Судова практика
Військовослужбовці, відряджені до державних органів, установ та організацій мають право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168
6 лютого 2024 р. Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 640/13029/22 вирішив питання щодо наявності у позивача як військовослужбовця, відрядженого до Державного космічного агентства України, та який займає посаду у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ), права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
1 грудня 2022 р. до Верховного Суду надійшло подання судді Окружного адміністративного суду міста Києва разом з матеріалами адміністративної справи № 640/13029/22 щодо вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі, у якому просив Верховний Суд розглянути зазначену справу, як суд першої інстанції, з ухваленням зразкового рішення.
За матеріалами справи, вважаючи себе таким, що має право на отримання додаткової винагороди, установленої постановою № 168, військовослужбовець звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, в якому просив:
– визнати протиправними дії щодо невиплати на його користь додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168;
– стягнути з відповідачів солідарно заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
Верховний Суд як суд першої інстанції вказав, що спірним у цих правовідносинах є питання щодо наявності у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 р. прийнята постанова № 168. Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача Кабінетом Міністрів України не приймалося.
Таким чином, питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану було врегульовано постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.
Крім того, у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28 червня 2023 р. № 3161-IX Закон № 2011-XII доповнено ст. 9-2 такого змісту: «Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 листопада 2018 р. у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
З 24 лютого 2022 р. по теперішній час позивач перебуває на військовій службі у ЗСУ, проте він відряджений до ДКА України та займає посаду начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ.
Отже, позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА України.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої постановою № 168, з таких мотивів.
Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, зокрема, ЗСУ, відряджених до державних органів, установ та організацій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104.
Читайте також: Факт завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу діючого військовослужбовця
Абзацами 5, 6 п. 1 постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені, зокрема, зазначені військовослужбовці. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів, зокрема, ЗСУ.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 липня 2019 р. у справі № 807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений.
У зв’язку з цим, на виконання абз. 2 п. 1 постанови № 168, НЦУВКЗ зобов’язаний був прийняти наказ про виплату позивачу спірної додаткової винагороди.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 червня 2020 р. у справі № 206/4411/16-а, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Тому посилання НЦУВКЗ на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов’язку щодо проведення нарахування та виплати спірної допомоги Верховний Суд визнав необґрунтованими.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
