Кримінальна ситуація в Україні в першому півріччі 2025 року: експрес-аналіз

Даний експрес-аналіз підготовлено в рамках реалізації пп. 2.4.1. Плану заходів, спрямованих на виконання Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023–2027 роки, затвердженого розпорядженням КМУ від 23 серпня 2024 р. № 792-р, який передбачає здійснення аналізу структури, динаміки злочинності та особливостей криміногенної обстановки на території держави з метою визначення загальнонаціональних пріоритетів протидії злочинності.

1. Основні процеси та явища (фактори), що визначали криміногенну обстановку в Україні

Військові фактори

Масштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України. Протягом 1-го півріччя 2025 р. на значній території країни продовжувалися інтенсивні бойові дії. Відповідно зберігався воєнний стан та тривала загальна мобілізація. Верховною Радою України вчергове прийнято Закони від 16.04.2025 р. № 4356-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 16.04.2025 р. № 4357-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», якими воєнний стан та загальна мобілізація продовжені ще на 90 діб.

Читайте також: Стратегічні орієнтири правового й наукового забезпечення екологічної безпеки

За період, що аналізується, ситуація в зоні бойових дій ускладнилася. Війська рф намагалися активно діяти на Сумщині (район Юнаківки), на Лиманському, Покровському, Запорізькому напрямах, в районі Вугледара та Харкова. Ворог накопичував війська для проривів фронту, використовував танки, квадроцикли, мотоциклетні групи, невеликі загони спецпризначення. Станом на сьогодні ідуть важкі бої, ситуація стабілізувалася.

У ході бойових дій відбувається й втрата територій. За твердженням аналітиків проекту UA War Infographics за 5 місяців 2025 р. росіяни окупували 1282 км2 української землі, що в два рази більше, ніж за 5 місяців 2024 р.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. № 376 тимчасово окупованими російською федерацією на цей час були території 7 регіонів України: Автономної Республіки Крим з містом Севастополь; Донецької (4 райони, 8 територіальних громад та 167 населених пунктів 13 територіальних громад); Запорізької (26 територіальних громад та 286 населених пунктів 21 територіальної громади); Луганської (5 районів, 23 територіальні громади в цілому та 33 населених пункти 3 територіальних громад); Миколаївської (3 населені пункти 1 територіальної громади); Харківської (32 населених пункти 2 територіальних громад) та Херсонської (2 райони, 18 територіальних громад) областей.

Ситуація в зоні бойових дій розвивається несприятливо, збільшується територія ведення боїв, відбувається окупація нових адміністративно-територіальних одиниць. Це стало наслідком недостатніх обсягів мобілізації, затримок при наданні країнами-партнерами озброєння та боєприпасів для ЗСУ. Є загроза подальшої втрати територій, суттєвого погіршення соціальноекономічної та соціально-психологічної ситуацій в країні.

Значні людські втрати та величезні матеріальні збитки, завдані в ході воєнних дій. Під час масштабного збройного протистояння ми вважаємо недоцільним наводити дані щодо кількості загиблих та поранених військовослужбовців ЗСУ. Щодо втрат серед цивільних осіб, то за даними Управління Верховного Комісара ООН з прав людини з 24 лютого 2022 р. по червень 2025 р. загальні втрати серед цивільних осіб складають 47 695, з них 13 580 загиблих та 34 115 поранених. У червні 2025 р. щонайменше 232 особи загинули і 1 343 поранено, що є найбільшими показниками за останні три роки. У Дніпрі, Києві та Харкові удари часто призводили до численних жертв в одному інциденті з особливо великою кількістю поранених цивільних осіб. Кількість ракет і баражувальних боєприпасів, які були випущені рф по території України у червні 2025 р., в понад 10 разів перевищувала аналогічний показник червня 2024-го. Жертви серед цивільних осіб були зафіксовані в 16 областях України та місті Києві. Абсолютна більшість постраждалих (98%) перебували на території, підконтрольній уряду України.

Як зазначив Прем’єр-міністр України (на той час) Денис Шмигаль, крім людських втрат, росія завдала колосальних збитків інфраструктурі країни – енергетиці, житловій сфері, транспорту. За останньою оцінкою Світового банку, аби відновитися, в наступні 10 років Україні потрібно 524 млрд доларів. Оскільки війна продовжується, а обстріли інфраструктурних об’єктів стають усе інтенсивнішими, обсяг збитків від війни та вартість відновлення країни й надалі зростатимуть.

Внаслідок активних бойових дій, що тривають, на території країни, невпинно зростає кількість загиблих і поранених як серед військовослужбовців, так і цивільних осіб. Збільшується кількість зруйнованих та пошкоджених об’єктів інфраструктури, промисловості, житлового фонду і соціальної сфери, що призводить до значних прямих та непрямих збитків економіці і соціальній сфері країни. Це ставить під загрозу нормальне функціонування промисловості, сільського господарства та житлово-комунальної сфери, зменшує рівень обороноздатності країни.

Політичні фактори

Зміни взаємовідносин України з Європейським Союзом. Попри війну продовжується процес підготовки України до вступу в ЄС. Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – міністр юстиції України (на той час) Ольга Стефанішина під час свого звернення на панельній дискусії «Європейський вимір – вступ до ЄС та відповідні реформи», що відбулась в межах четвертої Конференції з питань відновлення нашої країни (URC 2025) у Римі 10.07.2025 р., заявила що цей шлях є пріоритетом для України і вона робить велику роботу щодо реформування держави з метою прискорення приєднання до ЄС. На цій конференції Єврокомісарка з питань сусідства та розширення Марта Кос високо оцінила динаміку переговорного процесу України щодо вступу до Євросоюзу і висловила впевненість у готовності ЄС відкрити перші переговорні кластери з Україною вже у 2025 р.

В умовах масштабного збройного вторгнення військ росії прискорення процесу вступу України до Європейського Союзу може стати вагомим фактором підсилення позиції України на майбутніх мирних переговорах. Натомість в останні місяці відбувається певне гальмування цього процесу, зокрема під впливом Угорщини.

Підтримання стабільності та належного рівня легітимності державної влади. На початку 2025 р. внаслідок тиску з боку США, який неявно підтримує росія, постало питання про проведення виборів Президента України. Керівництво країни, реагуючи на це, зайняло тверду позицію щодо неможливості проведення президентських виборів в умовах інтенсивних бойових дій, тимчасової окупації значної території країни. Такої думки дотримувалося в той час і більшість населення України. Це дозволило зняти з порядку денного зазначене питання, яке загрожувало суттєво дестабілізувати ситуацію в країні.

Станом на сьогодні більшість населення України вважає недоцільним проводити президентські вибори під час війни, але частка таких осіб порівняно з першими трьома місяцями 2025 р. помітно зменшилась. За результатами опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом 24.04.–04.05.2025 р. (вибірка: 2 021 респондент віком від 18 років, метод опитування – face-to-face, опитування проводилося лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії), до ідеї проведення загальнонаціональних виборів (президентських чи парламентських) після припинення вогню (якщо воно відбудеться), але ще до підписання угоди про мир, негативно ставляться 50,1% респондентів, позитивно – 28,5% і 21,5% зазначили, що їм важко відповісти на це запитання. За даними опитувань, проведених на початку року, аналогічні показники варіювалися в межах 66%–78%.

У ході дослідження, здійсненого з 6 по 11 червня 2025 р. Центром соціальних та маркетингових досліджень «SOCIS» (вибірка: 2 000 респондентів, віком старше 18 років, метод опитування – face-to-face, опитування проводилось лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії), питання необхідності проведення виборів в країні з’ясовувалося для ситуації, коли переговори закінчилися тимчасовим припиненням бойових дій та завершенням воєнного стану. За таких умов 57,6% опитаних зазначили, що вибори треба проводити, 4,3% – що потрібно проводити лише місцеві вибори, 33,1% – що потрібно відкласти проведення виборів ще на певний час і 5,1% не захотіли або не змогли відповісти.

Попри зовнішній тиск більшість населення України дотримується зваженої позиції щодо національних виборів, розуміючи неможливість і небезпечність проведення їх в умовах війни або навіть у разі перемир’я. Разом із тим намітилася тенденція зменшення відсоткових показників таких осіб, яка, ймовірно, обумовлена втомою від війни та бажанням частини населення завершити її якомога скоріше.

Оцінка громадянами напряму руху держави

Водночас соціологічні опитування, проведені в країні в останні три місяці, свідчать про те, що серед опитаних продовжують переважати особи, які вважають, що події в Україні розвиваються в неправильному напрямі. Так, за даними вищевказаного опитування, здійсненого соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Київським Безпековим Форумом 24.04.–04.05.2025 р., такої думки дотримуються 47,2% учасників цього дослідження; вважають напрям розвитку країни правильним 32,1% і вказали, що їм важко відповісти на це запитання, 20,7%.

Читайте також: Сучасні уявлення щодо протидії злочинності

Ще більше невдоволених розвитком країни опитаних виявилося в процесі червневого опитування, проведеного Центром соціальних та маркетингових досліджень «SOCIS». На питання, як у цілому розвивається ситуація в Україні – в правильному чи неправильному напрямі, 56,2% вказали, що в неправильному (скоріше в неправильному та в неправильному), 35,1% – що в правильному (скоріше в правильному та в правильному) та 8,8% не змогли відповісти або відмовилися від відповіді. Відповідаючи на питання щодо характеру змін ситуації в Україні за останній рік, 59,9% опитаних вказали, що вона погіршилася; 31,7% – що залишилася без змін; 5,9% – що покращилася і 2,6% не змогли відповісти або відмовилися від відповіді.

Становлять інтерес і виділені респондентами процеси та явища, які негативно впливають на загальну ситуацію в країні. Більшість учасників опитування назвали такими високий рівень корупції на державному рівні (48,5%); постійні атаки дронів і ракет на об’єкти енергетичної, комунальної та цивільної інфраструктури (41,7%); зниження рівня життя населення (41,1%); захоплення росією нових територій України (34,9%); агресивні методи проведення мобілізації (26,4%).

Наведемо також відповіді респондентів на аналогічне за змістом питання, отримані в ході опитування громадської думки «Омнібус», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) упродовж 28.05.-03.06.2025 р. (вибірка: 1 092 громадянина України віком 18 років і старше, які проживають на території, підконтрольній уряду України; метод опитування − телефонне інтерв’ю). На питання: «До чого рухається Україна: до розвитку демократії чи до розвитку авторитаризму?» 50% респондентів вказали, що Україна, скоріше, рухається до розвитку демократії, 41% − що країна, скоріше, рухається до авторитаризму і 9% було важко відповісти. Тобто значні групи опитаних дотримувалися протилежних позицій із цього питання.

Становлять також інтерес відповіді респондентів, які вважають, що Україна рухається до авторитаризму, щодо явищ та процесів, в яких проявляється цей рух. До основних таких явищ і процесів вони віднесли: обмеження свободи слова, тиск та обмеження роботи ЗМІ – 18%; концентрацію влади (у цілому, конкретно Президентом та його командою) – 14%; незадоволення ухваленими рішеннями та загалом подіями в країні (без конкретизації) – 13%; корупцію – 12%; діяльність ТЦК, мобілізацію – 12%; обмеження прав і свобод (без конкретизації) – 12%; населення не може впливати на владу, думка громадян не враховується – 8%; недотримання Конституції, законів, беззаконня (без конкретизації) – 6%.

Із наведених даних видно, що в країні існує досить численна група невдоволених осіб. Причому їх відповіді щодо процесів та явищ, які вказують на рух країни до авторитаризму, свідчать про те, що їх обурює не тільки й не стільки власне авторитаризм (такі підміни смислів часто бувають при опитуваннях), а, скоріше, сам стан справ в Україні – обмеження прав і свобод громадян, очевидно перш за все права вільного виїзду з країни, війна, мобілізація, корупція, концентрація влади.

Більшість населення в поточному році почала оцінювати напрям розвитку країни як неправильний. При тому значна частина громадян вважає, що Україна рухається до авторитаризму. Це свідчить про формування розколу в суспільстві, що може призвести до політичної нестабільності, зниження рівня обороноздатності та погіршення стану правопорядку в країні.

Рівень довіри населення до основних державних та громадських інституцій

В умовах війни особливого значення набуває рівень довіри до головнокомандувача – Президента України В. Зеленського. Це питання досліджувалося в ході опитування громадської думки «Омнібус», що проводилося КМІС 15.05.–03.06.2025 р. Згідно з даними попередніх опитувань, рівень довіри до Володимира Зеленського стабільного зростав із грудня 2024 р. і сягнув 74% на початку травня 2025 р. При цьому не довіряли Президенту України 22% респондентів. Проте в другій половині травня – на початку червня спостерігалося його зниження. Так, за результатами нинішнього опитування Президенту довіряють 65% опитаних, не довіряють – 30%, а баланс довіри-недовіри становить +35%. Ці показники нижчі, ніж були на початку травня 2025 р., проте лишаються вищими, ніж були на початку лютого 2025 р., коли довіряли Президенту України 57% респондентів, а баланс довіри-недовіри становив +20%.

З’ясування рівня довіри громадян до значного кола державних та громадських інституцій протягом аналізованого періоду здійснювалося лише в ході вже згадуваного опитування Центру Разумкова «Червоні лінії України»: громадська думка і національні переконання (квітень–травень 2025 р.). Згідно з даними цього дослідження серед вищих державних інституцій тільки Президент України мав високий рівень довіри населення. Йому висловили довіру (скоріше довіряли та повністю довіряли) 59,8% респондентів, недовіру (скоріше не довіряли та зовсім не довіряли) – 33,1%. Іншим державним органам цього рівня громадяни переважно не довіряли. Так, Верховній Раді Україні довіряли 19,6% опитаних, не довіряли – 74,7%; уряду країни довіряли 24,5%, не довіряли – 68,8%. Слід зазначити, що такий низький рівень довіри до вищих законодавчого та виконавчого органів держави не можна вважати нормальним.

Що стосується регіональних державних органів та органів місцевого самоврядування, то рівень довіри до них дещо вищий, але не набагато. Зокрема голові міста, села, селища, в якому проживає опитаний, довіряють 53,1% учасників опитування, не довіряють – 40,7%; місцевій раді, на території якої проживає респондент, − 48,0% та 42,4%; державному апарату (чиновникам) – 17,5% та 74,4%.

Доводиться констатувати переважання серед учасників опитування несприятливих оцінок довіри до основних елементів політичної системи країни. Зокрема, серед респондентів довіряють політичним партіям лише 14,9%, не довіряють – 73,1%, а українській владі в цілому – 35,3% та 53,4%.

В умовах війни громадяни підтверджують високий рівень довіри до державних органів, які протидіють агресії. Збройним Силам України довіряють 92,7%, не довіряють – 4,6%; Міністерству оборони України – 65,5% та 26,2%; Державній прикордонній службі – 77,6% та 15,9%; Національній гвардії України – 78,8% та 14,8%; Державній службі України з надзвичайних ситуацій – 88,2% та 7,8%; Службі безпеки України (СБУ) – 64,5% та 25,9%.

Серед судових та правоохоронних органів відносно сприятливим є рейтинг Національної поліції Україні, якій висловили довіру 49,6% респондентів, а недовіру – 43,4%. Іншим державним органам цієї категорії більшість громадян не довіряють. Судам (судова система в цілому) довіряють 17,3% опитаних, не довіряють – 71,1%; прокуратурі – 26,3% та 62,1%; Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) – 25,1% та 57,7%; Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) – 25% та 56,7%; Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) – 24,3% та 56,0%.

Зазначимо й те, що попри несприятливу ситуацію в зоні бойових дій, певні геополітичні проблеми рівень довіри населення до Президента України В. Зеленського залишається достатньо високим, що є важливим фактором підтримання єдності та стійкості суспільства в період війни. Зберігається високий рівень довіри громадян до основних суб’єктів протидії російській агресії, прийнятним є рівень довіри до Національної поліції.

Несприятливими є високі показники недовіри населення до української влади в цілому, Верховної Ради та уряду України, судової системи, прокуратури, державних чиновників та антикорупційних органів. Слід зазначити, що такий стан переважної недовіри до держорганів спостерігається вже декілька років. Ця тенденція послаблює правопорядок в країні, знижує ефективність державного управління, що сприяє поширенню серед населення аномії та антисоціальних видів поведінки.

Протестний потенціал суспільства

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану» з початку запровадження воєнного стану в Україні протестні акції на підконтрольній Україні території не проводяться. Періодично організовуються нечисленні мирні пікети громадян біля місцевих рад та на центральних площах міст із закликами активізації дій на підтримку ЗСУ та військовополонених. Органи державної влади толерантно ставляться до таких випадків, які не загрожують правопорядку.

Соціально-економічні фактори

У зв’язку з масштабними військовими діями на території країни, втратою контролю за певною кількістю адміністративно-територіальних одиниць, труднощами ведення звичайного статистичного обліку показників соціально-економічних процесів в умовах воєнного стану нижче наводяться переважно дослідницькі та прогностичні статистичні дані.

Читайте також: Віктим-орієнтований підхід у кримінальному праві: концептуальні засади трансформації системи правосуддя

Рівень ВВП. За оперативними даними Державної служби статистики України (Держстату) реальний ВВП у I кварталі 2025 р. збільшився порівняно з попереднім кварталом на 0,7% (з урахуванням сезонного фактора), а порівняно з I кварталом 2024 р. – на 0,9%. За оцінкою Інституту економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД) реальний ВВП зріс в травні на 1,1% до відповідного періоду попереднього року.

Обсяг промислової продукції. Згідно з оцінками ІЕД в лютому–березні 2025 р. добувна промисловість скоротила обсяги виробництва порівняно з попереднім роком на 24,5% та 19,8% відповідно. Це зниження стало наслідком втрати вугільних шахт у Покровську та Селидовому, пошкодження установок видобування газу внаслідок російських обстрілів. Падіння в добувній промисловості сповільнилося за оцінкою до 10,4% в травні через певне відновлення видобування газу та зростання добування будівельних матеріалів. На думку експертів, країні може загрожувати дефіцит газу, якщо не всі видобувні потужності будуть відновленні після російських обстрілів.

Обсяг продукції переробної промисловості після зниження на 4,6% в лютому у березні зріс на 0,3%, у квітні на 1,4% й у травні на 2,4%. Переробна промисловість підтримувалася більш стабільним внутрішнім попитом. Крім того, в травні компанії стикалися з меншими проблемами щодо доступу до електроенергії.

Спостерігалося падіння обсягів виробництва споживчих товарів. Зокрема, харчова промисловість впала на майже 10% у лютому через дефіцит сировини для виробництва олії, а також повернення до сезонного виробництва цукру. Обсяг продукції машинобудування зменшився на 5,7% в лютому, а в березні зріс на 12,2%, що ймовірно пов’язано з оборонними замовленнями. На фоні стабільного попиту продовжувала зростати металургія.

Постачання електроенергії впало в березні на 9,3% через аварійні відключення. Надалі за оцінкою реальна валова додана вартість (ВДВ) в електроенергії зросла на 3,0% у квітні та на 4,8% – в травні.

Результати щомісячного опитування промислових підприємств, яке проводиться Держстатом, щодо оцінки основних параметрів їх діяльності у червні 2025 р. є наступними:

– обсяг виробництва продукції в промисловості (опитано 1 147 підприємств): збільшився – 25%, не змінився – 54%, зменшився – 21% (баланс: –4%);

– обсяг виробництва продукції у добувній промисловості та розробленні кар’єрів (опитано 54 підприємства): збільшився – 26%, не змінився – 57%, зменшився – 17% (баланс: 9%);

– обсяг виробництва продукції в переробній промисловості (опитано 921 підприємство): збільшився – 16%, не змінився – 55%, зменшився – 30% (баланс: –14%);

– обсяг виробництва продукції в сфері постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (опитано 103 підприємства): збільшився – 10%, не змінився – 32%, зменшився – 58% (баланс: –48%);

– обсяг виробництва продукції в сфері водопостачання, каналізації, поводження з відходами (опитано 69 підприємств): збільшився – 17%, не змінився – 73%, зменшився – 10% (баланс: 7%).

Продовжується адаптація промисловості країни до роботи в умовах війни. Є позитивні результати у сферах ОПК, металургійного виробництва, машинобудування, будівництва. Натомість в цілому ситуація в промисловості залишається складною, темпи зростання обсягів виробництва в окремих галузях промисловості незначними, а частки підприємств переробної промисловості та промисловості, пов’язаної з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, керівники яких повідомляють про зниження обсягів продукції, значними. Головними проблемами промисловості залишаються – дефіцит електричної енергії, спричинений руйнуванням енергетичної інфраструктури; втрата виробничих потужностей, зокрема в прифронтових регіонах у результаті численних обстрілів; дефіцит робочої сили, обумовлений міграцією населення за кордон та мобілізацією чоловіків до ЗСУ.

Обсяг сільськогосподарського виробництва. На даний час системні дані щодо стану сільськогосподарського виробництва відсутні, у зв’язку з чим ми можемо навести лише окремі дані, які характеризують стан справ в галузі. Так, жнива ранніх зернових відбувалися повільніше через холодну та мінливу погоду і нерівномірне дозрівання культур у низці регіонів. Станом на 04.07.2025 зібрані площі на 66% менші, ніж минулого року, та дещо менше врожайність. Сезонно зростає пропозиція овочів, однак за низкою культур вона є суттєво нижчою, ніж торік.

У травні–червні відмічається зниження обсягів перевезення на експорт сільськогосподарських вантажів усіма видами транспорту. У червні середньодобове навантаження зернових на залізничній мережі впало на понад 50%, оскільки запаси зерна майже скінчилися, а на надходження нового врожаю негативно впливають погодні умови. Знижувалися також автомобільні перевезення зерна та перевалка в портах. Окрім того, зменшилась олійна переробка, частина заводів зупинилася на переобладнання. Відновлення торгівельних обмежень ЄС і надлишок готової продукції стримували молочну галузь. Натомість пожвавилося виробництво м’ясної продукції на тлі введення нових заводів.

Загалом ситуація у сфері сільськогосподарського виробництва є складною через несприятливі погодні умови, руйнацію, пошкодження транспортної інфраструктури країни, зростання цін на паливно-мастильні матеріали. Попри труднощі є підстави очікувати певного зростання обсягів виробництва у рослинництві та збереження торішнього обсягу виробництва в тваринництві. Це дозволить забезпечити продовольством населення та підтримати соціальну стабільність у державі.

Обсяг зовнішньої торгівлі. За даними Держстату за січень–квітень 2025 р. експорт товарів становив 13 311,7 млн дол. США (–6,9% порівняно з аналогічним періодом 2024 р.), імпорт – 24 823,5 млн дол. США (+12,6%). Негативне сальдо склало 11 511,7 млн дол. США (за відповідний період 2024 р. також негативне сальдо дорівнювало 7 754,8 млн дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,54 (за січень–квітень 2024 р. – 0,65). Зовнішньоторгівельні операції проводилися з партнерами із 217 країн світу. Основними країнами-експортерами українських товарів були Польща (11,7% від загального обсягу експорту), Туреччина (7,0%), Італія (6,3%), Іспанія (6,0%), Німеччина (5,3%), Нідерланди (4,7%), а країнами-імпортерами – Китай (20,7%), Польща (9,2%), Німеччина (8,3%), Туреччина (6,9%), США (6,2%).

Протягом вказаного періоду зменшився обсяг експорту товарів, що зменшує валютні надходження в країну. Продовжилася тенденція зростання імпорту товарів, що природно в умовах війни та обумовлених нею величезних витрат. Відповідно спостерігається стабільне збільшення негативного сальдо зовнішньої торгівлі країни, тобто переважання обсягу імпорту над обсягом експорту.

Фінансова допомога міжнародної спільноти. За прогнозами експертів міжнародна фінансова допомога Україні в цьому році має бути значною й достатньою для покриття дефіциту державного бюджету України. Передбачається отримання від ЄС понад 30 млрд євро: 18 млрд за механізмом ERA (Extraordinary Revenue Acceleration) за рахунок доходів від знерухомлених активів росії та 12,5 млрд – за Ukraine Facility.

Міжнародний валютний фонд продовжує реалізацію чотирирічної програми розширеного фінансування (Extended Fund Facility – EFF) для нашої країни. На 2025 р. програмою МВФ EFF передбачено надати Україні до 2,3 млрд доларів США за результатами чотирьох переглядів. Перші 400 млн дол. США надійшли до держбюджету в березні цього року. Додамо й те, що продовження масштабної фінансової допомоги з боку країн-партнерів та міжнародних фінансових інституцій є ключовою умовою підтримання обороноздатності та соціальноекономічної стабільності в країні.

Рівень інфляції. Продовжується тенденція збільшення рівня інфляції в Україні. Інфляція на споживчому ринку в червні 2025 р. порівняно з відповідним періодом минулого року зросла до 14,3% (січеньлютий цього року – 13,2%). Ціни на продукти харчування збільшилися за ці 6 місяців порівняно з показником за січень-червень 2024 р. на 18,7%. Найбільше подорожчали яйця (+36,2%), олія соняшникова (+32,6%), овочі (+31,9%), масло (+30,8%), фрукти (+26,4%). Також помітно збільшилися ціни на молоко (+19,6%), сир та м’який сир, хліб і хлібопродукти (по +17,8%), безалкогольні напої (+17,6%), а також на алкогольні напої та тютюнові вироби (+16,6%). Менше подорожчали риба та продукти з риби (+12,7%), м’ясо й м’ясопродукти (+12,4%), макаронні вироби (+11,4%).

У сфері комунальних послуг дуже суттєво зросла ціна на електроенергію (+47,9%), помітно – на прибирання сміття (+10,2%) та послуги з управління багатоквартирними будинками (+14,8%). Продовжилося відчутне збільшення й вартості послуг у ряді інших сфер суспільного життя. Зокрема, зросли ціни на послуги в сферах: охорони здоров’я – на 13,9% (на фармацевтичну продукцію, медичні товари та обладнання – на 14,3%, на амбулаторні послуги – на 15,8%); транспорту – на 8,2% (залізничного пасажирського транспорту – на 4,0%, автодорожнього пасажирського транспорту – 13,6%); зв’язку – на 18,6%; ресторанів та готелів – на 14,5%; освіти – на 12,1%.

Незначним чином зросли ціни лише на предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла (+2,2%), а одяг і взуття навіть подешевшали (–4,3%). Зростання цін на сирі продукти відбулося передусім через подорожчання продукції тваринництва – молока, м’яса, яєць – на тлі зростання собівартості, зменшення поголів’я тварин, а також експорту окремих продуктів. Зростанню цін на певні види овочів і фруктів сприяли несприятливі погодні умови. Зростання цін на основні види продовольчих товарів, електроенергію, послуги в ряді важливих сфер життя помітно знижує рівень матеріального забезпечення населення, що погіршує соціально-психологічний клімат у суспільстві в складних умовах масштабного збройного протистояння.

Стабільність національної валюти. Протягом січня–червня 2025 р. курс національної валюти до долара США залишався стабільним, а стосовно євро – знизився. За аналізований період в обмінниках країни середній курс основних валют був таким:

– станом на 01.04.2025 р.: долар США купували за 41,27 грн, продавали за 41,38 грн; євро купували за 44,87 грн, продавали 45,10 грн;

– станом 01.05.2025 р.: долар США – за 41,44 грн та 41,55 грн; євро – 47,34 грн та 47,56 грн;

– станом 01.06.2025 р.; долар США – за 41,40 грн та 41,45 грн; євро – за 47,15 грн та 47,30 грн.

Зазначимо й те, що Національний банк України (НБУ) з березня цього року зберігає облікову ставку на рівні 15,5%, що сприяє зростанню дохідності гривневих депозитів та державних облігацій. Це стримує попит на валюту та послаблює тиск на курс гривні. Тож попри наявні ризики вдається підтримувати стабільний курс національної валюти, що дозволяє зберігати нормальний рівень добробуту населення країни.

Рівень матеріального забезпечення населення. За даними Держстату середня заробітна плата в Україні в економіці в цілому становила у січні–березні 2025 р. 23 460, що на 24,1% більше аналогічного показника минулого року. Середня заробітна плата в основних галузях економіки була такою: промисловість – 26 183 (+28,1%), сільське господарство – 21 295 (+46,9%), будівництво – 19 699 (+35,3%), транспорт – 23 897 (+25,8%).

За оцінками НБУ високі темпи зростання номінальних зарплат із початку року підтримуються браком працівників, проте посилення інфляційного тиску створює загрозу уповільнення цього зростання. За даними веб-сайту пошуку роботи в Україні Work.ua, згідно з результатами узагальнення даних 193 866 вакансій, розміщених на цьому вебсайті, середня заробітна плата по Україні в липні цього року становила 25 тис. грн, що на 20% більше відповідного показника у липні 2024 р.

Та попри помітне зростання розмірів зарплат у різних сферах економіки значна частка населення країна продовжує перебувати в несприятливих матеріальних умовах. За даними вже згадуваного опитування, проведеного Центром SOCIS 06-11.06.2025 р., 29,2% респондентів вказали, що їм вистачає тільки на харчування та оплату комунальних послуг, а для покупки речей першої необхідності (одяг, взуття тощо) потрібно накопичити або позичити кошти; 14,2% – що вони змушені економити навіть на харчуванні.

В умовах вагомого дефіциту кадрів через значну зовнішню міграцію та мобілізацію до лав ЗСУ великої кількості чоловіків роботодавці в пошуках необхідних фахівців підвищують заробітну плату, але тільки певним категоріям працівників. У складних економічних умовах відбувається процес розшарування населення за рівнем матеріального забезпечення, що підвищує конфліктний потенціал у суспільстві, порушує суспільну солідарність населення.

Рівень зареєстрованого безробіття та зайнятості населення

Як відомо, Держстат від початку масштабного вторгнення рф в Україну не публікує офіційні дані щодо рівня безробіття, тому доводиться орієнтуватися на експертні оцінки результати досліджень. Так, за даними дослідницької агенції Info Sapiens Omnibus (червень 2025 р.), рівень безробіття в Україні становив 12% (лютий 2022 р. – 9%). При тому ринок праці демонструє деякі позитивні ознаки. Збільшується число осіб, які працюють дистанційно, – у 2020 р. так працювали 12% українців, а у 2025-му – в півтора раза більше. На 10% зріс рівень зайнятості серед людей віком 60+; 86% роботодавців, згідно з опитуванням, проведеним у січні 2025 р. заявили про готовність працевлаштовувати людей з інвалідністю.

За даними НБУ, зростання кількості резюме (+33%) в червні цього року випереджало зростання кількості вакансій (+6%), тобто на ринку праці відбувалося збільшення кількості пропозицій. Натомість за опитуванням ІЕД, нестача працівників залишається найбільшою перепоною для ведення бізнесу. Внаслідок дефіциту робочої сили порівняно з початком року зросла частка вакансій для студентів і пенсіонерів.

До того ж, спостерігаються серйозні негативні тенденції в поведінці самих безробітних. За результатами опитування Info Sapiens для ZOiS, лише 60% безробітних взагалі шукають вакансії, при цьому лише 21% надсилали резюме, а 18% зверталися до Державного центру зайнятості. Серед причин – погане здоров’я, психологічна втома, брак знань про можливості на ринку праці або досвіду активного пошуку. До того ж 52% безробітних надають перевагу пошуку роботи через особисті контакти, що звужує реальні шанси на працевлаштування.

Згідно з дослідницькими даними, наразі динаміка рівня безробіття в країні дещо покращилася, але на ринку зберігаються серйозні проблеми. Відчувається дефіцит кваліфікованих кадрів, обумовлений мобілізацією працівників до лав ЗСУ, зовнішньою міграцією, а також низькою конкурентоспроможністю заробітної плати в певних професіях. За прогнозами, в умовах війни цей фактор продовжуватиме негативно вливати на економічну та соціальну сфери суспільства.

Олександр Кулик, доктор юридичних наук, професор, провідний науковий
співробітник НН інституту права та психології НАВС

Ірина Наумова, наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії
з проблем державотворення та правозастосування ННІПП НАВС

Ірина Лубенець, кандидатка юридичних наук, старша дослідниця

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути