Думка експерта
Безальтернативний запобіжний захід не відповідає Конституції
Олег ТАТАРОВ, адвокат, старший партнер Правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко»
Конституція України — це норми прямої дії, але юристи не часто цим користуються. Ми спробували й добилися визнання неконституційними змін до КПК, які були поспіхом прийняті під політичним тиском.
Двадцять п’ятого червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив доленосне для багатьох українців рішення за конституційними скаргами колишнього голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Валерія Чорнобука та інших осіб, визнавши неконституційними положення частини п’ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу, яким передбачено, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не може бути застосовано до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–1141, 258–2585, 260, 261 Кодексу. Адже ця норма не відповідає ч. 2 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч.ч. 1, 2 ст. 29 Конституції України, оскільки порушує принцип верховенства права, обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність.
На думку КСУ, в даному випадку законодавець, встановивши безальтернативний запобіжний захід, а саме тримання під вартою, щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–1141, 258– 2585, 260, 261 Кримінального кодексу України, не дотримався вимог того, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи.
В основу даного рішення були покладені мотиви, викладені в конституційній скарзі В. Чорнобука, якого незаконно затримали та звинуватили в державній зраді. Після неодноразової відмови судів першої інстанції про зміну запобіжного заходу на більш м’який чи визначення розміру застави командою юристів було ініційовано звернення Чорнобука до Конституційного Суду щодо визнання неконституційними положень ч. 5 ст. 176 КПК України з підстав невідповідності їх положенням ч. 2 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 1, 2 ст. 29 Конституції. Адже держава повинна не лише утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією.
Але в 2014 році в угоду політичній доцільності та бажанню за будьяку ціну притягнути до кримінальної відповідальності політичних опонентів був поспішно прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» в частині передбачення безальтернативного запобіжного заходу. Там же знайшли своє відображення й інші норми про спеціальне досудове розслідування, зміни до порядку застосування спеціальної конфіскації тощо.
Проте, як свідчить практика, розправитися за допомогою цього закону з опонентами не вийшло, водночас прості громадяни України, до яких застосовані положення цього закону, стали заручниками політичної гри, відчувши на собі весь запроваджений арсенал засобів впливу на політичних опонентів.
Визнання неконституційними положень ч. 5 ст. 176 КПК України за скаргою Валерія Чорнобука є надзвичайно важливим і для інших громадян, щодо яких було застосовано положення цієї статті, однак які з тих чи інших обставин не зверталися до КСУ за захистом своїх прав. Адже це рішення надає можливість застосування загальних положень про необхідність обов’язкового визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Що далі?
Це рішення вже можуть використовувати ті, кому незаконно був обраний запобіжний захід тримання під вартою за ч. 5 ст. 176 КПК України. Стороні захисту якнайшвидше необхідно звернутися до суду за місцем проведення досудового розслідування з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку, визначеному ст. 201 Кримінального процесуального кодексу, з підстав того, що ч. 5 ст. 176 КПК України щодо безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вчинення окремих видів кримінальних правопорушень втратила чинність. У зв’язку з цим мотиви зміни запобіжного заходу повинні стосуватись можливості застосування менш суворого запобіжного заходу або визначення розміру альтернативного запобіжного заходу — застави, яка забезпечить виконання покладених на підозрюваного чи обвинуваченого обов’язків. Відтепер слідчий суддя, суд не мають права посилатися на обов’язковість застосування тримання під вартою за вчинення злочинів і зобов’язані застосовувати загальні положення застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Сподіваюся, що права кожного, до кого так чи інакше застосовувалися неконституційні положення ч. 5 ст. 176 КПК України, будуть відновлені, а реалізація подібних правових механізмів у майбутньому в зв’язку зі зміною політичної кон’юнктури стане неможливою.
Джерело: Юридичний вісник України
