Господарський кодекс — не анахронізм

Андрій СМІТЮХ доктор юридичних наук, професор кафедри адміністративного
та господарського права
ОНУ імені І. І. Мечникова

Господарські (економічні, комерційні) кодекси не якийсь пострадянський анахронізм: об’єднання норм, що регулюватимуть господарські відносини в окремому кодифікованому акті, який діятиме поряд із Цивільним кодексом, — один із можливих варіантів організації правової системи. Й така практика доволі поширена в сучасному світі.

Найбільш цікавими та запитуваними у сфері господарського права ХХІ століття є деякі вагомі документи, які відіграють вирішальну роль у підприємництві. По перше, це Комерційний (господарський) кодекс Франції 2007 р. (французькою — Code de commerce), який містить загальні положення про комерцію, комерційні компанії, партнерства та угруповання з економічним інтересом, окремі види купівлі-продажу, ціноутворення, комерційні документи та гарантії, утруднення бізнесу (банкрутство), комерційні трибунали, та встановлює положення щодо так званих «регульованих професій» (аналоги відомих нам аудиторів та арбітражних керуючих). Цей кодекс містить не лише матеріальні, але також і процесуальні норми, а його загальний обсяг складає 2 441 статтю, що перевищує обсяг Господарського кодексу України в 5 разів.

Інший приклад — Комерційний (господарський) кодекс Туреччини (турецькою — Türk Ticaret Kanunu), прийнятий у 2011 році. Туреччина не є членом ЄС, але її досвід вкрай цікавий для України, оскільки зазначений кодекс гармонізує господарське законодавство країни з acquis communautaire (тобто основоположними засадами права) ЄС, імплементує до правової системи Туреччини положення багатьох директив Євросоюзу, отже, усуває істотну перешкоду для вступу цієї країни до ЄС. Комерційний (господарський) кодекс Туреччини — це значний за обсягом законодавчий акт, що складається з 1 535 статей, об’єднаних у 6 книг, які забезпечують регулювання загальних питань провадження господарської діяльності, визначають правовий статус суб’єктів господарювання, в тому числі забезпечують вичерпне регулювання корпоративних правовідносин, регулюють правовий режим цінних паперів, а також містять норми транспортного, морського та страхового права. Цей кодекс утричі більший за Господарський кодекс України.

Цікавим є також досвід Бельгії, в якій діє Кодекс економічного (господарського) права (французькою — Code de droit économique; нідерландською — Wetboek van Economisch Recht), що набув сили в 2014 році та об’єднав у 18 книгах розпорошене до того господарське законодавство країни, крім корпоративного права, яке законодавець кодифікував в окремому акті — Кодексі компаній та об’єднань (французькою — Code des sociétés et des associations; нідерландською — Wetboek van vennootschappen en verenigingen), прийнятому у 2019 році.

Подібний досвід регулювання підприємницького (господарського) права є цікавим й актуальним і для нашої держави. Так, в усіх випадках прийняття кодексів обґрунтовувалося необхідністю запровадити в національну правову систему Директиви ЄС, об’єднати масив законодавства в одному акті та спростити як пересічному підприємцеві, так і великому інвестору пошук необхідної норми в національному праві. Ці кодифікації свідчать, що Господарський кодекс України може бути актуальним і в ХХІ столітті і є всі можливості для його оновлення.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути