Думка експерта
Біженці від війни
Юлія САГАЙДАК,
доцент кафедри адміністративного
та фінансового права КНЕУ ім. В. Гетьмана, Senior
Lecturer at BSBI, Berlin, кандидат юридичних наук
Після повномасштабної військової агресії рф проти України всі ми опинилися в новій реальності, адже під загрозою знаходяться базові права людини на життя та безпеку. На жаль, з урахуванням нових військово-політичних реалій, держава не може на 100% забезпечувати ці базові права українців.
Загальний погляд на проблему
Ще незрозуміло, чи можна цей стан назвати новою політико-правовою ситуацією, але те, що в нас з’явилося багато питань, які потребують нового політичного, економічного і правового вирішення, у зв’язку із військовими діями на території України, то мусимо це визнати. Як відомо, керівництво країни прийняло рішення ввести на території нашої держави з 24.02.2022 р. воєнний стан (Указ Президента № 64/2022), що вже говорить про особливості реалізації природних прав людей і громадян в нашій державі на цей період. Проте головним завданням влади було й залишається збереження життя своїх громадян та забезпечення їх базових потреб, аби не допустити гуманітарної катастрофи, яка буде мати наслідки не лише в нашій країні, але й глобально впливатиме на соціально-економічні та політичні процеси у всьому світі.
Читайте також: Міністерство юстиції Польщі навчає людей, які допомагають біженцям з України
За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, станом на 11.05.2022 р. кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в державі перевищила 8 млн людей. Найбільша кількість ВПО спостерігалася із таких областей: Харківська — 21%, м. Київ – 19%, Київська – 18%, Донецька – 15%, Луганська – 5%. Натомість, за даними відомства, найбільше приймали людей в таких областях як Дніпропетровська – 11%, Київська – 10%, Львівська – 9%, Вінницька – 7%, Полтавська — 7% (офіційний сайт Мінреінтеграції).
У той же час інтернет-ресурс (www.lb.ua/society), посилаючись на відомості Верховного комісара з питань біженців ООН, повідомив про те, що з початку війни 9 млн українців виїхали з країни. Це надзвичайно великі цифри, особливо, в контексті того, що ми маємо розуміти, люди, народ – це одна із характерних рис державності, тим паче, що територіальна цілісність країни порушена. Тобто дві найбільш глобальні риси, які притаманні державності, наразі в Україні опинилися під загрозою – народ та територія.
Незважаючи на те, що хвиля вимушених мігрантів з України досягла таких масштабів, варто відзначити, що вже на середину літа значна частина переселенців почала вертатися з-за кордону назад. Причини цього різні: важка адаптація, стресовий стан, мовний бар’єр, недостатність фінансування та відсутність перспектив за кордоном, а ще ностальгія. Все це вплинуло на певний зворотній відтік вимушених переселенців. За даними інтернет-ресурсу (www.tsn.ua) від 12.07.2022 р. з посиланням на інформацію офісу еврокомісарки з внутрішніх справ ЄС Ільви Йохансон, приблизно 3 млн осіб вже повернулися до України.
Щодо прав біженців
Найбільше українські громадяни подали заявок про статус біженців від війни за пар. 24 у ФРН, який є законною нормою для всіх країн ЄС, і набрав чинності в результаті прийняття Директиви ЄС про тимчасовий захист від 4 березня цього року. Згідно з цим документом, основні права біженців від війни включають: право на проживання, доступ до житла, соціальну допомогу, опіку над дітьми, доступ до освіти та ринку праці. І саме в Федеративній Республіці Німеччина ці права та можливості реалізовані якнайкраще.
Зрештою, як подивитися на ситуацію глибше, то це самі ті права і можливості, яких зараз позбавлені громадяни України всередині своєї країни. Тому, на нашу думку, наразі перед владою стоїть нагальна потреба врахувати необхідність забезпечення таких прав і доступів для ВПО на відносно безпечних територіях України, а також для тих осіб, які повертаються із вимушеної міграції.
Читайте також: Допомогти біженцям. Як система БПД допомагає внутрішньо переміщеним особам під час війни
Тож наше завдання, як теоретиків та практиків права – забезпечити правові дієві механізми в Україні під час дії воєнного стану, які хоча би на базовому рівні зможуть допомогти уникнути гуманітарної кризи в державі й допоможуть зберегти людський ресурс. Для цього пропонуємо частково використати досвід країн Європейського Союзу, які мають практичні набутки та відпрацьовані механізми прийняття біженців.
Німецький досвід
Перш за все, це Федеративна Республіка Німеччина.
Так, відповідно, до німецького досвіду прийняття біженців, пропонуємо створити при кожній військовій адміністрації, а також при кожній міській, сільській чи селищній раді, постійні інформаційно-координаційні центри для допомоги ВПО, які, перш за все, виконуватимуть місію первинної інформаційної, гуманітарної та психологічної допомоги, що є надзвичайно важливим і необхідним під час війни. До роботи в таких центрах слід залучати не лише волонтерів, але й соціальних працівників, психологів та інших профільних спеціалістів, здійснюючи їх набір через центри зайнятості, що дозволить не лише забезпечити належний штат, але й зменшити масштаби безробіття. Характер роботи таких центрів визначити як системний. Як мінімум, вони мають працювати 1 рік після закінчення воєнного стану. Це забезпечить координацію дій та належне управління, в тому числі фінансову дисципліну.
По-друге, надзвичайно гострою наразі є проблема із доступом до житла. В основному вона забезпечується власними силами та за ініціативою активістів. Проте вирішення цієї проблеми має бути системним і відноситись до питань належного урядування під час війни. Тому пропонуємо місцевій владі вирішувати дефіцит житла за рахунок відновлення комунальних фондів, адже багато занедбаних комунальних об’єктів, таких, як готелі, гуртожитки та службові квартири, просто рахуються на балансі міст і селищ, не виконуючи своєї функції. Частково на відновлення такого фонду можна було б залучати кошти із державного бюджету, але не більше 50% вартості відновлення. Для економічного балансу перші 6 місяців проживання зробити пільговими, а далі надавати можливість проживання за повну вартість, але таку, що є економічно-обгрунтованою й не збитковою для комунального господарства.
Доступ до роботи
По-трете, конструктивним і важливим є доступ ВПО до роботи. На прикладі Німеччини, яка за другою книгою Соціального Кодексу (SCB II) надає біженцям від війни фінансову допомогу та допомогу в пошуку роботи, пропонується імплементувати наступний підхід у загальному плані з уточненням в національному законодавстві. Таким чином, варто через інформаційно-координаційні центри проводити реєстрацію на біржі праці. Водночас, зважаючи на особливий характер правових відносин під час війни, скоротити терміни надання допомоги по безробіттю до 6 місяців, таким чином мотивуючи ВПО швидше працевлаштовуватися й забезпечувати себе самостійно, одночасно інтегруючись у соціально-економічне середовище краю.
Задля забезпечення фінансової дисципліни та недопущення махінацій із соціальною допомогою під час війни, необхідно проводити реєстрацію всіх прибулих ВПО через зазначені інформаційно-координаційні центри, а сам доступ до реєстраційної бази зробити відкритим для податкових органів.
Звичайно, що такий підхід потребує більшої деталізації, проте загальний напрямок законодавчої й організаційної роботи, на нашу думку, має бути саме таким. Адже таким чином ми зможемо забезпечити основоположні потреби ВПО, використовуючи вже робочі механізми допомоги біженцям в ЄС, повернути частину цих громадян із-за кордону й не допустити гуманітарної катастрофи в Україні та Європі.
Джерело: Юридичний вісник України
