відкритих частин банкоматів, можливо її таємно викрали, а потім продали самі ж працівники тих самих американських банків, але нас більше цікавить інше – як поводили себе в даній ситуації вітчизняні судові установи. Справа в тому, що «Правекс Банк» одночасно подав до Господарського суду Києва позов про стягнення з ТОВ «СЦБ» заподіяного діями останнього збитку, тож обидва процеси – кримінальний і господарський рухалися, так би мовити паралельно. В рамках обох із них судді перших двох інстанцій ухвалювали, м’яко кажучи, дуже смішні рішення. Виходячи з принципу презумпції невинуватості ми не маємо права стверджувати, що вони отримували за це від зловмисників хабар, але однозначно зрозуміло, що вони свідомо користувалися своїм правом на помилку.
Зигзаги господарської та кримінальної справ
Оскільки першою дійшла фінішу господарська справа, почнемо з неї. Там здавалося, все було просто навіть за відсутності обвинувального вироку: вимогами Положенням НБУ була передбачена обов’язкова присутність власника картки під час проведення платіжної операції, умовами договору була прописана процедура документування доказу такої присутності у вигляді проставляння підпису. Той хто порушив наведене вище має компенсувати шкоду, завдану таким порушенням. Мало того, договором еквайрингу обумовлювалося, що торговець бере на себе ризики від шахрайських дій свого персоналу, клієнтів і третіх осіб. Це означало, що якби нічні злодії, розбивши вікно, забралися в офіс і скористалися POS-терміналом для платіжних операцій із підробленими картками, відшкодовувати збитки все одно довелось би йому.
Попри те директорка ТОВ «СЦБ» вирішила не здаватися й розіграла в судовому засіданні фарс: вона заявила, що позивач надав суду договір не в тій редакції, в якій вона його підписувала, й підпис на документі, мовляв, належить не їй. А примірник, який залишився в товариства надати не може, оскільки його було вилучено працівниками міліції. В цій ситуації суддя Микола Якименко міг би витребувати в правоохоронних органів оригінал договору чи його належним чином завірену копію, але він вирішив піти довгим шляхом і призначив проведення почеркознавчої експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Мін’юсту. А коли звідти через рік прийшов висновок про те, що підпис, буцімто, дійсно не належить цій жінці, ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову через те, що «Правекс Банк» не надав належні й допустимі докази. Цей вердикт благополучно пройшов через апеляційну інстанцію, проте був скасований постановою Вищого господарського суду України від 3.10. 2017 р., якою справа була направлена на новий розгляд в ГС Києва в іншому складі суду.
У другому колі зловмисниця придумала інший фокус: пославшись на те, що в договорі був пункт, що допускаються випадки проведення платіжних операцій за відсутності картки, вона заявила, що допускалися операції й за відсутності її власника. Тут потрібно зазначити, що міжнародна практика в принципі дозволяє випадки, коли в разі пошкодження картки клієнт може провести платіжну операцію набравши пальцями на клавіатурі POS-терміналу її номер. Це називається «ручним вводом», і договором еквайрингу між «Правекс Банком» і ТОВ «СЦБ» така можливість була передбачена, але присутність власника картки при цьому все одно була обов’язковою. В цій ситуації дивно не те, що зловмисниця придумала чергову казку про «білого бичка», а те, що суддя Артем Привалов повірив у неї чи, принаймні, зробив вигляд, нібито повірив, і в задоволенні позову відмовив.
Читайте також: Чи буде ефективним електронний реєстр військовозобов’язаних в Україні?
У кінцевому підсумку це рішення було скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду, який позов задовольнив, але «Правекс Банку» з того було мало радості, оскільки стягувати з відповідача було нічого. Лишалося сподіватися хіба що на задоволення цивільного позову на ту ж суму, поданого в рамках кримінального провадження, але й тут його спіткала невдача, оскільки вироком Оболонського районного суду Києва від 16. 05. 2022 р. (залишеному без змін ухвалою Київського апеляційного суду) обом зловмисникам було винесено виправдувальний вирок. Цього разу шахраї придумали, що, нібито, сторона обвинувачення не дала їм можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи й через це суддя забракував усі докази. Проте Касаційний кримінальний суд встановив, що це брехня – насправді матеріали для ознайомлення надавалися, ось тільки сторона захисту сама відмовилася з ними знайомитися, що було підтверджено відеозаписом. Виходячи з цього постановою Верховного Суду від 17. 10. 2023 р. вердикти судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд.
Джерело: Юридичний вісник України
