Гарантований соцзахист чорнобильців

Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Другий сенат КСУ 20 березня цього року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Атаманчука Василя Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668–VI (далі – Закон № 3668–VI), першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796–XII (далі – Закон № 796–XII). Конституційний Суд України визнав оспорювані приписи законів неконституційними (суддя-доповідач у зазначеній справі – Сергій Головатий).

Читайте також: Унормування перегляду за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді визнано конституційним

Відповідно до припису ст. 2 Закону № 3668–VI, який оспорював В. І. Атаманчук, «максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Згідно з приписом першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796–XII «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Атаманчук В. І. має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (є особою з інвалідністю ІІ групи у зв’язку із захворюванням внаслідок Чорнобильської катастрофи), особи з інвалідністю внаслідок війни, ветерана військової служби. В 1993 році йому призначено пенсію відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796–XII у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 17 червня 1993 року № 3285–ХІІ (далі – Закон № 3285–ХІІ) у розмірі відшкодування фактичних збитків – 70 відсотків заробітку за роботу в зоні відчуження.

У зв’язку зі зміною законодавства щодо призначення, перерахування та виплати пенсій окремим категоріям громадян В. І. Атаманчук протягом 2016–2023 років неодноразово звертався до судів системи судоустрою України з адміністративними позовами до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахування призначеної йому пенсії. Однак суди відмовили йому в задоволені позовних вимог.

Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України керувався своїми попередніми юридичними позиціями з цих проблем, рішеннями Європейського Суду з прав людини та приписами Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року, Першим протоколом до неї. У рішенні Суд вказав, що ст. 67 Закону № 796–XII у первинній редакції, яка була чинною на час призначення В. І. Атаманчук пенсії, не містила приписів щодо обмеження максимального розміру пенсії, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати. Таку вимогу містить і ч. 1 ст. 67 Закону № 796–XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР, що є чинною на час розгляду цієї справи, а саме: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищує Кабінет Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Читайте також: Скасування права мобілізованих на збереження середнього заробітку розгляне Конституційний Суд

Із наведеного випливає, що, зберігши вимогу підвищення для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати, законодавець приписами ст. 2 Закону 3668–VI та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796–XII обмежив максимальний розмір державної пенсії цих осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Суд зазначив, що аналіз п. 2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668–VI свідчить про зупинення підвищення розміру пенсії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Конституційний Суд України в попередніх своїх рішеннях вказував, що «держава може змінювати за конодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено». Водночас Суд виходячи зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України, зробив висновок, що «на державу покладено позитивний обов’язок забезпечити особам з інвалідністю з числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилений соціальний захист».

На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов’язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв’язку.

Наведене свідчить про те, що приписи ст. 2 Закону № 3668–VI, першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796–XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 50 Конституції України. У своєму рішенні Конституційний Суд України вказав, що держава гарантувала пенсію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілим та хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, через погіршення стану здоров’я цих осіб, зокрема інвалідність, спричинену участю в роботах, пов’язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи, яких віднесено до категорії 1, протягом усього або частини свого життя залежать від соціального забезпечення, яке їм гарантувала держава.

Зважаючи на те, що пенсію В. І. Атаманчуку призначено відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796–XII у редакції, яка не допускала будь-якого обмеження максимального розміру пенсії, а приписом першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796–XII у редакції, чинній на час призначення пенсії, було гарантовано щорічне підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру, суб’єкт права на конституційну скаргу мав усі підстави розраховувати на стабільність законодавства. Якраз відтоді в нього виникли правомірні сподівання, що право на встановлений йому рівень соціального захисту є гарантованим. Унаслідок подальших дій законодавця цю гарантію скасовано: Атаманчука В. І. позбавлено права на отримання пенсії без обмеження її максимального розміру, що становило втручання у право власності та спричинило виникнення в суб’єкта права на конституційну скаргу відчуття краху правомірних сподівань.

Враховуючи наведене, Конституційний Суду України вважає, що приписи ст. 2 Закону № 3668–VI у частині вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на них поширюється дія Закону № 796–XII, першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796–XII суперечать вимогам частин 1, 2 ст. 8, ч. 1 ст. 41 Конституції України. Як вказано, дані приписи законів, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відділ комунікацій та правового моніторингу КСУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути