Юридична практика
Строки прийняття спадщини під час війни
Судова практика в спадкових спорах від судді Верховного Суду
Спадкування за законом і право на обов’язкову частку при спадкуванні за заповітом, спадкова трансмісія, прийняття спадщини (застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України) та строки прийняття спадщини під час війни, відмова від отримання свідоцтва про право на частку іншого з подружжя чи відмова від спадщини, спадковий договір, спільний заповіт подружжя і режим спільної сумісної власності, недійсність заповіту – ці та інші питання висвітлила суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак під час тренінгу для державних і приватних нотаріусів Тернопільської області «Нотаріальні дії в період воєнного стану, спадкування майна осіб, які померли на окупованій території або зоні бойових дій». Так, суддя розповіла про постанову КЦС ВС від 5 червня 2019 року у справі № 761/18093/15 щодо спадкування нащадками усиновленого та усиновлювача. За висновками суду, тлумачення ч. 1 ст. 1260 ЦК України свідчить, що в разі спадкування за законом усиновлений і його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі, з другого, прирівнюються до родичів за походженням, а тому вони спадкують один після одного.
Читайте також: Факт відкриття спадкової справи нотаріусом за заявою, поданою з порушенням строку, не може свідчити про прийняття особою спадщини
Постанова КЦС ВС від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17 стосується визначення розміру обов’язкової частки в спадщині. Суд зазначив, що при визначенні розміру обов’язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги; до таких спадкоємців потрібно також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (ст. 1266 ЦК України). Отже, при обчисленні розміру обов’язкової частки враховуються всі спадкоємці за законом, які могли б спадкувати, якби порядок спадкування не був змінений заповітом.
Проаналізувала Ольга Ступак й постанову КЦС ВС від 2 червня 2021 року у справі № 155/1584/18, в якій зроблено висновок, що право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може бути реалізоване у строк, який не сплив на момент смерті спадкодавця. Тобто смерть спадкоємця, який би мав право на спадщину, має настати в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця. Право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією переходить до спадкоємців цієї особи в межах строків для прийняття спадщини.
Читайте також: Визнання спадщини відумерлою
У ще одній постанові КЦС ВС – від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 ідеться про те, що для застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України (проживання зі спадкодавцем як умова для визнання прийняття спадщини спадкоємцем) значення має не місце реєстрації спадкоємця, а його фактичне проживання зі спадкодавцем. А в постанові від 1 березня 2023 року у справі № 185/5690/20 КЦС ВС скасував попередні рішення судів, ухвалив нове – про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач на час відкриття спадщини перебував у місцях позбавлення волі, а тому не є таким, що прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Розповіла суддя нотаріусам і про використання Верховним Судом процесуальних інструментів забезпечення єдності судової практики: про повноваження палат, об’єднаних палат касаційних судів у складі ВС і Великої Палати ВС. Крім того, Ольга Ступак нагадала, що 18 жовтня цього року введено в дію норми, які зобов’язують нотаріусів зареєструвати електронний кабінет у ЄСІТС. Додамо, що сам тренінг був організований Представництвом Норвезької ради у справах біженців в Україні (NRC) за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії.
Підготувала Надія Бондаренко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
