Анатомія обману: інтернет-шахрайство у сучасній Польщі

Останньою гучною аферою в Польщі стало затримання та арешт інтернет-знаменитості Будди. Спочатку він займався створенням відеороликів на автомобільну тематику, а згодом його творчість змінилася у напрямку демонстрації багатства, безтурботного життя і досягнення величезного успіху. Створивши свого персонажа за такою схемою, він почав організовувати лотереї, де серед виграшів були розкішні автомобілі, будинок на гірському курорті та великі грошові надходження протягом п’яти років.

Важливо поінформувати про цю аферу і українців, оскільки ця особа залучила багатьох громадян України, які проживають у Польщі, і заохочувала їх взяти участь в організованих ним лотереях (за деякими даними, принаймні один громадянин України навіть виграв приз у цій лотереї). Сама по собі участь у лотереях та їх організація не є незаконною в Польщі. Але це має відбуватися за певними правилами з метою захисту користувачів.

Олена Крупець (Alena Krupets), Директор з міжнародних зв’язків, юридична фірма YLS (Your Legal Support), Варшава

Однак ми хочемо показати широкомасштабну проблему, яка впливає не тільки на азартні ігри, а й на все функціонування польського Інтернету, що стало великою загрозою для його користувачів. Масштаб проблеми і загрози величезний, а проблеми з правозастосуванням і цивілізацією Інтернету дуже схожі в обох країнах. Люди, які іммігрують до іншої країни, природно піддаються різним видам зловживань, оскільки вони походять з іншого правового та бізнес-середовища. Польські іммігранти засвоїли ці уроки як у США, так і після вступу до Європейського Союзу.

Злочинці використовують Інтернет для вчинення широкого спектру зловживань. Сюди входить експлуатація довіри через створення образу знаменитості в онлайн-медіа, але це також стосується всіх видів телефонного шахрайства, отримання даних в Інтернеті, крадіжки особистих даних, залучення до участі в бізнесі або інвестиціях, які здаються безпечними (наприклад, через залучення міжнародних банків).

У справі Будди на перший погляд видно, що закони та інституції в Польщі спрацювали – знаменитість, яку звинуватили в порушенні податкового законодавства, законодавства про азартні ігри, зароблянні грошей на низьких інстинктах, пропагуванні азартних ігор і спрямуванні цього послання дітям, – було заарештовано.

Мартін Марущак (Marcin Maruszczak), юрист, юридична фірма YLS, Варшава

На нашу думку, бракує розгляду питання про відповідальність інтернет-медіа, в яких працюють порушники. Уявімо, що ведучий оригінальної програми на телебаченні переконував би дітей брати участь у нелегальній лотереї – чи обмежилися б державні органи притягненням до відповідальності ведучого? Звісно, ні. А в цьому випадку інтернет-медіа залишаються безкарними і ми боїмося, що незабаром знайдеться інша група людей, які займуть місце Будди. Саме інтернет-медіа заробляють гроші, створюючи цікавий контент, аналізуючи наші дані, збираючи і продаючи їх, або використовуючи їх для створення рекламних рішень для різних компаній. Згодом одну знаменитість, яка буде видалена з мережі, замінить інша. Онлайн-медіа – це не зібрання скромних людей, які допомагають іншим просувати їхню творчість, а міжнародні корпорації, які заробляють гроші на обробці даних користувачів. Якщо ми не хочемо бачити шахрайство, створення одурманеного суспільства і просування рішень, які рухають нас назад, а не розвивають, ми повинні почати цивілізувати ринок онлайн-медіа.

Робота в Інтернеті, як і будь-який бізнес, вимагає маркетингу, який ми розуміємо як законне, етичне представлення своїх пропозицій зацікавленим сторонам.

Інтернет-автори здобувають популярність, ділячись контентом, який вони створюють у різних сферах. Вони створюють лояльну спільноту – чи то показуючи, як вони грають у популярні ігри, чи то розповідаючи про автомобілі або бійки знаменитостей.

Принцип соціальних медіа найчастіше базується на тому, що глядач через підписку заявляє про свої вподобання (вплив на контент) і підписується на перегляд контенту певного каналу або особи. Збираючи підписників, автор будує свій бренд і зону впливу.

Часто, як і в цьому випадку, аудиторією контенту є неповнолітні, які особливо схильні до «вподобання» контенту, запропонованого відповідним додатком. Інтернет-автор, пройшовши етап створення спільноти та залучення її до реагування на поширюваний контент, може переконати своїх шанувальників у правдивості практично будь-якого повідомлення. Якщо така особа з самого початку має нечесні наміри, то після етапу створення бази аудиторії на будь-якій цікавій темі, може почати представляти контент, що порушує авторські права.

Це проста схема, яка спостерігається з самого початку онлайн-торгівлі. Спочатку зловмисник створює інтернет-магазин/аккаунт на аукціонному порталі, пропонуючи дешеві та дрібні товари (наприклад, олівці), збирає хороші відгуки за завершення транзакції, а потім, спираючись на свою репутацію та численні позитивні коментарі, пропонує дорогі товари і, отримавши гроші за їх купівлю, не доставляє товар, якого у нього зазвичай просто немає.

Отже, незалежно від виду злочину, основою є завоювання довіри, зацікавлення та охоплення.

Зростаюча популярність Інтернету з точки зору підприємців у різних сферах створила поле для презентації своєї діяльності та пропонованих товарів. Президент Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів помітив це через кілька років і справедливо вжив заходів для того, щоб таке просування було позначене, і щоб одержувач знав, що, наприклад, знаменитість, яка презентує шампунь, бере винагороду за ці презентації і не обов’язково обирає цей шампунь через його унікальну конкурентну перевагу. Тож знамениті онлайн-інфлюенсери з великим охопленням є дуже цінними для підприємців у різних галузях.

Це  стаття не про конкретну знаменитість чи інтернет-автора – ми не маємо доступу до матеріалів справи, судовий розгляд ще триває, але знаки питання, безумовно, були поставлені раніше, коли ми зіткнулися з творчістю цієї людини. Існує багато сил, які просувають гасла про вільний Інтернет, корпорації з-за меж ЄС використовують наші дані і для них важливим є охоплення, прибуток, і тут залишається мало місця для ефективної боротьби за застосування польського законодавства.

Випадок, про який іде мова, не є унікальним і єдиним.

• Зрештою, подібна схема дій мала місце у випадку з периферійною політичною знаменитістю, яка у своєрідний та оригінальний спосіб наростила охоплення своєї онлайн-аудиторії і врешті-решт розпочала лотерейний бізнес.
• Так само було і з колишнім політиком, який захоплювався збором коштів для розвитку алкогольного бізнесу. Він організовував кампанії зі збору коштів, заохочуючи внески можливістю взяти участь у конкурсі з привабливими призами. Він зовсім не мав наміру вручати ці призи і порушив колективні інтереси споживачів. На щастя, він був оштрафований Президентом Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів. Але протягом багатьох років він безкарно діяв у соціальних мережах.

У публічній сфері нечасто вказують на іншу групу, окрім споживачів, яка страждає від недобросовісних практик, у тому числі від порушень правил просування та реклами. Ці жертви – легально діючі конкуренти недобросовісних організацій. Це суб’єкти, які сплачують податки, беруть на себе витрати на легальне ведення бізнесу, організовують робочі місця – вони теж потребують захисту.

На жаль, окрім того, що вони не згадуються, їм доводиться діяти самостійно, щоб мінімізувати втрати від незаконної діяльності конкурентів. Якщо хтось нечесним шляхом завойовує частину ринку, інші змушені вкладати набагато більше ресурсів у легальне просування, і навіть це не гарантує їм рівноправної боротьби або прибутків, отриманих недобросовісним конкурентом. На нашу думку, чесні підприємці, в умовах бездіяльності держави, повинні самі проактивно боротися (на основі цивільного та кримінального права) з недобросовісними конкурентами і вимагати відповідної компенсації. На жаль, часто відсутність реакції з боку державних інституцій формує уявлення про те, що недобросовісні дії є соціально прийнятними.

Підсумовуючи поточний стан справ, ми спостерігаємо:

• винахідливих злочинців, які використовують слабкість держави в Інтернеті, причому як індивідуально (спуфінг, смішинг), так і в широкому сенсі (підбурювання до участі у фінансових пірамідах або незаконних азартних іграх),
• великі соціальні медіа-корпорації, які не перевіряють контент, що публікують, на відповідність законам країни, в якій вони працюють,
• державу, яка не готова боротися з онлайн-загрозами системно і протидіяти причинам, а не випадковим наслідкам. Дії, часто швидкі та рішучі, ніколи не зачіпають бенефіціарів створеної системи,
• введену в оману громадськість та дітей, в яких пропагуються зразки інтернет-авторів, що зловживають своїм впливом, що дуже важко згодом змінити в процесі виховання,
• чесних підприємців, які не можуть грати в чесні ринкові ігри з суб’єктами, які свідомо порушують закон

За що ми виступаємо:

• Накладення на власників соціальних мереж зобов’язання, подібні до тих, що накладаються на телебачення, в тому числі щодо відповідальності за контент, який вони поширюють,
• Запровадження інструментів для відповідних адміністративних органів (наприклад, голови Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів), які б гарантували, що алгоритми, які використовують онлайн-медіа, можна перевірити в реальних умовах,
• Створення нормативних актів, що захищають неповнолітніх від вульгарного, насильницького та іншого соціально неприйнятного контенту – шляхом тиску на онлайн-медіа з метою перевірки опублікованого контенту,
• Проведення громадських кампаній щодо можливого неправдивого представлення популярних авторів в Інтернеті

На жаль, всі зловживання, пов’язані з соціальними мережами, показують, що ми будуємо і просуваємо економіку, засновану на перенесенні ризиків і відповідальності на субпідрядників. Ми залишаємо фактичних бенефіціарів безкарними. Завдяки діяльності кожного онлайн-порушника соціальні мережі заробляють гроші. Як тільки зловживання виявляється (не завдяки ЗМІ), порушник стикається з проблемами, а соціальні мережі отримують ще один генератор уваги та охоплення. Чи хочемо ми жити у світі корпоративної безкарності? Напевно, ні, тому нам потрібно боротися з цим системно.

Проблема полягає в тому, що біженці, які переїжджають до Європейського Союзу, в тому числі до Польщі, вважають, що соціальні медіа та інтернет-ринок вже повністю врегульовані (завдяки авторитету ЄС у світі), але це не зовсім так.

Ми все ще боремося за створення ефективного регулювання, про що слід говорити і про що слід пам’ятати. Шахраї продовжують використовувати лазівки для шахрайських дій і, що важливо, фактично сильну політичну позицію країн, з яких походять онлайн-медіа.

Як ми вже згадували, однією з головних мішеней шахраїв у соціальних мережах є діти. Згідно зі статистикою ООН, близько 900 000 українців знайшли притулок у Польщі через війну, що є додатковою групою, на яку націлені шахраї. Значну частину цієї групи становлять діти.

Такі шахрайства, в яких онлайн-шахраї видають себе за відомих людей, на жаль, поширені в Польщі. Знаменитості використовуються злочинцями, які створюють фальшиві оголошення та вебсайти, щоб виманювати гроші на нібито інвестиції. Крім того, варто знати, як і у випадку, описаному вище, про проблему, коли знаменитості є реальними, але свідомо використовують свою популярність для незаконної діяльності. За останні роки в Польщі було кілька таких гучних випадків, жертвами яких стали також українці, які проживають у Польщі.

Фейкові криптовалютні інвестиції, які рекламують знаменитості, є одним з найпоширеніших видів онлайн-шахрайства. Шахраї створюють фальшиві рекламні оголошення або вебсайти, на яких рекламують криптовалютні інвестиції, переконуючи, що якась знаменитість, наприклад, журналіст або актор, закликає людей інвестувати в цей проект. Такі сайти часто містять вигадані статті, нібито опубліковані відомими медіа-порталами. Мета шахраїв – змусити жертв внести кошти, які потім безслідно зникають.

У Польщі були гучні випадки, коли використовувалися зображення Роберта Левандовського, Адама Малиша або Мартини Войцеховської, хоча ці люди не мали жодного відношення до шахрайства. Люди, які переходили за посиланнями на такі фальшиві оголошення, часто перенаправлялися на сторінку, де вони повинні були ввести свої особисті дані та внести початковий інвестиційний капітал, після чого контакт з «інвестиційною платформою» припинявся.

Іншим видом шахрайства було просування фейкових торгових платформ нібито відомими людьми, які обіцяли швидкі прибутки від інвестицій в акції, криптовалюти, товари або інші фінансові інструменти. Шахраї пропонували інвестиції українцям, які проживають у Польщі, обіцяючи їм швидкі прибутки без ризику, що особливо приваблювало людей, які шукали додаткові джерела доходу у складній життєвій ситуації.

Шахраї також створювали фейкові лотереї, конкурси або благодійні збори, які нібито підтримували знаменитості. Українці, які користуються польськими соціальними мережами, могли стикатися з такими пропозиціями, де високі призи обіцяли в обмін на невелику плату або надання банківських реквізитів. Знаменитості використовувалися як фальшиві обличчя цих кампаній, а жертви втрачали зв’язок з організаторами лотереї після передачі грошей.

Біженцям, які стали жертвами такого шахрайства, рекомендується повідомляти про такі випадки в поліцію і звертатися до організацій із захисту прав споживачів у Польщі. Однак, оскільки мігранти погано знають закони країни, до якої приїхали, вони нечасто звертаються до поліції за допомогою в таких ситуаціях з точки зору своєї вразливості, що робить їх дуже доступною групою для злочинців.

У відповідь на ці шахрайства низка польських установ, зокрема Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів та Управління фінансового нагляду Польщі, застерігають від інвестицій, які просувають онлайн-шахраї, що видають себе за відомих осіб. Ці організації закликають людей завжди перевіряти джерело інформації та уникати підозріло привабливих інвестиційних пропозицій. Але тут має відбуватися не лише інформування людей. Необхідно розробити систему, яка б запобігала появі нових і знищувала вже існуючі методи шахрайства в Інтернеті. А споживачам у випадку виявлення шахрайства необхідно звертатися до професіоналів, щоб відстоювати свої права і боротися за відшкодування.

Автори: Олена Крупець (Alena Krupets), Директор з міжнародних зв’язків, юридична фірма YLS (Your Legal Support), Варшава
Мартін Марущак (Marcin Maruszczak), юрист, юридична фірма YLS, Варшава

Поділитися

Твітнути