Думка експерта
Медична реформа: три життєво важливі кроки для нового парламенту
2020 рік буде визначальним для медичної реформи. Мають запрацювати гарантований пакет медичних послуг, зрости зарплати для лікарів вторинної і третинної ланки, запуститися повноцінна робота ДП «Медичні закупівлі України». Але ці зміни залежать не лише від виконавців як у міністерстві, так і на місцях. Багато залежить від парламенту. І для депутатів нового скликання це буде справжній тест на адекватність: чи дійсно вони є борцями за гідне і якісне надання медичних послуг? Для цього нова Верховна Рада має зробити щонайменше 3 ключових кроки у медичній сфері.
Крок перший: гроші з «товарів смерті» повинні піти на порятунок життів
Трансформація в охороні здоров’я розпочалася з первинної ланки медицини і вже показала свою ефективність: сімейні лікарі отримали суттєве підвищення зарплат (часом — втричі), а пацієнти — якісні послуги: 70% українців, які підписали угоду зі своїм лікарем, задоволені якістю цих послуг.
Наступний крок — вторинна із поступовим переходом до третинної ланки (спеціалізована та високоспеціалізована допомога): там теж гроші мають піти за пацієнтом уже з 2020-го року. Для цього потрібно повністю реалізувати програму медичних гарантій.
У Державному бюджеті України на 2020 рік має бути передбачено близько 120 міль ярдів гривень на медичні послуги та ліки. У перспективі — збільшення фінансування цієї Програми має сягнути 5% від ВВП.
Додаткові кошти — завжди болюче питання, адже їх потрібно звідкись брати. І бажано не з інших соціальних сфер: освіти чи соціальних виплат. У деяких країнах світу уряди дофінансовують медичну сферу за допомогою додаткових акцизів на тютюн і алкоголь. Логіка проста: кошти з так званих «товарів смерті» йдуть на порятунок людських життів. Таку ініціативу ми колись пропонували українському парламенту ще в пацієнтській організації. Але тоді в далекому 2014-му році депутати акцизи підвищили, а гроші на ліки — не дали. Цього разу маємо відстояти окремий механізм, який дозволить закріпити надходження з акцизів у Державний бюджет України за видатками на охорону здоров’я, а також віднайти додаткові ресурси для фінансування галузі.
Крок другий: міжнародні закупівлі мають існувати паралельно з розвитком спроможності національного закупівельника
Від прозорих і ефективних закупівель ліків залежить трансформація всієї системи охорони здоров’я. Закупівлі через міжнародні організації — не просто прорив. Це порятунок життя для тисяч пацієнтів, які раніше продавали все своє майно, щоб купити дороговартісні ліки й вижити. Сьогодні тисячі пацієнтів отримують ці ліки безоплатно.
Нещодавно МОЗ України опублікував новину про те, що відтепер Україна має змогу купувати препарат для жінок із раком молочної залози — трастузумаб — за втричі нижчими цінами. Раніше схожі ліки закуповувалися за 490 доларів, тепер міжнародна організація купує їх для України за 155. На практиці це означає таке: ще кілька років тому лише 15% онкохворих жінок могли отримувати ці ліки від держави. Цього року Україна закупить життєво важливий трастузумаб і забезпечить 100% від потреби.
Ще один приклад. Найбільша партія ліків від гепатиту вже розподілена по українських лікарнях. Це саме ті ліки, які в 90% випадків повністю виліковують колись смертельне захворювання. І це ті ліки, які українці раніше також купували на чорному ринку або ж продавали квартири чи брали кредит в банку, щоб врятувати своє життя.
Сьогодні в усіх регіонах є всі вакцини за календарем щеплень! Безоплатно. Стенти для пацієнтів з інфарктом у критичному стані — безоплатно. У це важко повірити, але це — правда. Таких прикладів сотні. Проте закон «про міжнародні закупівлі» спливає вже в березні 2020 року.
Звичайно, Україна має сама навчитися закуповувати ліки за ефективними прозорими процедурами. І вже вчиться. Працівники новоствореного ДП «Медичні закупівлі України» переймають досвід міжнародних організацій і невдовзі будуть здійснювати закупівлі професійно та самостійно. Але парламент має ухвалити зміни до законодавства, які дадуть можливість державній агенції стати так само ефективною, як і міжнародні організації.
«Медзакупівлі України» повинні мати повноваження забезпечувати пряму участь нерезидентів у закупівлях лікарських засобів, що призведе до зростання конкуренції, впроваджувати довгострокове планування закупівель, розширювати доступ пацієнтів до інноваційного лікування шляхом впровадження договорів про доступ тощо. Народні депутати мають усунути всі законодавчі перешкоди для таких інновацій. Опцію ж міжнародних закупівель потрібно залишити. Термін дії закону, який дозволяє Україні залучати міжнародні організації, спливає наступного року. Але такий закон має бути безтерміновий. Щоб у наших пацієнтів завжди був запасний варіант і можливість врятувати життя, а держави Україна — дати цю можливість.
Приміром, деякі світові виробники вакцин відверто зазначають: таких цін та кількостей, які сьогодні може отримати Дитячий фонд ЮНІСЕФ, Україна, швидше за все, не зможе отримати окремо. Бо саме ЮНІСЕФ має довготермінові контракти з виробниками і значно нижчі ціни за рахунок закупівель великих партій для багатьох країн світу.
Крок третій: зміни до патентного законодавства, переговори з виробниками і паралельний імпорт
Хоча Україна вже багато досягла в зниженні цін на ліки для держави, цього все одно недостатньо. Парламенту критично необхідно створити законодавче підґрунтя для зниження цін на ліки як для централізованих закупівель, так і в аптечному сегменті, та унеможливити штучне продовження монополії на ліки, яке утримує високі ціни.
Як є? Зараз дозволено видавати патент на один і той самий препарат нескінченну кількість разів — звідси і назва — «вічнозелені» патенти. Через це ціна на препарати тримається висока. Скасування «вічнозелених» патентів призведе до зменшення монополій на ліки, розширення конкуренції, а відтак — зниження цін на ліки.
Наведу показовий приклад. Після закінчення патентного захисту на препарат іматиніб для лікування мієлоїдного лейкозу його вартість знизилася у 67 разів. І ми вперше змогли забезпечити 100% пацієнтів лікуванням навіть без збільшення обсягів фінансування за напрямом. Хотілося б, щоб таких прикладів було більше.
Проте існують ситуації, коли на ринок виходить новий інноваційний препарат і чекати «падіння» патенту немає сенсу, бо нова молекула володіє унікальною клінічною ефективністю й рятує життя. Зазвичай ціна таких препаратів не дозволяє державі забезпечувати ним пацієнтів, особливо це стосується орфанних захворювань. Коли, наприклад, лікування одного пацієнта коштує державі близько 4 млн доларів на рік. Цілком очевидно, що самі хворі таких коштів не мають. Не вистачає їх і в державному бюджеті, щоб покрити фінансуванням всіх пацієнтів, які потребують таких дороговартісних ліків. У такому разі як уряд, так і виробник, можуть ініціювати так звану переговорну процедуру, а в даному випадку — договір про доступ, який має на меті значне зниження вартості препарату.
Цей інструмент зниження вартості та доступу до інноваційного лікування є провідним у країнах ЄС та США й носить назву Managed Entry Agreements. В Україні він поки не застосовується й потребує чіткого законодавчого регулювання.
У комплексі з урегулюванням патентного законодавства потрібно на законодавчому рівні впровадити паралельний імпорт для ліків з інших країн. Під час спілкування з українцями, особливо на Західній Україні, я чула запитання: чому в Польщі один і той самий препарат я можу купити в 3–4 рази дешевше ніж в Україні? Що потрібно зробити, щоб я не їздив по нього через кордон? Одна з відповідей — впровадження паралельного імпорту. Паралельний імпорт — це ввезення оригінального товару, що був запроваджений в обіг у іншій країні, без окремого дозволу власника патенту (виробника).
Із плюсів: впадуть ціни на імпортні товари та розшириться сам обсяг імпорту, збільшиться обсяг митних і податкових надходжень, з’явиться конкуренція серед імпортерів. Як свідчить світова практика, свого часу в європейських країнах завдяки паралельному імпорту вдалося знизити ціни на фармацевтичну продукцію на 12–19%.
Запровадивши такий механізм, новий Парламент дасть шанс багатьом українцям купувати ліки в Україні і не переплачувати за них у рази.
Не менш важливими є й інші зміни — такі, як формування ефективної системи громадського здоров’я, реформування системи безпеки крові та розвиток безоплатного донорства тощо. Тож роботи попереду багато, але головне — політична воля і єдність нового парламенту для реальних змін у системі охорони здоров’я.
З огляду на повну інфантильність і недієвість парламентського комітету з питань охорони здоров’я попереднього скликання, на нових обранців покладаються великі надії як пацієнтів, так і експертного середовища.
Джерело: Юридичний вісник України