Судова практика
КПК не містять обмежень щодо апеляційного оскарження кримінально-правової кваліфікації дій у провадженнях, де суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися
6 грудня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/8581/20 задовольнив касаційну скаргу прокурора, якому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Вироком районного суду фігуранта визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Прокурор оскаржив вирок з підстав неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: через безпідставне, на його думку, застосуванням такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч. 2 ст. 394 КПК, відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих мотивів, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Враховуюче наведене, суд дійшов висновку, що вказаний вирок не може бути переглянутий в апеляційному порядку з підстав, які ніким не заперечувалися в суді першої інстанції.
У касаційній скарзі прокурор не погоджувався з відмовою апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, адже доводи апеляційної скарги стосувалися неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а не заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Верховний Суд вказав, що відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Водночас, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що зазначені в апеляційній скарзі обставини не відносяться до тих обставин, про які зазначено в ч. 2 ст. 394 КПК. Вказаною нормою встановлені обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним.
Апеляційним судом не було враховано, що кваліфікуюча ознака є одним із елементів правової кваліфікації кримінального правопорушення, а неправильне встановлення та застосування тієї чи іншої кваліфікуючої ознаки може вказувати про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У такому випадку апеляційне оскарження вироку місцевого суду, постановленого із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК, з вищевказаних підстав не обмежується.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к) національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій указаним Кодексом не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.