Чим запам’ятається 2017-й? Українська адвокатура: підсумки року

Інна Рафальська,
голова Ради адвокатів міста Києва,
заслужений юриcт України

У листопаді цього року громадська організація «Національна асоціація адвокатів України» відзначила своє п’ятиріччя. Відзначила гучним банкетом для обраних та міжнародною конференцією на тему потреб української адвокатури у сьогоденні та майбутньому. Почесними гостями на конференції були експерти проектів Ради Європи в Україні з питань реформування правових інститутів. За сценарієм свята їм усім була відведена роль весільних генералів, думка гостей господарів не цікавила, адже в українській адвокатурі все більше ніж гаразд. Традиційно господарі свята адвокатського життя висловили одне одному пошану та обмінялися нагородами.

І все було б чудово, якби 14 грудня європейські експерти – почесні гості НААУ — не презентували для адвокатів звіт про потреби органів адвокатського самоврядування, тобто рекомендації про зміни, які необхідні українській адвокатурі на сучасному етапі. В ньому вони констатували, що існуюча в адвокатурі ситуація не може бути оцінена як така, що не вимагає вдосконалення. Зокрема, експертами було запропоновано переформатування організації, розвиток регіонального адвокатського самоврядування, транспарентність у прийнятті рішень, усунення бюрократичних формальностей, відкритість бюджету та постійна звітність перед адвокатами, насамперед про витрачання внесків адвокатів. Відзначили експерти й інші проблеми.

Реакція привітних господарів із керівництва НААУ була неочікуваною й далекою від європейських стандартів: експертів Ради Європи звинуватили в некомпетентності, відсутності повноважень і загалом у тому, що вони зовсім не експерти. Далі керівники НААУ перейшли на особистості.

Причина такої реакції виявилася дуже простою. НААУ заявила, що адвокатам зміни не потрібні, особливо зміни у вигляді нового закону. Що ж такого поганого в законопроекті, який уже рік обговорюється в адвокатській спільноті? Поглянемо на його текст. Законопроект, зокрема:
— посилює гарантії адвокатської діяльності, принцип незалежності;
— пропонує встановити чіткі межі та підстави для дисциплінарної відповідальності, пов’язані виключно з відносинами адвокат–клієнт; усуває дискримінаційну норму щодо обмежень оскаржень дисциплінарних санкцій;
— визначає питання допуску до професії, усуваючи суб’єктивні підходи;
— розширює права кожного адвоката на участь в адвокатському самоврядуванні;
— адвокатська монополія потребує розширення професійних прав адвокатів, проект це робить, наприклад, посилюється статус адвокатського запиту;
— проект пропонує шляхи забезпечення прозорості процесу балотування на посади в органах адвокатського самоврядування, витрачання адвокатських внесків, безпосереднього вирішення усіх питань представницьким органом, регулярну звітність перед адвокатами;
— Рада адвокатів України нарешті припинить постійне втручання в діяльність регіональних адвокатських спільнот, а буде займатися питаннями представництва на національному рівні.

Головний меседж проекту – не адвокати для НААУ, а НААУ для адвокатів.

Прості й зрозумілі норми проекту, які усувають свавілля чиновників в адвокатурі, на думку керівництва Національної асоціації адвокатів України, – погано. Але НААУ не лише керівництво, це сорокатисячна адвокатська спільнота, й кожен із її числа — професійний, розумний, незалежний. Саме вони й хочуть змін на краще.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути