Думка експерта
Формування антикорупційного законодавства як приклад відсутності політичної волі для подолання корупції в Україні. Частина 4
Закон «Про запобігання корупції» як загроза втрати престижності держслужби
Продовження. Початок ч.1, ч.2, ч.3
Найшла коса на камінь
Як на мій погляд, виключно вірною та справедливою була поправка до Закону «Про запобігання корупції», згідно з якою «у 2016 році посадові особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають відповідно до статті 50 цього Закону відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов’язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи».
Читайте також: ККД «антикорупційної інфраструктури»
Начебто вже все – Закон «Про запобігання корупції» прийнятий і набрав чинності, спеціальний орган (НАЗК) створено та розпочало діяльність, необхідні зміни до законодавства ухвалено, практично завершено розробку та впровадження відкритих реєстрів декларацій, що дозволяють безперешкодно ознайомлюватись із доходами чиновників.
Але, як то кажуть, прийшла біда звідти, звідки її не чекали. За два дні до запланованого запуску Єдиного державного реєстру декларацій, 12 серпня 2016 року, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації оголосила про відмову в сертифікації системи захисту інформації цього реєстру. Проблема ускладнювалася ще й тим, що державні органи, які є власниками баз даних або реєстрів, не мають права надавати Національному агентству доступ до цих ресурсів без сертифікації ДССЗІ програмного комплексу НАЗК. На думку експертів, аналіз причин відмови ДССЗІ у видачі сертифікату системі захисту інформації мав абсолютно необґрунтований характер і був спробою зірвати процес декларування доходів чиновників.
Член НАЗК Р. Рябошапка дав таку оцінку ситуації: «Очевидно, що нічим іншим, аніж цинічним та тупим саботажем запровадження одного з найефективніших антикорупційних інструментів, такі дії не можна назвати» (Член НАЗК звинуватив Держспецзв’язок у саботажі е-декларування. Економічна правда, 12 серпня 2016 р.).
Подумавши про те, що вжитих заходів буде мало, зацікавлені у провалі електронного декларування особи вирішили перестрахуватися. Державне підприємство «Українські спеціальні системи» (УСС), яке надає послуги хостингу та розміщення серверів практично всім держорганам і зберігає безліч держреєстрів, повідомило співробітника Програми розвитку ООН (ПРООН) про відключення системи безперебійного живлення в своєму дата-центрі. До речі, УСС є оператором, підконтрольним Державній службі спецзв’язку та захисту інформації (Співробітник ПРООН повідомив про відмову системи резервного харчування у дата-центрі, де зберігаються держреєстри. П. Красномовець, 12 серпня 2016 року. Gosreestry).
Свідомий саботаж
Журналістські розслідування демонструють докази того, що Держспецзв’язок навмисно зірвав запуск системи, маючи заздалегідь таке завдання. «Жодних сумнівів, що відомство, тісно пов’язане із секретарем РНБО Олександром Турчиновим, зробило це усвідомлено. Соцмережі переконані: за зривом е-декларацій стоїть президент». (Хто зірвав електронне декларування доходів: хронологія та документи. Сергій Сидоренко, ЄП 14 серпня 2016 р.).
Читайте також: Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні щодо корупції допускається 1 раз
Проте, розуміючи наслідки запуску не сертифікованої системи електронного декларування, про які йшлося раніше, тодішній Президент України П. Порошенко у своєму зверненні на офіційній сторінці у Facebook заявив «Недосконалість відповідного закону та очевидна «вогкість» програмного забезпечення не можуть бути підставою для перенесення старту цього процесу. Не допущу тут жодних маневрів».
Реакція ООН і громадськості країни
Існуюча ситуація викликала, як мінімум, тривогу в ООН, де заявили, що проектування та розробка системи програмного забезпечення, пов’язаного зі збором, зберіганням та обробкою електронних декларацій суб’єктів декларування в Україні, була здійснена за рахунок коштів ПРООН (Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй) і передана у власність НАЗК.
У свою чергу керівництво Transparency International заявило «Якщо систему не буде введено в експлуатацію, світ побачить, що президент Петро Порошенко несерйозно ставиться до боротьби з корупцією та притягнення корумпованих політиків та чиновників до відповідальності». (Transparency International вимагає від України не відкладати е-декларування. ЄП, 10 серпня 2016 р.).
Пояснюючи причини саботажу своєчасного набуття чинності в повному обсязі системи електронного декларування Голова правління Центру протидії корупції В. Шабунін заявив: «Просто політична «еліта» боїться показати, скільки грошей вони вкрали у нас після Революції Гідності, коли ми з останніх сил споряджали армію та добровольців». (Експерт. Проблеми із програмним забезпеченням для е-декларацій – фіктивні. Європейська правда, 12 серпня 2016 р.).
Таким чином, незважаючи на відчайдушний опір чиновників, завдяки найактивнішому впливу та тиску міжнародних інститутів та низки громадських організацій України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації (ДССЗІ) 31 серпня 2016 р. затвердила надання атестату на комплексну систему захисту інформації системи е-декларування. У зв’язку з цим НАЗК було ухвалено рішення про запуск у постійну промислову експлуатацію вказаної системи з першого вересня 2016 р. о 0 годин 0 хвилин. Тож, єдність позиції міжнародних партнерів та української спільноти, а також, певною мірою, страх повторення ситуації з Януковичем, у даному випадку не дозволили чиновникам і далі приховувати свої доходи. Але при цьому, як говорилося раніше, особи, які встигли подати декларації до 01.09.2016 р., могли почуватися абсолютно спокійно, навіть у разі надання недостовірної інформації – повторне подання декларацій законом не передбачено, а суди не зможуть приймати як докази інформацію з незахищеного сайту.
Відповідно до ст. 366-1 Кримінального кодексу України «Декларування недостовірної інформації». (у редакції, прийнятій відповідно до Заключних положень закону «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 р.) подання суб’єктом декларування свідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачене Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації – караються штрафом від двох тисяч п’ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Шокуюча статистика
Аналіз статистичних даних щодо кількості розглянутих у судах корупційних кримінальних правопорушень за відповідними статтями КК України за період 2016–2022 р.р. та кількості засуджених за корупційні кримінальні правопорушення за вказані роки дає шокуючі результати. Кількість розглянутих у судах корупційних кримінальних правопорушень за ст. 366-1 у 2016 та 2017 роках – 0, у 2018 р. – 642, у 2019 р. – 460, у 2020 р. – 243, у 2021 р. – 57. Кількість засуджених за цією ж статтею у 2016 та 2017 роках – 0, у 2018 р. – 46, у 2019 р. – 51, у 2020 р. – 45, у 2021 р. – 0. Відношення кількості засуджених до загальної кількості справ за ст. 366-1 становить 2018 р. – 7,16%; у 2019 р. – 11,09%; 2020 р. – 18,5%.
Читайте також: Державну антикорупційну програму актуалізовано відповідно до воєнних умов
У той же час, за цей же період 2018–2020 р.р. співвідношення кількості засуджених до загальної кількості розглянутих справ відповідно до статтей XVII розділу КК України «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» виглядає таким чином:
– ст. 354. «Підкуп працівника підприємства, установи чи організації» – 91–82,75%;
– ст. 364. «Зловживання владою чи службовим становищем» – 29–27,2%;
– ст. 364-1. «Зловживання повноваженнями посадовцем юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми» – 39–54,5%;
– ст. 366-1 «Декларування недостовірної інформації» – 7–18,5 %;
– ст.368. «Прийняття пропозиції, обіцянки чи отримання неправомірної вигоди» – 74–66,8%;
– ст.368-3. «Підкуп посадової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми» – 80–61,5%;
– ст.368-4. «Підкуп особи, яка надає публічні послуги» – 65–62,5%;
– ст. 369. «Пропозиція, обіцянка чи надання неправомірної вигоди посадовій особі» 88–92,8%;
– ст. 369-2. «Зловживання впливом» – 88–82,4%.
Середнє співвідношення кількості засуджених до загальної кількості розглянутих справ за три роки за ст. 366-1 становить 13%, тоді як в інших статтях XVII розділу – 62%, тобто майже вп’ятеро нижче. Абсолютно невтішний результат не є несподіванкою і був передбачуваним щодо мотивів прийняття досить незручного для можновладців Закону.
Конфлікти та взаємні звинувачення
Водночас, побутувала думка, що корупцію корисніше очолити, ніж знищити. Тож процес дискредитації та позбавлення дієздатності НАЗК почав реалізовуватися з простих і банальних способів та в подальшому ускладнювався в міру необхідності. Як перші кроки, опоненти вирішили запустити механізм внутрішніх склок і взаємних звинувачень у надрах антикорупційного агентства. Перевірена з часів «совка» схема, в основу якої покладено принцип «розділяй і володарюй». У листопаді 2017 р. у Національному агентстві запобігання корупції стався скандал, внаслідок якого в публічному доступі опинилася інформація, яка досить об’єктивно характеризує реальну обстановку всередині агентства, способи впливу на його діяльність, особливо в частині електронного декларування, а також про державні органи, які намагаються незаконним способом прикрити від відповідальності посадових осіб за подання недостовірних відомостей чи несвоєчасне подання декларацій. Таку заяву тоді зробила керівниця департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя НАЗК О. Соломатина. Вона зазначила, що «Е-декларування використовується для покривання чиновників, лояльних до влади, розправи над неугодними та з метою особистого збагачення голови і членів агентства. Результати перевірок фальсифікуються так, як це потрібно керівництву НАЗК («Екс-глава департаменту НАЗК заявила про корумпованість агентства». 14.11.2017 р.).
Далі О. Соломатина уточнила, що НАЗК не є самостійним органом, а повністю контролюється владою. Призначений Адміністрацією Президента «куратор» за діяльністю НАЗК запропонував перед прийняттям відповідних рішень спочатку погоджувати їх з Банковою (Корупційний скандал навколо керівництва НАЗК: з’явилися подробиці та заяви НАБУ. 14.11.2017 р.).
Вона також заявила, що передала документи з фактами, що підтверджують корупцію в НАЗК, до Генеральної прокуратури України, але з невідомих їй причин ГПУ документи повернула без розгляду. У зв’язку з цим документи було передано до НАБУ, а до проблеми було підключено кілька народних депутатів.
Чиновниця стверджувала, що голова та члени агентства займаються фальсифікацією результатів спеціальних та повних перевірок, а на неї чиниться тиск з метою спотворення реальних результатів перевірок за окремими народними депутатами. При цьому очолюваної нею комісії заборонили проводити спецперевірки щодо кандидатів у судді Верховного Суду України, а 70% результатів спецперевірок кандидатів на посади не надсилалися органам, які робили запити, що створювало ґрунт для зловживань («Скандал: співробітниця НАЗК розповіла про корупцію в Агентстві». 14/11/2017 р.).
У листопаді 2017-го у ЗМІ з’явилася інформація про те, що НАБУ провело допит керівниці Національного агентства з питань запобігання корупції М. Корчак у зв’язку з безпідставно нарахованими та виплаченими преміями голові НАЗК та її підлеглим («ЗМІ дізналися про допит голови НАЗК Корчак» 10.11. 2017 р.; «НАБУ зацікавилося високими преміями Корчак та підлеглих (ДОКУМЕНТ).» 17.07.2017 р.).
А в грудні 2018-го Національне антикорупційне бюро підготувало підозру колишній начальниці НАЗК М. Корчак («НАБУ підготувало підозру колишній начальниці НАЗК Корчак» 06.12.2018 р.).
Відповідно до ст. 6 Закону «Про запобігання корупції» (в редакції від 25.09.2019 р.) голова Національного агентства запобігання корупції обирається агенцією терміном на два роки. А в березні 2018 р. закінчився дворічний термін перебування М. Корчак на посаді керівника НАЗК.
Хотілося б зазначити, що, крім вище перерахованих результатів, була ще й низка успішних досягнень НАЗК під керівництвом М. Корчак. По-перше, виняткова «ефективність» роботи з перевірки електронних декларацій – за період 2016 – 2018 років із майже двох мільйонів поданих декларацій перевірено 164. Природно, що такі результати повинні були знайти своє відображення на сумах грошової винагороди керівництва агентства. Відповідно до звіту Рахункової палати України розмір премії керівниці НАЗК у червні 2016 р. становив 165,5 тис. грн, а в грудні – 450% від посадового окладу.
Навесні 2017 року журналісти знайшли на паркомісті Наталії Корчак нову машину Skoda Octavia A7, яка не була вказана в її декларації. У сюжеті йшлося про те, що автомобіль придбала Надія Тімер-Булатова – свекруха Корчак, яка навіть не мала документів на керування автомобілем. Після виходу сюжету НАБУ розпочало розслідування. За інформацією детективів, насправді автомобілем користується саме Наталія Корчак, хоч офіційно й не задекларувала його. (Д. Реплянчук. «5 скандалів НАЗК: чим запам’яталася голова агенції Наталія Корчак». 28.03.2018 р.).
Виходячи з наведених подій, у народі НАЗК тоді перейменували на «Агентство антикорупційних скандалів». Водночас на прикладі цього агентства ми бачимо, що відкрите і вкрай жорстоке протистояння, що часом переходить у нещадні побоїща, державних інститутів, спрямованих на протидію корупції в Україні, є підтвердженням того, що у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» в країні з’явилися нехай і незначні, але все ж таки перспективи щодо притягнення винних у корупційних правопорушеннях до відповідальності. Цілком природно, що це викликало страх і паніку в рядах потенційних зловмисників, а також подальші дії у відповідь.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України