Де взяти готового чиновника-профі?

Едуард Рубін,
співзасновник харківського ІТ-кластеру,
ініціатор ряду незалежних освітніх проектів

Нещодавно мені довелося брати участь у відборі кадрів для директорату цифрового розвитку, який створюється при Кабміні. І як експерт відбіркової комісії повинен сказати — ситуація плачевна.

Ми давали кандидатам ситуаційні завдання, з якими вони можуть зіткнутися на практиці. В силу специфіки майбутньої роботи, частина завдань носила чисто технічний характер, а частина була присвячена знанням законів України. Так ось, за відповідями видно: якщо людина розбирається в технічній частині, то «плаває» в юридичній, і навпаки. В результаті зі 150 робіт лише 5 з великими натяжками можна було допустити до подальших тестів.

Відразу хочу сказати, що будь-яка упередженість з боку екзаменаторів тут була абсолютно виключена: ми мали справу лише з пронумерованими анонімними бланками відповідей. Припущення, що повідомлення про конкурс не дійшла до по-справжньому кваліфікованих і зацікавлених кандидатів, я теж виключаю відразу: інформація була публічною, активно поширювалася через сайт уряду, ЗМІ, соцмережі, кадрові агентства. Рівень пропонованих зарплат теж досить привабливий: 50–70 тисяч гривень, завдяки тому, що проект з модернізації структури уряду фінансується Євросоюзом, який виділяє на нього 100 млн євро протягом декількох років.

Доводиться визнати: ми маємо реальну кризу кваліфікованих фахівців, що бажають працювати на держслужбі. Мотивувати на цю роботу успішних топ-менеджерів з комерційного сектора майже нереально. Багато менеджерів середньої ланки або молоді талановиті люди принципово віддають перевагу роботі в приватних компаніях, а хтось уже поїхав або збирається їхати за кордон (на жаль, очевидно намітилася нова хвиля еміграції). Таке кадрове питання для держслужби, схоже, з усією гостротою виходить на перший план порядку денного.

Ще одна очевидна проблема, яку висвітлює ця ситуація, — це проблема нашої системи підготовки кадрів: у нас дуже мало фахівців, підготовлених на стику спеціальностей. Виходом із ситуації, на мій погляд, повинна стати цілеспрямована політика по підготовці універсальних кадрів для держустанов, які мали б суміжні кваліфікації. На держслужбу може бути прийнятий лише фахівець, який має диплом про вищу освіту державного зразка. Але технічні вузи, наприклад, не вивчають процеси державного документообігу, а вузи, які готують чиновників, практично не вивчають технологічні процеси.

Але ми не можемо чекати, поки неофіти держслужби поступово, крок за кроком наберуться потрібних знань і навичок, нам уже сьогодні потрібен готовий чиновник-профі, до того ж сучасно мислячий і креативний. Нам потрібні у владі люди, які реально допоможуть країні здійснити прорив.

Взяти той же урядовий директорат цифрового розвитку: від того, які люди прийдуть ним управляти, багато в чому залежить майбутнє цілої ІТ-індустрії. Адже, по суті, мова йде про створення платформи електронного уряду, яка б інтегрувала всі наявні урядові носії інформації й побудувала сучасне управління документообігом, відкриті для громадян бази даних.

Завдання колосальної важливості і колосального обсягу, а її рішення допоможе на роки вперед сформувати внутрішній ринок для ІТ- індустрії, яка сьогодні зосереджена, в основному, на зовнішньому аутсорсингу.

Кажу про ситуацію з цифровим директоратом, оскільки спостерігав її особисто, але впевнений, що з відбором в інші створювані при уряді структури ситуація нітрохи не краща. Довгостроковим завданням, на мій погляд, має бути створення міжвузівських спеціалізацій, введення в вузах додаткових курсів для бажаючих вивчати держуправління. В короткостроковій же перспективі, думається, потрібно пропустити всіх кандидатів у новостворювані урядові директорати через інтенсивні курси держуправління.

У всіх розвинених країнах — і в великих корпораціях, і на держслужбі, — щоб перейти на більш високу посаду, необхідно пройти курс додаткового навчання. Це не формальність, а дуже інтенсивні заняття, які дають реальні знання, необхідні на новій посаді. Для наших держслужбовців такі курси, — найнагальніша потреба. Тому потрібно терміново створювати навчальні плани й для інтенсивних курсів, і для міжвузівських програм навчання. Це серйозне завдання і для самих університетів, і для МОН як регулятора державної політики в сфері освіти. Без кваліфікованих кадрів ми не зможемо вирішити жодного завдання. Дефіцит якісних фахівців може стати непереборним гальмом для проведення необхідних реформ, яке продовжить утримувати країну в стані «постсовка». Нам потрібно зняти Україну з цього «ручника».

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути