Гра в імітацію продовжується. Коли вже урядова антирейдерська комісія продемонструє результати своєї діяльності?

Іван Мірошніченко,
народний депутат України

Тема рейдерства та незаконних захоплень власності трималася в трендах політичного та суспільного життя України протягом усього літа та осені і була підхоплена ЗМІ. На рейдерські атаки скаржилися сотні підприємств аграрного сектора, переробної, харчової, виробничої промисловості, до їх числа увійшли навіть компанії з іноземними інвестиціями. Тож уряд вирішив стати флагманом у боротьбі з рейдерством та зробив ряд сміливих заяв про те, що ця проблема буде в стислі строки вирішена раз і назавжди.

Влітку Кабміном було відновлено діяльність Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств (далі – Комісія) з повним перезавантаженням її особового складу. Після створення Комісії керівництвом держави було взято курс на повне подолання рейдерства, зменшення тиску державних органів на підприємців, підвищення інвестиційної привабливості України для іноземного бізнесу.

І ось за Комісією почали створювати обласні антирейдерські штаби, розпочалися активні розмови про напрацювання і втілення широкого антирейдерського законопроекту, який би встановив ряд фільтрів для вчинення реєстраційних дій, увів би обов’язкове нотаріальне посвідчення окремих видів майнових договорів, посилив кримінальну відповідальність реєстраторів за незаконні дії тощо. Не відставали й правоохоронці — багато керівників обласних управлінь Нацполіції звітували у ЗМІ про те, що з рейдерством покінчать, а винних притягнуть до відповідальності. Та пройшло достатньо часу від тих солодких заяв та «рішучих» кроків влади, а віз і нині там. Саме згадана Комісія при Кабміні під головуванням першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва повинна була стати вінцем боротьби з рейдерством в Україні. Проте наразі, оглядаючись на пройдений Комісією шлях тривалістю в майже 5 місяців, можна впевнено говорити, що покладені на неї надії не були виправдані. Як би прикро це не звучало та за майже піврічний час існування Комісії було проведено всього 4 її засідання, на яких представлено 9 випадків рейдерських атак на підприємства сільського господарства та харчової промисловості. Хоча все літо звідусіль приходили повідомлення про захоплення агропідприємств. За даними Асоціації фермерів та землевласників України зафіксовано більше 600 випадків рейдерства, а урядова Комісія розглянула всього 9 ситуацій. При цьому все нові й нові підприємства звертаються і сьогодні. Лише від початку цього року я, як народний депутат України, отримав 4 звернення від громадян про рейдерські захоплення їх бізнесу. Після цього заяви Генпрокурора, що рейдерство в Україні подолане вкупі із коментарями Мін’юсту про те, що кількість рейдерських атак суттєво зменшилася, виглядають, як мінімум, дивно.

Що тут говорити, якщо за півроку так і не було повноцінно налагоджено організаційне забезпечення діяльності згаданої Комісії. Досі не продемонструвала свою роботу аналітична група при Комісії, яка би мала здійснювати первинне опрацювання отриманих заяв про рейдерство. До того ж, суттєво шкутильгає система інформування членів Комісії про наступне її засідання. Досить часто повідомлення про це надходили за 2–3 дні до чергового засідання. Несистематичність роботи, попри оголошені плани про проведення засідань кожні 2 тижні, ще більше ставить питання про професійність та ефективність виконання Комісією своїх завдань.

Правда, було створено інтернет-сторінку Комісії на сайті уряду, проте її вміст нагадує сухе звітування держорганів. Там є згадка про «гарячу лінію», на яку повинні були б телефонувати громадяни та повідомляти про випадки захоплення власності, а секретаріат мав би оперативно інформувати членів Комісії та призначати наступне засідання. Проте, окрім самих слів «Гаряча лінія», «Секретар Комісії», «Регіональні комісії», «ЦОВВ» і гіперпосилання, жодних контактів немає. Ще більшої комічності ситуації додає той факт, що втілення ідеї про створення «гарячої лінії» зайняло близько 2 місяців.

То куди ж повинні звертатися громадяни у випадку, якщо на їхнє підприємство вже прийшли тітушки зі зброєю та виставили законних власників за двері? Збирати купу паперів і надсилати поштою в Київ?

У Комісії заявляють, що невелика кількість проведених засідань і розглянутих справ пов’язана із тим, що було подано мало заяв. Проте, як вони повинні подаватися, якщо сама ж Комісія не забезпечує найпростіші шляхи для звернень громадян? Звісно, демонструвати те, що в державі мало випадків рейдерства, досить зручно й вигідно, але слід дивитися правді в очі — наразі у влади просто немає бажання й волі для розгляду та ефективного вирішення ситуацій із рейдерськими атаками. Сама Комісія, виходячи з її повної назви, повинна займатися не лише рейдерством. Невже в нашій державі за 5 місяців жодне підприємство не мало проблем із тиском фіскалів, правоохоронців, контролюючих органів та й просто різних осіб, які мають жагу до збагачення? Питання риторичне. Те, що до Комісії не звертаються, говорить не про ефективну дію механізмів забезпечення права власності, інструментів притягнення до відповідальності чи високого рівня захисту ринкових цінностей, а про те, що ця структура виглядає слабкою, неефективною в своїй роботі, а також важкодоступною й маловідомою для широкого загалу.

Варто зауважити, що звітування державних органів на засіданнях про проведену роботу за вказівками від Комісії виглядало скоріше, як формальні відповіді щодо удаваної діяльності та обіцянки допомогти в майбутньому. По суті, ні одну із 9 проблем, заслуханих Комісією, не було вирішено, нікому не повернуто законні майнові права, ба більше, в деяких випадках ситуація навіть погіршилася, а рейдери почали поводити себе нахабніше. Складається враження про те, що голові Комісії Степану Кубіву не створюють належних умов для забезпечення ефективної діяльності цього органу. Такий підхід викликає глибоке занепокоєння як у громадян України, які не можуть бути впевненими у недоторканості свого майна, так і іноземних інвесторів, які все більше бояться вкладати кошти в нашу державу.

Тому я, як народний депутат України, член урядової Комісії, вважаю, що слід припинити грати в імітацію боротьби з рейдерством та захисту бізнесу в Україні, а зробити реальні кроки щодо вирішення цих проблем.

Ті слова, якими розкидалося керівництво держави влітку та восени, повинні нарешті знайти своє підтвердження та корелювати із реально здійсненими владними кроками і впровадженими ініціативами.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути