Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Думка експерта

Міфи і страшилки про законопроект № 9055 про адвокатуру: хто їх розповсюджує і чому?

Опубліковано

on

Дмитро Остапенко,
адвокат, випускник програми «Адвокат Майбутнього»

Нещодавнє направлення до Верховної Ради України президентського законопроекту No 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» викликало бурхливу дискусію всередині правничої спільноти і, як це притаманно будь-якому демократичному суспільству, думки з цього приводу розділилися.

Так, Національна асоціація адвокатів України, що наразі займає монопольне становище в системі адвокатури внаслідок визначеного законодавством спеціального статусу, виступила з різкою критикою вказаного законопроекту, застосовуючи різні методи розповсюдження цієї критики серед широкого загалу. Приміром, на одному із семінарів з підвищення кваліфікації адвокатів, який нещодавно проводився в Харкові за участі голови НААУ Л. Ізовітової, критику законопроекту No 9055 було подано у формі коміксів, які роздавали всім присутнім під час реєстрації на вказаний захід. Також у соціальних мережах до Дня юриста деякі з адвокатів взяли участь у флешмобі з хештегом #STOP9055, сценарій та поради щодо проведення якого розповсюджувалися джерелами, наближеними до НААУ.

Оскільки ключові пункти публічної критики противників прийняття президентського законопроекту, що поширюється різними каналами комунікації, здебільшого збігаються, я спробував розібратися, скільки ж правди є в аргументах опонентів реформування адвокатури, і чи не є така критика засобом маніпуляції з боку осіб, зацікавлених у збереженні існуючого впливу за будь-яку ціну?

Наскільки мені це вдалося, ви можете оцінити самі, або ж самостійно порівняти положення законопроекту No 9055 із основними тезами його критиків. Бо обговорювати, насправді, є що.

Отже, про страшилки. Перша: адвоката замість вас обиратиме слідчий.

Законопроектом No 9055 планується змінити положення статті 53 Кримінального процесуального кодексу України, яка визначає випадки, коли прокурор, слідчий або суддя можуть самостійно призначити адвоката підозрюваному або обвинуваченому.

Як це врегульовано сьогодні?

Наразі в частині 1 статті 53 КПК зазначено, що держава самостійно призначає адвоката лише у випадку, коли за його участі з підозрюваним (обвинуваченим) потрібно провести невідкладну процесуальну дію, а вже наявний у такої особи захисник, що був повідомлений завчасно, не може прибути для проведення такої дії, або у випадку, коли сам підозрюваний (обвинувачений) наполягає на участі захисника, але ще не залучив його самостійно, або залучений ним захисник не може прибути.

Що змінює законопроект No 9055?

Пропонується в частині 1 статті 53 КПК залишити лише норму про те, що прокурор, слідчий або суд мають право самостійно призначати підозрюваному (обвинуваченому) захисника для проведення невідкладної слідчої дії, а більш детально таку можливість описано в наступній частині, якою цю статтю планується доповнити. Зокрема, частиною 2 статті 53 КПК буде врегульовано, що у випадку, коли підозрюваний (обвинувачений) вже має власного захисника, то держава може призначити йому іншого адвоката лише в двох випадках: (1) або якщо обраний захисник не може прибути для проведення невідкладної процесуальної дії протягом 24-х годин; (2) або за письмової згоди самого підозрюваного (обвинуваченого) на таку заміну адвоката.

Чому це важливо?

Припустимо, когось із ваших знайомих у п’ятницю затримали за підозрою у вчиненні злочину. На ранок понеділка призначено судове засідання, на якому вирішуватиметься питання щодо застосування до вашого знайомого арешту строком на два місяці. У суді ваш знайомий заявляє, що бажає скористатися допомогою власного адвоката. Але цей адвокат наразі зайнятий в іншій справі (присутній при обшуку) і зможе прибути до суду не раніше ніж через чотири години.

Сьогодні така ситуація дає судді можливість залучити державного адвоката ледь не одразу ж, оскільки наразі законом не встановлено жодних часових рамок, протягом яких адвокат вашого знайомого все ще може прибути до суду та активно відстояти права свого підзахисного. Суддя просто використає норму частини 1 статті 53 КПК, зазначивши, що заздалегідь повідомлений адвокат у призначене судове засідання не прибув, а тому надішле вимогу до відповідного центру про залучення до участі у справі безоплатного адвоката.

Прийняття законопроекту No 9055 повинно мінімізувати подібні випадки, оскільки зміни не дозволять прокурору, слідчому або судді в законний спосіб замінити адвоката вашого знайомого на іншого до спливу двадцяти чотирьох години на прибуття.

Висновок

Розповсюджуваний на семінарах НААУ комікс, в якому зазначено, що із прийняттям законопроекту No 9055 ви будете позбавлені права самостійно обирати адвоката, а за вас це робитиме слідчий, абсолютно не відповідає дійсності.

Аналіз (шляхом порівняння) діючого законодавства та вказаного законопроекту дозволяє стверджувати, що змінами навпаки пропонується вирішити проблему штучного залучення захисників із системи безоплатної правової допомоги слідчими, прокурорами та суддями.

Страшилка друга: адвокат буде боятися захищати вас, бо суд каратиме за надто активний захист.

Законопроектом No 9055 планується доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України статтею 22-1 щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами з боку учасників кримінального провадження (ними, окрім адвоката та його підзахисного, є також слідчий, прокурор, потерпілий, свідок, експерт і багато хто ще). Норми цієї статті містять вичерпний перелік недобросовісних дій, які суд може визнати зловживаннями, а також наслідки вчинення таких дій.

Як це врегульовано сьогодні?

Разом зі стартом роботи новоствореного Верховного Суду починаючи з грудня 2017 року почали діяти нові редакції процесуальних кодексів, що регулюють порядок розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ. У текстах кожного з них прописані норми щодо недопущення зловживань з боку учасників справи, а також визначено розміри грошових штрафів для осіб, які недобросовісно використовують надані їм законом права.

Кримінальний процесуальний кодекс став єдиним, в якому відсутні інструменти для унеможливлення зловживань правами з боку учасників судового розгляду. Зокрема, зараз слідчі та прокурори мають змогу звертатися до суду зі своїми клопотаннями про обшук або арешт майна необмежену кількість разів аж до отримання «необхідного результату». До слова, такої ж можливості не позбавлені й адвокати.

Що змінює законопроект No 9055? Пропонується визнати процесуальними зловживаннями дії, які спрямовані на (1) оскарження судових рішень, що не підлягають оскарженню; (2) подання клопотань (заяв) щодо питань, які вже вирішені судом, якщо відсутні інші підстави або докази; (3) повторне подання скарги чи клопотання до вирішення судом ідентичного клопотання чи скарги; (4) заявлення завідомо безпідставного відводу або відводу з підстав, уже розглянутих судом, якщо відсутні нові обставини чи докази; (5) неявка захисника у судове засідання без поважних причин, якщо обвинувачений заперечує проти продовження розгляду справи без цього захисника; (6) звернення до суду із завідомо безпідставним клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів або накладення арешту на майно.

Як можна бачити, пропоновані зміни не забороняють учасникам справи повторно звертатися до суду з уже раніше вирішених питань, якщо їм вдалося зібрати нові докази, або переглянути підстави для звернення. У випадку ж банального копіювання однотипних скарг, заяв чи клопотань із заміною в них лише дати суду пропонується надати право залишати їх без розгляду або повертати ініціаторам. При цьому нормою проекту статті зазначено, що до недобросовісного учасника суд може застосувати заходи впливу, передбачені цим кодексом, проте жодної норми, яка б надавала можливість суду карати адвокатів, ані чинна редакція КПК, ані законопроект No 9055 не містять.

Разом із тим, уже діюча станом на сьогодні стаття 330 КПК, якою встановлені заходи до порушників порядку судового засідання, передбачає, що до захисника або прокурора, які відмовляються виконувати розпорядження головуючого судді, може бути застосоване попередження, або притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду. Норми, яка б дозволяла видалити захисника із зали суду або відсторонити його від ведення справи, ані чинне законодавство, ані законопроект No 9055 не містять.

Також варто відзначити, що проектом пропонується наділити суд правом виносити окремі ухвали щодо процесуальних зловживань правами з боку прокурорів, слідчих, адвокатів та інших учасників (проект ст. 372-1 КПК), які можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції. Для порівняння, зараз суддя може скласти дисциплінарну скаргу на адвоката, але ж оскаржити скаргу судді, звісно, неможливо. Більше того, законопроектом No 9055 планується встановити заборону для суду виносити окремі ухвали щодо правової позиції адвоката у справі (п. 11 ч. 1 ст. 24), унеможливити притягнення адвоката до відповідальності за його висловлювання в справі (п. 16 ч. 1 ст. 24), а також забезпечити адвокатів правом на оскарження окремих ухвал суду у випадку їх постановлення (проект ч. 5 ст. 372-1 КПК).

Чи є в цьому трагедія для адвокатури?

Закладені до законопроекту No 9055 доповнення до КПК в частині введення поняття «зловживання правом» не є чимось новим для нашого законодавства. Приміром, господарські суди виробили практику винесення окремих ухвал за процесуальні зловживання ще з 2000-х років, коли національне право взагалі не знало такого поняття, проте воно активно вживається в практиці Європейського суду з прав людини. Норми інших процесуальних кодексів щодо відповідальності за зловживання правами діють уже майже рік, однак вони не були піддані активній критиці НААУ та її прибічників. І це при тому, що в інших процесах за зловживання передбачені суттєві штрафи.

Окрім того, запропоновані законопроектом No 9055 зміни до КПК щодо зловживання правами, розповсюджуються не лише на адвокатів, але й на інших учасників процесу, хоча критика даної норми містить зовсім інший наголос. До речі, неявка захисника у судові засідання без поважних причин уже сьогодні є однією з реальних підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Висновок

Розповсюджуваний на семінарах НААУ комікс, в якому зазначено, що із прийняттям даного законопроекту ваш адвокат буде боятися вас захищати, є викривленим тлумаченням запропонованих та діючих норм закону. Аналіз законопроекту No 9055 дозволяє стверджувати, що суд не наділяється додатковими механізмами впливу на адвокатуру, а введення інституту постановлення окремих ухвал у кримінальному провадженні не позбавляє учасників права на їх оскарження.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Думка експерта

Санкції версії 2.0: які можливості дадуть Україні нові обмеження проти РФ?

Опубліковано

on

Олена ОМЕЛЬЧЕНКО,
партнер юрфірми «Ілляшев та Партнери»,
керівник практики міжнародної торгівлі

У Кабміні анонсували введення нових обмежувальних заходів проти Російської Федерації, що включатимуть і нові інструменти, які ще не використовував Київ.

Україна змінює тактику Після останніх торговельних санкцій Росії у вигляді заборони й обмежень щодо низки сировинних товарів, в тому числі нафти і нафтопродуктів, уряд України був вимушений змінити тактику. Вірогідно, що було прийнято щонайменше дві урядові постанови. Зі слів першого віце-прем’єра — міністра економічного розвитку і торгівлі України та з інформації, що розміщена на сайті міністерства, вже зрозуміло, що заходи розроблені у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії Росії, а саме останні обмеження торгівлі з боку Москви.

Перша постанова — про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 30 грудня 2015 року «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації». За словами міністра, пропонується застосувати додаткову заборону на ввезення на митну територію України товарів промислової групи, мінеральних добрив, сільськогосподарської продукції, транспортних засобів, цементу, фанери.

Друга постанова є цікавішою з огляду на прецедентність, бо вона встановлює спеціальне мито. Зокрема, уряд планує з 1 серпня цього року додатково до ввізного мита застосувати спеціальне мито до всіх товарів походженням з Російської Федерації. Виняток становить чутливий імпорт, такий, як вугілля, кокс, бензин, скраплений газ та фармацевтична продукція.

Розмір спеціального мита ще не повідомлений, однак уже зрозуміло, що сплачене спеціальне мито буде спрямоване до загального фонду державного бюджету, поки парламент не прийме зміни до бюджетного законодавства. Окрім того, не виключено, що уряд застосує квотування на деяку продукцію із впровадженням дозвільного режиму (ліцензування). Застосування спеціального мита та квотування є новими методами політичного тиску на Російську Федерацію. Такий інструмент надає можливість українському бізнесу м’якше пристосуватися до нових умов торгівлі та бути більш гнучким під час реалізації обмежень. Окрім того, застосування спеціального мита надасть можливість поповнення державного бюджету на 3,7 млрд грн у другому півріччі поточного року, а в подальшому кошти можуть акумулюватися у спеціальному фонді державного бюджету для фінансування заходів з імпортозаміщення.

Шляхом США

Заходи застосовуватимуться на підставі статті 29 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка визначає, що у зв’язку з недружніми та дискримінаційними діями інших держав можуть застосовуватися: повна або часткова заборона на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму; запровадження спеціального мита; запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій; встановлення квот; заборона зовнішньоекономічних операцій або встановлення обмеження на їх здійснення; скасування тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок митного тарифу шляхом зупинення звільнення від оподаткування ввізним митом, застосування пільгових чи повних ставок ввізного мита або скасування тарифних квот.

До цього моменту на підставі ст. 29 закону Україна застосовувала лише два види заходів — це повна заборона (ембарго) на ввезення деяких товарів та підвищення ввізного мита до рівня пільгових ставок, тобто замість ставок згідно чинного режиму вільної торгівлі до максимально допустимих згідно умов вступу РФ до СОТ. Наразі Україна вперше планує застосувати спеціальне мито до країни-члена СОТ у зв’язку з недружніми та дискримінаційними діями.

І хоча підставою для введення цих заходів є вже давно діючий Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», який уповноважує КМУ приймати рішення про застосування заходів у відповідь на дії Росії без дотримання процедур розслідування, реалізація цього права урядом стала прецедентом у торгових відносинах України і РФ. Варто також додати, що подібний інструмент наразі активно застосовується США у торговельній війні з Китаєм — Вашингтон суттєво підвищує ввізне мито, чим тисне на Пекін у переговорах.

У чому відмінність цього інструменту від діючих санкцій? Спеціальне мито — це особливий вид мита, що встановлюється: як засіб захисту національного товаровиробника у разі наявності зростаючого імпорту товарів в Україну в обсягах та/або за таких умов, що їх ввезення заподіює або створює загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику. Таке спеціальне мито може встановлювати Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі за результатами спеціального розслідування, що проводиться відповідно до угоди СОТ, та як захід у відповідь на дискримінаційні та/ або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України. Таке спеціальне мито не передбачене угодами СОТ та застосовується за результатом розслідування щодо вчинення недружніх або дискримінаційних дій, переважно до держав, що не є членами СОТ. На практиці таке спеціальне мито застосовувалося Україною раніше лише до Білорусі (яка не є членом СОТ). І саме тому використання такого інструмента проти країни-члена СОТ є прецедентом для Києва.

Чи стануть такі кроки України порушенням норм СОТ? Певною мірою, так. За правилами СОТ спеціальні (захисні) мита можуть застосовуватися за певних умов і винятково за результатом розслідувань.

Та навряд чи Росія буде оскаржувати рішення українського уряду в СОТ, оскільки Київ має право послатися на ст. 21 ГАТТ «Винятки з міркувань безпеки». Останнє рішення Органу з вирішення спорів СОТ у справі «Росія — заходи щодо транзитних перевезень» відкрило шлях для активного застосування країнами торгових обмежень з міркувань безпеки і створило ситуацію, в якій Київ і Москва можуть безперешкодно обмінюватися торговими обмеженнями. Саме тому вірогідність нових зустрічних торговельних заходів з боку Москви є дуже високою. Однак і в України з’явиться можливість реагувати на такі дії підвищенням ставок спеціального мита та, можливо, шляхом часткового обмеження транзиту з РФ.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Вчитися чи сміятися? А, може, плакати?

Опубліковано

on

Сергій САФУЛЬКО, адвокат

Із першого квітня цього року (не знаю випадково, чи ні, але ця подія співпала з Днем чи то сміху, чи то дурня) в українських адвокатів голова повернулася на всі 360 градусів. Бо з цього дня почав діяти новий Порядок підвищення кваліфікації адвокатів.

Підвищення своєї кваліфікації, звісно, річ потрібна, тим більше для адвокатів цей обов’язок прямо передбачений законом. Питання лише в тому, в яких формах та в який спосіб. І ось новий Порядок, здається мені, тут якраз кваліфікації не підвищує, а ускладнює її, практично унеможливлює, бо встановлює такі перепони, що тепер слід думати, як не стати жертвою цього нововведення замість того, щоб займатися адвокатською практикою. Загалом, прагнення Національної асоціації адвокатів множитися всілякими положеннями, порядками — гідне подиву, бо множаться вони як гідра і є загроза, що скоро адвокату замість того, щоб вникати у справи своїх клієнтів, потрібно буде замислюватися, аби самому не стати клієнтом у справах з різними інспекціями, комісіями, радами, школами й іншими новоутвореннями НААУ. Тож і не дивно, що вже навіть появилися адвокати, які спеціалізуються в спорах з органами адвокатського самоврядування. Прикро, але факт! Крім багатющих структур НААУ, які передбачені Законом «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (а це — Рада адвокатів України, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Вища ревізійна комісія, регіональні ради адвокатів, регіональні КДКА, регіональні ревізійні комісії) ще створенні й інші інституції, не передбачені Законом № 5076/VI, але які наділені дискримінаційними повноваженнями щодо адвокатів і щодо яких якраз і є сумніви у їх легітимності.

Ось і нинішній Порядок, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 14.02.19 № 20 наділяє Вищу школу адвокатури НААУ провали, які, на нашу думку, виходять за межі її повноважень, і школа при їх реалізації перетворюється з освітнього закладу в ще одного контролера над адвокатами. Хороша ідея про ВША, без сумніву. Здавалося б, вона й повинна була б і організовувати системне навчання адвокатів, якщо вже через суб’єктивний чинник не доручати це Академії адвокатури, але замість того новий Порядок уповноважив її на здійснення «контролю якості організації процесу підвищення кваліфікації, що здійснюється всіма операторами підвищення кваліфікації адвокатів», а для цього у ВША запроваджуються… інститут ревізорів! Читаєш, і якось моторошно стає. Ми що, даруйте, першокласники у початковій школі? Врешті-решт, це ж адвокати, які вже мають певний рівень кваліфікації, певний досвід, певну репутацію! Може, не варто запроваджувати інспекції, а зайнятися тими самими «семінарами, тренінгами тощо?», тобто навчанням, а не інспектуванням?

Якщо слідувати цьому Порядку, то ВША стає крутішою за будь-яке управління освіти регіону. Бо це такий монстр, що якось аж совісно за школу. Мудрі ж люди там є викладачами, то навіщо ж їх перетворювати на інспекторів відділу освіти, які на кожного адвоката ведуть журнал, виставляють бали, повідомляють про них РАУ або регіональні ради адвокатів, видають сертифікати з відповідним внесенням такої інформації до ЄРАУ? Своєрідне досьє на адвоката.

Закон про адвокатуру і адвокатську діяльність чітко передбачив, які відомості вносяться в ЄРАУ (ст. 17 Закону). Це: прізвище, ім’я та по батькові адвоката, номер і серія видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України), найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку, адреса робочого місця адвоката, інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, інші відомості, передбачені цим законом.

Як бачимо, не передбачає закон внесення до ЄРАУ відомостей щодо адвоката, які встановлені Порядком № 20 від 14.02.2019 року. Та це й не повинно бути властиво ВША — функція інспектора з підвищення кваліфікації адвокатів, як і РАУ — ті нові повноваження, які вони самі для себе придумали в цьому Порядку.

Візьмемо так звану акредитацію операторів, себто навчителів адвокатів. Так ось, «сторонні оператори» (тобто не органи адвокатського самоврядування), а всі інші за акредитацію мають заплатити ВША … 50 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня, що означає, якщо якийсь заклад чи науковець захотів би стати лектором у ВША, то не йому заплатять, а він має заплатити … 50 мінімальних заробітних плат! Що це значить на практиці? Це значить, що нікому з класних викладачів зробити це буде нереально, бо сумнівно, щоб якесь наукове світило, аби просвітити нас, темних, захотіло у 2019 році викласти ВША 208 650 тисяч гривень.

Отже, будуть «масовки», де згонять (даруйте, зберуть) 700—800 адвокатів на такий собі «домашній» семінар і будуть там «лекторами» всі свої, бо чужі мають заплатити. Не думаю, що це правильно. Це по-перше, а по-друге, ще гірше: це призведе до того, що будемо ми варитися у власному соці, будемо вчити самі себе, бо сторонні оператори (тобто, не РАУ чи регіональні РА) за опрацювання та облік залікових балів сплачують ВША … 1 відсоток мінімальної заробітної плати за кожен заліковий бал, тобто якщо на семінарі, на якому, скажімо, виступив суддя ВС (сторонній оператор) було, як часто хваляться, 700 адвокатів і проводив він семінар 2 години (2 залікових бали), то помножте один відсоток мінімальної заробітної плати (41,73 грн) на 2 і ще на 700, то вийде, що йому, бідному, слід буде заплатити ВША 58 422 грн за свої ж 2 години роботи. Виходить якесь здирництво, а не підвищення кваліфікації. Замість того, щоб полегшити адвокатам доступ до сучасних, і головне, потрібних знань, цей Порядок встановлює правила які, по-перше, не дають можливості отримати такі знання, а, по-друге, виглядають якось дивно, ніби РАУ і створені нею дітища стають такими собі комерційними структурами зі збору коштів, а не помічниками адвокатів.

Правда, голова Ради адвокатів України наділений цим Порядком повноваженнями приймати рішення як про зміну адміністративного внеску, так і зміну щорічного внеску, і тут теж цікава ситуація. Це — прямий шлях до корупції, адже все це здійснюватиметься одноосібно головою Національної асоціації адвокатів, за поданням директора ВША НААУ. Але ж повноваження голови НААУ, (він же (вона ж) і голова РАУ), визначені законом про адвокатуру і адвокатську діяльність у ст. 56 і Положенні про Раду адвокатів України, затвердженому з’їздом адвокатів України 17.12.2012 року. В жодному з цих нормативних актів не має повноважень голови РАУ на свій розсуд чи за поданням директора ВША НААУ змінювати або встановлювати розміри якихось внесків. І потім, що значить змінювати? Комусь по блату зменшити, а комусь через недовіру збільшити? Адже змінити — можна, а куди не передбачено.

Усе це якось не по-адвокатськи, і викликає стурбованість, бо виникає відчуття, що понастворювавши всіляких адміністративних структур, РАУ перетворюється в центральний орган виконавчої влади, придумує для адвокатів нові обов’язки, нові правила і… нові побори. Управління адвокатурою — річ дуже делікатна, почуття міри в цьому ремеслі має бути унікальним, бо інколи навіть і добрі наміри можуть перетворитися в свою протилежність та замість сприяти полегшенню перебування адвокату в своєму співтоваристві, ускладнює цей процес, заполонивши його всілякими бюрократичними та адміністративними новаціями, користі від яких, як із козла молока, а шкода величезна, бо приходиться тьму часу тратити якраз на освоєння й виконання отаких порядків, а не на адвокатську практику. Може, і справді варто подумати адвокатам, а чи потрібні їм такі органи, які замість полегшення їх діяльності тільки і зайняті тим, що придумують всілякого роду «витвори», які ускладнюють професійну діяльність тих, для кого вони, ці «органи», покликані діяти.

На жаль, Рада адвокатів України не публікує протоколів своїх засідань, тож ми не знаємо, як голосували члени РАУ за критикований тут Порядок «Про підвищення кваліфікації адвокатів України» 14.02.2019 р., хто його підтримував. А дуже вже хотілося б знати, що ж це за такі «члени РАУ», які за такий непотріб проголосували, і чи не слід адвокатам регіонів подумати про те, чи варті вони такої честі, бо ж придумати можна багато, але виконувати все це потрібно буде нам, адвокатам.

P.S. Цю публікацію я оцінюю в 10 балів для зарахування мого мінімуму з підвищення мною кваліфікації в 2019 році.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Думка експерта

Ціна штрафів: коли малий і середній бізнес перестануть бути «дійною коровою» для влади?

Опубліковано

on

Оксана ПРОДАН, народний депутат,
голова Всеукраїнського об’єднання малого
і середнього бізнесу «Фортеця»

Розглядати малий і середній бізнес тільки як джерело податків — величезна помилка. Ефект від їх роботи набагато більший.

Днями керівництво Державної служби України з питань праці оприлюднило важливі дані: у 2018 р. інспектори праці провели сотні тисяч перевірок і нарахували 1,7 млрд грн штрафів підприємцям за «порушення трудового законодавства». При цьому 90% штрафів оскаржуються роботодавцями в судах.

Що це означає?

По-перше, над величезною кількістю підприємців висить дамоклів меч у вигляді штрафів по декілька сотень тисяч, а інколи — мільйонів гривень. Щоб сплатити їх, багато хто буде змушений продати житло, авто і залишитися ні з чим.

По-друге, всі, кому нарахували штрафи, витрачають кошти, сили і час на боротьбу з державною машиною, оббивають пороги судів замість того, щоб розвивати власну справу.

По-третє, всі активні люди отримали чіткий сигнал: краще сидіти тихо, не висовуватися або виїхати за кордон, ніж брати на себе відповідальність і працювати в Україні.

У кращому разі, доходи бюджету на короткій дистанції зростуть на 0,5–1%, але в найближчий рік-два ми набагато більше втратимо — робочих місць, сплачених податків і, головне, рівень довіри до влади буде ще нижчий, ніж зараз.

Виникає питання: кому вигідна кампанія боротьби з роботодавцями? Яку мету вона переслідує? Але це лише один пазл.

МСБ — «дійна корова» для держави

Загальна картина останніх двох років свідчить, що уряд не розуміє, що таке малий та середній бізнес, яку важливу роль він може зіграти в розвитку країни. Усе виглядає так, наче підприємці для урядовців — дійні корови, яких, з одного боку, потрібно обкласти великими податками, а з іншого — великими штрафами. Зможуть заплатити — добре, нехай платять. Ні — нехай закривають власну справу, йдуть на біржу праці або виїжджають за кордон.

Розглядати малий бізнес лише як джерело податків — величезна помилка. Ефект від їх роботи набагато більший.

Підприємці нічого не просять у держави. Навпаки, вони створюють робочі місця і платять податки. Не лише єдиний податок, а й податок на нерухомість, земельний податок, екологічний податок та багато інших.

Підприємці забезпечують власні сім’ї і допомагають забезпечувати сім’ї найманих працівників.

Підприємці стимулюють конкуренцію. Вони гнучкі, мобільні, готові ризикувати, експериментувати, і, завдяки контролю над витратами, можуть запропонувати нові продукти та сервіси в стислі терміни і за прийнятними цінами.

Підприємці не залежать від держави. Вони критично оцінюють дії чиновників. Якщо влада переходить межу, малий бізнес у перших рядах іде захищати права і свободи. Згадайте Помаранчеву революцію, Податковий Майдан, Революцію Гідності.

Багато підприємців готові підтримувати інфраструктуру демократії та громадянського суспільства: незалежні медіа, громадські організації, освітні проекти. Вони самі створюють асоціації і часто цікавляться не лише бізнесом.

Звісно, бувають різні підприємці та різні ситуації, але в цілому підприємництво та середній клас — два стовпи демократії і розвитку. І це — беззаперечний факт.

Розглядати малий бізнес виключно крізь призму сплати податків в умовах нереформованої податкової системи, корупційного засилля в усіх сферах означає самих себе загнати в глухий кут. Давайте цього не робити. Зменшимо штрафи для роботодавців (законопроект 5711), змінимо систему регулювання економіки (законопроект 3766), розширимо можливості для малого та середнього бізнесу через підвищення граничного обсягу доходів (законопроект 9533). Лише ці три кроки допоможуть сотням тисяч українців реалізувати себе не за кордоном, а в Україні.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.