Думка експерта
Майже катастрофа. Рішення ВАКС, яке може поховати ідею цивільної конфіскації
Вадим ВАЛЬКО,
юрист Центру протидії корупції
Понад два роки минуло з того часу, як в Україні запровадили цивільну конфіскацію незаконних активів у чиновників. Її особливістю є полегшена процедура конфіскації необґрунтованих активів порівняно з кримінальним процесом.
Перше в історії нашої країни рішення про цивільну конфіскацію ухвалили влітку цього року щодо активів проросійського народного депутата від ОПЗЖ Іллі Ківи. Вищий антикорупційний суд конфіскував у нього 1,25 млн грн безпідставного доходу від, нібито, оренди жомової ями. Другою справою став позов до депутата Михайла Волинця. І вже в своїй другій справі двоє з трьох суддів колегії ВАКС обрали дуже загрозливу позицію, яка може поставити хрест на самій ідеї цивільної конфіскації незаконних активів у чиновників.
Що таке цивільна конфіскація?
Цивільна конфіскація — це особлива процедура, яка за правилами цивільного процесу визначає, коли, за яких умов і в якому порядку необґрунтовані активи чиновників можуть бути стягнуті в дохід держави. Різниця цивільної і кримінальної процедури полягає в тому, що у кримінальних справах прокурор повинен довести вину обвинуваченого «поза розумним сумнівом» (тобто з наданих доказів має виходити лише один обґрунтований висновок — обвинувачений винний), а конфіскація в цивільному процесі передбачає значно нижчий стандарт доказування у вигляді «переваги доказів» або «балансу ймовірностей» (коли прокурору достатньо надати більш переконливі докази, ніж в іншої сторони).
Саме такий підхід відповідає найкращим світовим практикам боротьби з корупцією. Схожий інститут працює в багатьох країнах світу (Великій Британії, Швейцарії, Словенії тощо).
Коли суд може конфіскувати актив?
Для того, щоб конфіскувати певний актив, суд має встановити, що він набутий чиновником під час держслужби, а його походження неможливо документально підтвердити та обґрунтовано пояснити. При цьому тягар доведення розділяють одночасно як прокурор, так і відповідач. Щоб розпочати процедуру цивільної конфіскації в українській моделі, прокурор має подати позов до суду й переконливо довести факт того, що:
- актив набутий після 28 листопада 2019 року, коли ухвалили відповідний закон;
- між активом і чиновником є зв’язок;
- чиновник не мав законних доходів для набуття активу;
- різниця між вартістю активу та законними доходами чиновника складає від 1 млн до 6,2 млн грн.
Якщо прокурор доведе ці факти, то тоді уже чиновник повинен буде «перебивати» докази прокурора й доводити, що актив (або фінанси, необхідні для його придбання) отриманий на законних підставах. Тобто цивільна конфіскація настає лише після підтвердження того, що актив не міг бути набутий за законні доходи.
У випадку, коли для придбання активу особою були використані доходи, отримані нею до вступу на посаду, законність таких доходів необхідно перевіряти. Цей висновок можна зробити із положень статті 291 Цивільного процесуального кодексу України: «актив є необґрунтованим, якщо суд з поданих йому доказів не встановить, що актив був набутий за рахунок законних доходів». Європейский суд з прав людини також визначає, що для застосування цивільної конфіскації достатньою є доведеність на рівні «балансу вірогідностей» чи «високої ймовірності» в поєднанні з нездатністю власника майна надати докази протилежного.
Що там зі справою про квартиру депутата Волинця?
Нагадаємо, Михайло Волинець був народним депутатом у 2002—2012 роках, повернувся до Верховної Ради у 2019-му під прапорами «Батьківщини». Паралельно він працював у керівництві профспілок. У листопаді 2017-го уклав попередній договір на купівлю трикімнатної квартири в Києві за понад 7,6 млн грн в елітному ЖК і в грудні того ж року сплатив 4 млн грн як перший внесок. Пізніше, у 2018 році, він сплатив ще близько 3,6 млн грн, вносячи щомісяця в середньому по 296 тисяч грн.
Натомість у 2019 році жодного платежу Волинець не зробив, а останній платіж за квартиру в 325 грн сплатив у червні 2020-го, вже будучи народним депутатом.
При цьому, нагадаємо, з 2002 по 2012 роки Волинець також був народним депутатом, тобто мав владні повноваження. Логічно, що законність доходів за цей період, якщо вони використовувалися для купівлі квартири, треба перевірити. Крім того, дохід, отриманий Волинцем у час між депутатством (2012—2019 роки) також варто перевіряти на предмет законності, оскільки потенційне отримання ним непідтвердженого доходу й використання потім такого доходу на придбання квартири створювало ризики впливу на нього як народного депутата іншими особами, від яких він цей дохід міг отримати. Наприклад, у ЗМІ неодноразово згадували зв’язок депутата з олігархом Рінатом Ахметовим. Зокрема, син Волинця з 2016 року працює в женевському офісі компанії Метінвест.
Головний редактор видання «Бізнес.Цензор.нет» Сергій Головньов у своєму телеграм-каналі писав про зв’язок Ахметова й Волинця в контексті причетності останнього до спроб знизити для олігарха тарифи на перевезення руди і вугілля. Крім того, автор зазначав, що саме Волинець, нібито, організовував протести шахтарів у Києві, коли у 2015 році ДТЕК Ахметова вимагав підвищення тарифів на електроенергію.
У вересні 2020 року він знову знадобився Ахметову, коли той не міг поділити з Коломойським Криворізький залізорудний комбінат (КЗРК). Нібито, саме депутат організовував страйки на КЗРК. До цього варто ще додати й те, що Волинець постійно плутався та суперечив сам собі, пояснюючи походження коштів на квартиру. Так, у квітні 2021 р. в інтерв’ю «Радіо Свобода» він так пояснював походження 7,6 млн грн на квартиру: «У мене були збереження, це по-перше, по-друге, я живу з жінкою, яка також зробила свій внесок у цю квартиру». А в червні (24.06.2021 р.) його адвокат у відзиві до суду написав: «Волинець мав достатньо власних законно отриманих доходів та заощаджень для здійснення у 2017—2018 роках забезпечувальних платежів на загальну суму 7,6 млн грн». Хоча через місяць (28.07.2021 р.) позиція адвокатів змінилася й вони надали нову версію: «син підтримував Волинця з наявних у нього грошових заощаджень і надав йому грошові кошти на загальну суму 1 млн грн, 30 тис. доларів та 69 тис. швейцарських франків». При цьому син Волинця на судовому засіданні засвідчив, що передав батьку по 10 тисяч доларів США у січні, червні та жовтні 2018 року, але не зміг надати документального підтвердження передачі грошових коштів батьку, а в декларації Волинця за 2018 рік не були вказані жодні подарунки від сина.
Ще за два місяці (30.09.2021 року) депутат знову змінив думку і сказав у суді, що «оформив «розстрочку» на квартиру, бо платити всю суму «було складно». Але якщо це дійсно так, тоді про які «достатні заощадження» може йти мова? Крім цього, Волинець у 2016 році придбав іншу квартиру за 1 млн грн, а у 2018 році — два мотомісця за понад 380 тисяч. Тобто реальність значних заощаджень є доволі сумнівною.
І незважаючи на такі суперечності в поясненнях та ймовірну відсутність достатніх доходів для придбання квартири, двоє із трьох суддів колегії (Андрій Біцюк та Володимир Воронько) вирішили, що перевіряти на законність потрібно лише ті 325 грн, які нардеп сплатив у 2020 році. Інші ж платежі на 7,6 млн грн перевіряти не потрібно, бо ці кошти він сплатив до останнього приходу на посаду. При цьому в мотивуванні своєї позиції, яка може стати ключовою для всіх майбутніх справ про цивільну конфіскацію, вказані судді навели всього лише один абзац, який фактично зводиться до наступного: «На законність перевіряються лише ті доходи, які особа отримала за час перебування на посаді. Оскільки Волинець до 29.08.2019 р. не був народним депутатом, то його доходи до цього моменту не потрібно перевіряти».
Судді вказали, що для визначення законних доходів треба керуватися виключно пунктами 7 та 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», які поширюються лише на суб’єктів декларування. А оскільки до нового депутатства Волинець сім років не був «особою, уповноваженою на виконання функцій держави», то з цієї причини його доходи не потрібно перевіряти. Проте це чистої води маніпуляція, позаяк законними доходами є «доходи, правомірно отримані особою із законних джерел», зокрема (а не виключно) джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Тому цей перелік не є єдиним і вичерпним переліком законних доходів особи.
Саме тому рішення суду в цій частині суперечить закону й меті запровадження інституту цивільної конфіскації. Адже суть її зводилася до того, щоб чиновники більше не могли пояснювати наявність дорогого майна вигаданими «виграшами в лотереї», «значними заощадженнями з минулого» чи «багатими родичами-бізнесменами». Натомість позиція суддів Біцюка і Воронька, яку вони виклали в своєму рішенні, дозволить багатьом посадовцям з легкістю відбивати претензії прокуратури щодо необґрунтованих активів тим, що актив нібито набуто за кошти, отримані до зайняття посади. При цьому їм навіть не потрібно буде особливо пояснювати, чи взагалі були в них якісь доходи, чи ні? Що ж, дуже зручний шлях для недоброчесних чиновників показали судді ВАКС, нічого не скажеш.
До речі, суддя-доповідачка Катерина Широка не погодилася з позицією колег. В окремій думці до судового рішення вона вказала, що «обґрунтованність набуття активу має досліджуватися в контексті всіх внесених платежів на придбання квартири». Суддя зазначила, що положення законодавства не вказують на те, що перевірці підлягають лише доходи, які особа отримала перебуваючи на посаді. Тому необхідно було перевіряти доходи Волинця, отримані з усіх законних джерел до набуття статусу народного депутата, а не лише 325 грн, які він сплатив за час перебування на посаді.
Слушною є також згадка судді Широкої про практику інших держав по цивільній конфіскації, де вона вже сформована роками. Зокрема, суддя згадує про використання особою, активи якої під питанням, тактики захисту «грошовий скарб» (cash hoard defence), яка полягає в поясненнях набуття активу значними заощадженнями в готівці або подарунками грошей від близьких осіб (родичів, друзів). Вона зазначає, що судді мають враховувати таку стратегію захисту та прискіпливо застосовувати способи встановлення фактичних обставин набуття особою грошових коштів у готівці.
Замість висновку
Сама лише можливість цивільної конфіскації надсилає нечистим на руку чиновникам чіткий сигнал, що рано чи пізно їх непомірні статки будуть оцінені судом і вони не зможуть вільно користуватися незаконно отриманим. Якщо законні доходи й заощадження посадовців не дозволяють їм придбати коштовні активи, то суд може їх конфіскувати. Причому за спрощеною процедурою з легшим стандартом доказування в порівнянні з кримінальним процесом. У випадку з Волинцем суд мав би перевірити законність усіх доходів, які депутат використовував для купівлі квартири, незалежно від того, коли вони були ним отримані: до приходу в депутати в 2019 році чи після? Натомість судді обмежилися перевіркою законності лише мізеру — 325 гривень. Така позиція є повним абсурдом і ставить під загрозу доцільність існування інституту «визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави». Виправити цю прикру помилку можуть судді апеляційної палати. Тепер саме від їхнього рішення багато в чому залежить майбутнє більшості справ про цивільну конфіскацію.
Джерело: Юридичний вісник України
