Дотримання конституційних прав громадян під час досудового розслідування

Аналіз за 2018 рік здійснено окремо по кожному правоохоронному відомству — ГПУ, НПУ, ДФС, СБУ, НАБУ (частина 1)

Олексій БАГАНЕЦЬ,
державний радник юстиції 2 класу,
кандидат юридичних наук, адвокат, правозахисник, заступник Генерального прокурора
(2000–2002, 2005–2006 та 2014–2015 рр.), віце-президент Світового конгресу українських юристів,
член Науково-консультативної ради
при Державному бюро розслідувань

Протягом останніх 5 років так званого «реформування» правоохоронних органів, перш за все під виглядом приведення їх діяльності до «європейських стандартів», явно прослідковується зростання випадків зловживання ними своїми повноваженнями на шкоду конституційним правам і свободам громадян. На превеликий жаль, таке стало можливим і з тієї причини, що наші «реформатори» та їх куратори як у владі, так і особливо за межами України, зуміли створити (або точніше – нав’язали) обстановку, коли замість ретельної перевірки в ході досудового розслідування заяв і повідомлень про злочини, замість пошуку, збирання, перевірки та належної оцінки відповідних доказів вини чи невинуватості в порядку, передбаченому КПК України, у практику впроваджені стереотипи визнання людини винною у вчиненні будь-якого злочину, в тому числі й корупційного, ще до винесення обвинувального вироку суду, чим грішать в основному нинішній очільник ГПУ та керівники новостворених антикорупційних органів, а також так звані «громадські активісти», які утримуються за кошти іноземних держав, котрі зуміли переконати суспільство в тому, що якщо людині висунули підозру, провели в неї обшуки, або, тим більше, затримали та обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то це вже однозначно свідчить, що така людина винна. Або, навпаки, якщо судді «посміли», наприклад, відмовити в задоволенні таких клопотань слідчих і прокурорів або обрали менш суворий запобіжний захід, наприклад, у вигляді особистого зобов’язання, то таким суддям одразу «нав’язували» ярлики «корумпованих» та «недоброчесних» або звинувачували в умисному «затягуванні процесу». Тобто, наше нинішнє суспільство звикло до того, що сьогодні не потрібно збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Аби переконати суд, можна просто «облити брудом» будь-яку людину в ЗМІ, назвати її злочинцем та корупціонером, одночасно з цим провести поспіхом досудове розслідування, висунути нашвидкуруч складену підозру, а в окремих випадках навіть направити бездоказовий обвинувальний акт до суду, а суд потім нехай роками з’ясовує, винна людина, чи ні.

На жаль, саме така «схема» проведення досудового розслідування сьогодні найбільш популярна, але найстрашнішим є те, що ніхто не може повпливати на цю беззаконність на стадії досудового розслідування, адже прокуратура позбавлена можливості здійснювати нагляд за дотриманням законності під час досудового розслідування, а особливо в її арсеналі відсутні будь-які засоби чи важелі впливу на слідчих й оперативних працівників чи їхніх керівників, які порушують вимоги закону, права і свободи громадян та не виконують законні вимоги прокурора. В той же час, необґрунтовано розширений контроль за додержанням законності на стадії досудового розслідування покладений на суди, які в силу завантаженості не можуть належно виконувати цю функцію, про що навіть зовсім недавно йшлося в журналістській програмі «Бігус.інфо». Якщо відверто, дуже повчальний сюжет. Перераховане вище в сукупності й сприяє погіршенню стану дотримання прав і свобод громадян на стадії досудового розслідування, стимулює слідчих і прокурорів свідомо і безкарно порушувати вимоги кримінального процесу, а всі свої недоліки і промахи перекладати на суди. Такий висновок можна зробити, зокрема, із проведеного аналізу стану дотримання прав і свобод громадян під час досудового розслідування за 2018 рік.

Прокуратура

Так, аналізуючи з цього приводу роботу слідчих органів прокуратури, включаючи й військову прокуратуру, необхідно зазначити, що в 2018 році в провадженні слідчих прокуратури перебувало 24 995 кримінальних проваджень, що значно менше, ніж у 2017 році, оскільки значна частина їх за підслідністю була передана Державному бюро розслідувань, яке запрацювало з листопада 2018 року (для порівняння: у 2017 — 46 059, у 2016 — 43 370, у 2015 — 42 482, у 2014 — 23 083, у 2013 — 30 228). Із вказаної кількості — 9 983 знаходилися у провадженні військової прокуратури. Закінчено розслідуванням слідчими прокуратури лише 11 395 проваджень (з повторно закінченими), що становить усього 45,6%. Разом із тим, змушений констатувати, що слідчими департаменту міжнародно-правового співробітництва (який, до речі, за всю історію свого існування ніколи досудовим розслідуванням не займався) та управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, ГПУ закінчено лише 2,1% та 6,1% проваджень, відповідно! Варто також відзначити, що із загальної кількості закінчених слідчими прокуратури проваджень більша половина — 8 114 проваджень, що становить 71,2%, — закриті за реабілітуючими підставами (відсутність події, складу злочину та відсутність достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати). Більше того, в Києві, Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Чернігівській областях і Генеральній інспекції ГПУ питома вага закритих кримінальних проваджень становить, як на мене, взагалі критичну межу — від 90,6% до 98,4%!

Із перевищенням двомісячного строку закінчено 462 провадження, або 4,1% від числа закінчених. Разом із тим, у двадцять чотири рази (!) вища їх питома вага в Департаменті міжнародно-правового співробітництва ГПУ (100%), у шістнадцять разів — в апараті Головної військової прокуратури (66,7%), у чотирнадцять — в управлінні спеціальних розслідувань ГПУ (56,4%), у десять — в прокуратурі Автономної Республіки Крим (44%), у п’ять разів — у Головному слідчому управлінні ГПУ (19,8%), удвічі — в прокуратурі Закарпатської області (10,4%).

Про суттєве погіршення протягом останніх років стану дотримання конституційних прав і свобод громадян у діяльності слідчих прокуратури свідчить і той факт, що кількість виправданих судами осіб у розслідуваних ними кримінальних провадженнях (кількість яких суттєво зменшилася) в 2018-му році значно збільшилася, порівняно з попередніми роками, і становила 69 (з яких 22 особи трималися під вартою), до того ж, цей показник щорічно невпинно зростав (у 2017 році — 51, у 2016 — 42, у 2015 — 29, у 2014 — 29, а у 2013 — взагалі було 2), тобто у порівнянні із останнім дореволюційним роком — майже у 35 ра- зів! До того ж, судами було задоволено 23 клопотання слідчих прокуратури про звільнення від кримінальної відповідальності за різними підставами, що теж може свідчити як про недостатні докази винуватості за більш серйозними статтями КК, так і про дріб’язковість висунутої підозри.

Залишок незакінчених слідчими прокуратури кримінальних проваджень на кінець звітного 2018 року становив 3 745 проваджень (у 2017 році — 9 229, у 2016 — 5 409, у 2015 — 5 082, у 2014 — 4 478, у 2013 — 2 035), з яких лише у 155 провадженнях (або у 4,1%!) особам повідомлено про підозру. Таким чином, із цих порівняльних статданих можна зробити висновок про те, що більшість зареєстрованих, але не закінчених проваджень у слідчих прокуратури, скоріше всього, не мають судової перспективи і в майбутньому також можуть бути закриті.

Окрім того, у 2018 році слідчими прокуратури було затримано 231 особу (у 2017 — 1 068, у 2016 — 1 015, в 2015 — 1 010, у 2014 — 484, а в 2013 — 454 особи) у порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК України, тобто без ухвали суду, що значно менше, ніж у попередні роки, але це пояснюється, перш за все, суттєвим зменшенням і кількістю зареєстрованих кримінальних проваджень, у тому числі і у зв’язку із позбавленням органів прокуратури повноважень по проведенню досудового розслідування. З цього числа затриманих у подальшому було звільнено з-під варти 165 осіб (або 71,4%), що становить дві третини від усієї кількості! При цьому переважна більшість таких осіб (76) була звільнена через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, частину (23 людини) було звільнено безпосередньо прокурором (слідчим) без застосування будь-якого запобіжного заходу, а 1 — за непідтвердженням підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, підсумовуючи роботу слідчих прокуратури за 2018 рік, можна констатувати значне зниження їх активності із розслідування кримінальних проваджень (майже на 50%), на що були й об’єктивні причини (зміна законодавства), але факт закриття протягом року понад 70% закінчених проваджень за реабілітуючими підставами, звільнення більше 70% затриманих осіб з-під варти та суттєве зростання кількості виправданих осіб у сукупності дає підстави стверджувати про погіршення роботи органів прокуратури з дотримання конституційних прав і свобод громадян. А це аж ніяк не співпадає із неодноразовими заявами Юрія Луценка про «досягнення» прокуратури під його керівництвом.

Національна поліція України

Не краща ситуація і в діяльності слідчих Національної поліції України. Так, у 2018 році в провадженні слідчих Нац- поліції знаходилося 2 056 844 кримінальних проваджень, що більше, в тому числі і значно більше, ніж у попередні роки (у 2017 — 2 054 821, у 2016 — 1 860 877, у 2015 — 1 669 622, у 2014 — 1 566 763, у 2013 — 1 780 965). При цьому, зауважу, що з цієї кількості 1 032 423 перебувало в залишку станом на 1 січня 2018 року, у 897 735 провадженнях досудове слідство розпочато в 2018 році, у 67 794 раніше закритих та в 10 163 раніше зупинених провадженнях відновлено досудове розслідування, і 48 729 кримінальних проваджень надійшло від інших органів.

За 2018 рік слідчими поліції закінчено розслідуванням 731 862 провадження, тобто всього 35,6% з повторно закінченими, що, знову ж таки, значно менше, ніж у попердні роки (2017 — 875 042, у 2016 — 819 004, у 2015 — 859 411, у 2014 — 912 741 та в 2013 — 1 246 912), із яких абсолютну більшість закрито за реабілітуючими підставами — 602 524, що становить 82,3% від загальної кількості закінчених проваджень. Таким чином, величезна кількість закритих слідчими поліції кримінальних проваджень може свідчити як про неякісне досудове розслідування, в результаті якого не вдалося здобути достатніх доказів вини осіб, так і про те, що слідчі (розшукові) дії, які здійснювалися в рамках цих розслідувань і могли обмежувати конституційні права громадян, скоріше всього були безпідставними та необґрунтованими.

До того ж, слідчими Нацполіції направлено до суду 2 775 клопотань про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, що, знову ж таки, значно більше, ніж у 2016 — 1 963 та 2015 — 2 465, але дещо менше, ніж у 2017 році — 2 822, 2014 — 3 357 та в 2013 — 3 185, що також свідчить про розслідування цим органом дріб’язкових кримінальних правопорушень і в той же час дає підстави вказаним підозрюваним вимагати відшкодування заподіяної моральної шкоди за безпідставне кримінальне переслідування та застосування заходів процесуального примусу.

Саме про погіршення стану дотримання конституційних прав і свобод громадян у діяльності слідчих Нацполіції свідчить і той факт, що залишок незакінчених ними кримінальних проваджень на кінець звітного 2018 року становив 1 185 614 проваджень, що теж набагато більше, ніж у всі попередні роки (у 2017 — 1 032 423, у 2016 — 913 486, у 2015 — 664 291, у 2014 — 512 793, а в порівнянні з тим же 2013 роком — майже вчетверо — 362 541), з яких лише у 5 627 випадках (або в 0,5 %) особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Такі залишки нерозслідуваних (в тому числі і нерозкритих злочинів) дають підстави зробити висновок про порушення прав потерпілих, оскільки по величезному масиву таких злочинів, зокрема, і проти особи, не встановлені винні і не вжито необхідних заходів до притягнення їх до кримінальної відповідальності та відшкодування шкоди громадянам, стосовно яких були вчинені такі злочини. Тим більше, що під вартою за незакінченими кримінальними провадженнями на кінець року трималися всього 1 382 особи, з яких зі строком тримання понад 60 днів — лише 386 осіб!

Окрім того, у 2018 році слідчими НПУ було затримано 14 241 особу у порядку, передбаченому статтям 207, 208 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді, що теж значно більше, порівняно з попередніми періодами (у 2017 році — 12 549, у 2016 — 9 565, в 2015 — 11 699, у 2014 — 12 423 осіб). Із числа затриманих у подальшому було звільнено з-під варти 6 191 особу, або 43,5%, що, знову ж таки, значно більше, в тому числі і майже втричі, ніж у минулі роки (у 2017 — 4 360, у 2016 — 2 665, у 2015 — 2 803, у 2014 — 2 714, у 2013 — 2 579). Найбільша кількість таких осіб (3 021), тобто половина, звільнена у зв’язку з відмовою суду в обранні виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 2 567 осіб — звільнені безпосередньо прокурором (слідчим) без застосування запобіжного заходу. При цьому, що вражає ще більше, 548 осіб звільнені слідчими і прокурорами за непідтвердженням підо- зри у вчиненні злочину. Тобто кількість незаконно затриманих слідчими поліції осіб теж значно перевищує кількість таких осіб у минулих роках: у 2017 — 239, у 2016 — 159, у порівнянні із 2015 роком — майже в 9 разів (68), а в порівнянні з 2013–2014 рр. — у майже 50–60 разів, відповідно, 11 і 7 осіб.

До цього беззаконня треба додати й 31 особу, які були виправдані судами в минулому році, що дещо менше, ніж у 2017 — 356, у 2016 — 396, у 2015 — 362, у 2014 — 332, проте, у порівнянні з тим же дореволюційним 2013 роком, — це майже втричі більше (106). До того ж, треба врахувати, що з цього числа незаконно притягнутих в 2018 році громадян до кримінальної відповідальності 62 особи трималися під вартою, що приблизно співпадає з показниками 2017 — 64 та 2016 років — 63, але значно більше, ніж у 2015 — 42, у 2014 — 37, а в порівнянні з 2013 роком майже втричі — 20.

Таким чином, якщо скласти навіть 548 незаконно затриманих осіб та 311 виправданих судами осіб, то загальна кількість незаконно притягнутих слідчими Нацполіції до кримінальної відповідальності 859 осіб дійсно вражає, за що ніхто із посадовців ні органів досудового розслідування, ні органів прокуратури не поніс заслуженого покарання. Більше того, на ці факти відвертого беззаконня ніхто навіть уваги не звертає.

Слідчі ДФС

Вкрай незадовільною в цій частині є й робота слідчих підрозділів Державної фіскальної служби України за 2018 рік, правда, тут варто пам’ятати, що статус цих органів продовжує залишатися невизначеним, а норми, які регулюють його діяльність, є колізійними (згідно з поправками до Податкового кодексу, податкова міліція ще з 1 січня 2017 року втратила свої повноваження).

Разом із тим, незважаючи на цю обставину, в 2018 році в провадженні слідчих ДФС знаходилося 6 821 кримінальне провадження, що дійсно значно менше, ніж у попередні роки (у 2017 — 7 197, у 2016 — 8 748, у 2015 — 9 939, у 2014 — 10 936, у 2013 — 15 046), з яких закінчено розслідуванням лише 2 510 проваджень (з повторно закінченими), або всього 36,8%, що також значно менше, ніж у минулі роки (у 2017 — 2 605, у 2016 — 3 358, у 2015 — 3 772, у 2014 — 4 608), а в порівнянні з 2013 роком — майже в 3 рази (7 049).

Більше того, із загальної кількості закінчених слідчими ДФС — 1 352 проваджень (або 53,9%) закрито за відсутності події та складу злочину чи достатніх доказів винуватості у вчиненні злочину, тобто більше половини, до суду також направлено 317 клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, що також може свідчити про дріб’язковість таких кримінальних правопорушень.

Окрім того, залишок незакінчених слідчими ДФС кримінальних проваджень на кінець звітного 2018 року становив 2 098 (проти 1 801 у 2017-му), з яких лише у 68 провадженнях особам повідомлено про підозру, або всього у 3,2% випадків.

Позитивним у діяльності слідчих ДФС є лише те, що вони, на відміну від слідчих інших органів досудового розслідування, відверто не зловживали в минулому році нормами статей 207, 208 КПК України. Так, у 2018 році ними було затримано всього 8 осіб, з яких 5 у подальшому були звільнені з-під варти через відмову суду в обранні виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час, треба зазначити, що судами в минулому році виправдано 10 осіб із числа обвинувачених слідчими ДФС, що майже вдвічі більше, ніж у тому ж дореволюційному 2013 році – 6 осіб!

Таким чином, як вбачається із цих статданих, активність слідчих ДФС у частині розкриття та розслідування кримінальних правопорушень з кожним роком знижується, одночасно з цим збільшується кількість внесених до суду клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності та кількість виправданих осіб, що в цілому може свідчити і про тиск на той же бізнес, в тому числі і в корисливих цілях або на замовлення.

Служба безпеки України

Не краща ситуація з дотриманням конституційних прав та свобод громадян і в роботі слідчих СБУ. Так, протягом 2018 року в провадженні слідчих Служби безпеки України знаходилося 12 272 кримінальних проваджень, що значно більше, в тому числі і вдвічі, ніж у минулих роках (2017 — 10 527, у 2016 — 10 041, у 2015 — 7 118, у 2014 — 5 983, у 2013 — 5 123), з яких закінчено розслідуванням лише 2 400 проваджень (з повторно закінченими), що становить усього 19,6%. Причому майже половину — 1 138 (або 47,4%) проваджень із числа закінчених було закрито за відсутності складу та події злочину, чи в зв’язку з відсутністю достатніх доказів вини у вчиненні злочину, що майже в п’ять разів більше, ніж у 2017 році (234).

Саме в розрізі об’єктивності оцінки слідчої роботи в СБУ варто наголосити, що з числа направлених цим органом 1 186 (або 49,4%) обвинувальних актів до суду — 275 (або 23,2%) були з угодами про визнання винуватості проти 241 у 2017 році, тобто їх кількість також зросла на 14,1%.

До цього треба додати і 75 клопотань про звільнення підозрюваних від кримінальної відповідальності, які були направлені до суду в минулому році, що теж значно більше, ніж у попередні роки (у 2016 — 62, у 2015 — 51, у 2014 — 27, а в порівнянні з 2013 роком — 3, майже в 30 разів), окрім 2017 року, коли їх було 87.

Окрім того, у 2018 році слідчими СБУ було затримано 451 особу в порядку, передбаченому статями 207, 208 КПК України, тобто без ухвали суду, що значно більше, ніж у 2017 — 312, 2016 — 283 та навіть у 2013 — 187, але дещо менше, ніж у 2014 і 2015 роках (685 і 656 особи). З їх числа в подальшому було звільнено з-під варти майже кожного другого (253), абсолютну більшість з яких (128) — через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що теж у рази більше, ніж у попередні роки (у 2016 — 19, у 2015 — 18, у 2014 — 34, а в 2013 — всього лише 8), що в сукупності свідчить про суттєве погіршення в діяльності слідчих СБУ стану дотримання конституційного права громадян на свободу й особисту недоторканність.

До того ж, треба мати на увазі, що кількість виправданих судами в 2018 році осіб у провадженнях слідчих СБУ становить 4 особи, що дійсно дещо менше, ніж у попередні роки (у 2017 —12, у 2016 — 9) і співпадає із кількістю таких осіб у 2013–2015 роках — по 4.

Але навіть цей останній показник не означає наявності позитивної тенденції діяльності слідчих СБУ, бо якщо скласти кількість осіб, які після затримання в якості підозрюваних були звільнені з-під варти судом (128) та додати до них 4 виправданих особи і 75 осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, то кількість фактично незаконно затриманих ними громадян, як мінімум, складає понад 200 осіб. І це при тому, що нам невідомо, у зв’язку з чим були звільнені з-під варти й інші особи (253–128=125), тому, скоріше за все, таких осіб може бути навіть більше.

Про погіршення ситуації з дотриманням слідчими СБУ прав і свобод громадян свідчить і достатньо великий залишок у них незакінчених кримінальних проваджень на кінець звітного 2018 року, який становив 4 707 проваджень, що вдвічі і навіть втричі більше, ніж у минулі роки (у 2016 — 2 773, у 2015 — 1 554, у 2014 — 1 851, у 2013 — 533), з яких лише у 232-х провадженнях особам повідомлено про підозру, або всього у 4,9% випадків.

Детективи НАБУ

У рамках дослідження стану дотримання конституційних прав і свобод громадян потрібно було б належним чином проаналізувати й роботу детективів НАБУ та прокурорів САП, особливо враховуючи, що з моменту створення цих інституцій протягом 4-х років вони з цього приводу ніким ніколи не перевірялися і ні перед ким не звітували з цього приводу. Проте, як вбачається з офіційних документів ГПУ та САП, робота детективів НАБУ почала обліковуватися ГПУ лише з 1 січня 2018 року й тільки тепер з’явилася можливість хоча б на прикладі одного минулого року дізнатися, як працював цей новий орган досудового розслідування в частині дотримання конституційних прав і свобод громадян.

Так, згідно з даними статзвіту, упродовж січня-грудня 2018 року детективами Національного антикорупційного бюро України розслідувалося 2 211 кримінальних проваджень. При цьому треба одразу зазначити, що, як з’ясувалося, НАБУ встановило власний порядок реєстрації кримінальних проваджень, який абсолютно не відповідає вимогам ст. 214 КПК України, бо за погодженням із директором бюро детективи реєструють заяви і повідомлення про вчинення корупційних дій на свій розсуд, тобто не обов’язково всі, які надійшли до них. А це, в свою чергу, дає підстави допускати і вірогідність того, що вони можуть реєструвати кримінальні провадження на замовлення влади, тих чи інших політиків або представників великого бізнесу, про що неод- норазово повідомлялося в ЗМІ. Досудове розслідування детективами завершено лише в кожному п’ятому провадженні (429, або 19,4%), тоді як тими ж органами прокуратури, органами, що здійс- нюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органами поліції — в кожному третьому, або 45,6%, 36,8% та 35,6%, відповідно (це для порівняння результативності). До того ж, абсолютну більшість (361, або 84,1%) розслідуваних детективами НАБУ кримінальних проваджень закрито за відсутності складу та події злочину, чи в зв’язку з відсутністю достатніх доказів вчинення злочину.

Із перевищенням двомісячного строку детективами НАБУ закінчено 58 кримінальних проваджень. Їх питома вага становить 13,5% та втричі перевищує аналогічний показник в органах прокуратури (4,1%), у 22 рази — в органах поліції (0,6%) та в 10 разів (!) в органах, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (1,4%)! У залишку НАБУ станом на перше січня перебувало 637 кримінальних проваджень, з яких лише у 39 (6,1%) особам повідомлено про підозру. Решта фактових проваджень залишаються без прийняття кінцевих рішень, в тому числі й у тих провадженнях, в яких конкретні прізвища осіб озвучувалися в ЗМІ, які, начебто, причетні до тих чи інших корупційних дій, зокрема і зі слів очільників Антикорупційного бюро чи САП, чим була принижена честь і гідність конкретних громадян і вони заздалегідь, до вироку суду, були визнані «корупціонерами».

Окрім того, протягом 2018 року детективами НАБУ в порядку статей 207, 208 КПК України, тобто без ухвали суду, було затримано 50 осіб, які всі, зверніть увагу, в подальшому були звільнені з-під варти, з них 13 — через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що також може свідчити про недотримання антикорупційними органами прав громадян на свободу та особисту недоторканність. На жаль, в статзвітах НАБУ не видно, а на якій підставі і ким саме звільнені із-під варти інші затримані особи і чи були вони в подальшому притягнуті до кримінальної відповідальності, тобто відсутні будь-які дані про осіб, чиї права могли бути порушені.

Таким чином, можна констатувати, що детективи НАБУ при виконанні своїх службових обов’язків не завжди дотримуються основоположних прав та свобод людини при розслідуванні кримінальних проваджень про корупцію, зокрема, безпідставно затримують осіб без ухвал суду, навіть маючи, на відміну від слідчих інших органів, додаткову підставу для цього, ухиляються реєструвати кримінальні провадження за наявності заяв і повідомлень про корупційні злочини, що є наслідком привілейованого становища порівняно з іншими органами досудового розслідування.

(Далі – буде)

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути