Думка експерта
Мобілізація як підстава для зупинення судового провадження. Частина 1
Микола ГЛОТОВ, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
Події 24 лютого 2022 р., коли збройні сили сусідньої держави після восьми років російсько-української війни розпочали повномасштабне вторгнення на нашу землю, перебудували не лише звичне життя кожного з нас, але й призвели до змін у діяльності, пов’язаній із виконанням завдань кримінального провадження. Серед іншого, вказане відбулося у зв’язку з доповненнями, внесеними до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК). У цій публікації крізь призму різних підходів до тлумачення норм та прикладів із судової практики досліджується така відносно нова підстава зупинення судового провадження, як призов обвинуваченого під час мобілізації. Мета статті — встановити точний зміст нової підстави зупинення судового провадження з тим, щоб в умовах війни особи, стосовно яких здійснюється кримінальне переслідування, не могли її використовувати як спосіб ухилення від кримінальної відповідальності.
Норма, що підлягає аналізу
Нагадаю, 1 травня цього року набрав чинності Закон № 2201-IX від 14.04.2022 р., у відповідності до підп. 12 п. 1 якого ч. 1 ст. 335 КПК «Зупинення судового провадження» викладено в новій редакції. Наведені зміни передбачають, що: «у разі, якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору» (ч. 1 ст. 335 КПК).
Читайте також: Воєнний стан і загальну мобілізацію продовжено на 90 діб
Із наведеного вбачається, що судове провадження в кримінальній справі зупиняється у випадку наявності хоча б однієї з обставин, передбачених ч. 1 ст. 335 КПК. Порівняння тексту наведеної норми з її попередніми редакціями показує, що з 01.05.2022 р. перелік випадків зупинення судового провадження в кримінальних справах доповнений такою підставою як «призов обвинуваченого на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Інша зміна цієї статті — редакційна правка, яка для цілей публікації нас не цікавить.
Тлумачення має значення
І якщо на перший погляд складнощів у розумінні наведеної підстави зупинення не повинно виникати, то детальний аналіз згаданої норми дозволяє зробити висновок, що в залежності від підходу, який застосовується в ході трактування, розуміння її змісту може відрізнятися. Так, коли виходити із граматичного (буквального) трактування ч. 1 ст. 335 КПК, то для зупинення судового провадження з наведеної підстави достатньо наявності факту призову обвинуваченого на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Натомість у випадку цільового (телеологічного) тлумачення цих же положень результат розуміння їх змісту буде дещо іншим. Але про це згодом…
Водночас, з’ясовуючи суть норми КПК під час розгляду кримінальної справи, (1) необхідно використовувати всі можливі способи тлумачення правових норм в їхній сукупності та комплексному взаємозв’язку, (2) оскільки наслідком ігнорування певних способів тлумачення норм, зокрема, функціонального, системного, порівняльного, може стати також превалювання формального підходу (форми) до розуміння над змістом (суттю) (п. 2.3. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі № 536/2475/14-к). Тому спробуємо її проаналізувати, застосовуючи комплексний підхід. Але розпочнемо із загального…
Інститут зупинення та різні підстави
Зупинення провадження по справі — це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 11- 398сап20). Тобто ідея інституту зупинення судового провадження пов’язана не із самими обставинами, наявність яких обумовлює прийняття рішення про зупинення, а із тим, що вони створюють об’єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду.
При цьому положення щодо зупинення судового провадження присутні в різних видах судочинства. Адже так само як ч. 1 ст. 335 у КПК, в інших процесуальних кодексах теж є норми, що також передбачають випадки вимушеної тимчасової перерви в судовому провадженні. Зокрема, це ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), чч. 1, 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ).
Коли ж порівняти, як викладені подібні до ст. 335 КПК норми в інших процесуальних кодексах, то видно, що залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов’язкове й факультативне (не обов’язкове). Наприклад, у ч. 1 ст. 228 ГПК і ч. 1 ст. 252 ЦПК законодавцем використано словесну конструкцію «суд може… зупинити», в той час як у ч. 1 ст. 227 ГПК і ч. 1 ст. 251 ЦПК застосовано вислів «суд зобов’язаний зупинити».
Натомість у ч. 2 ст. 236 КАСУ законодавцем використано формулювання «суд має право зупинити», а в ч. 1 ст. 236 КАСУ – «суд зупиняє». При цьому Верховний Суд, надаючи тлумачення зазначеним положенням, вказував, що ч. 2 ст. 236 КАСУ передбачає право суду (ухвала від 02.09.2020 р. у справі № 9901/578/18), а ч. 1 ст. 236 КАСУ – його обов’язок зупинити провадження у справі (ухвала від 28.01.2021 р. у справі № 460/3316/20).
Зважаючи на те, що в кримінальному процесуальному законі не вжито поєднання слів «суд може… зупинити» та «суд має право зупинити», а для пояснення волі законодавця використано словосполучення «суд зупиняє», яке таким же чином зазначене в ч. 1 ст. 236 КАСУ, слід дійти висновку, що ч. 1 ст. 335 КПК передбачає не право суду, а його обов’язок, зупинити судове провадження за наявності однієї з наведених у вказаній статті обставин.
Підхід до тлумачення
Так, якщо ч. 1 ст. 335 КПК у контексті такої підстави як «призов обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період» тлумачити буквально, то безумовно може видатися, що для її застосування суду достатньо встановити, чи надані докази підтверджують факти (1) призову для проходження військової служби за призовом, (2) який оголошено під час мобілізації, (3) особисто обвинуваченого, а не іншої особи. Однак, дотримання наведеного вузького підходу (а) не лише не враховує ціль, яку переслідував законодавець, коли вирішив доповнити ст. 335 КПК новою підставою, котра на рівні з іншими зумовлює прийняття рішення про зупинення судового провадження, (б) але й може унеможливити виконання завдань кримінального провадження.
Завдання кримінального провадження
При цьому ціль законодавця, як при ухваленні КПК в цілому, так і під час внесення до нього змін та доповнень, не йде в розріз із завданнями кримінального провадження, покладеними в основу побудови всіх норм кримінального процесуального закону, в тому числі ст. 335. Адже саме на забезпечення їх досягнення і спрямовані всі інші положення КПК. Зазначене підтверджується й тим, що системний метод тлумачення передбачає також аналіз відповідної статті у взаємозв’язку з іншими, пов’язаними з нею, нормами, насамперед зі ст. 2 КПК, яка визначає завдання кримінального провадження (п. 2.3. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі № 536/2475/14-к).
Зокрема, серед завдань кримінального провадження, які окреслені в ст. 2 КПК, визначено забезпечення швидкого… судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений. Водночас апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою (ч. 1 ст. 405 КПК). Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку (ст. 318 КПК). Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для прийняття процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово повторював значення гарантій розумного строку щодо кримінального провадження, згідно з якими: обвинувачений, якщо не скоював карного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань з розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих Конвенцією. Зокрема, обвинувачений у кримінальній справі повинен мати право розраховувати на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю, і що положення ст. 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинуваченої особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п. 18 рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»/Wemhoff v. Federal Republic of Germany від 27.06.1968 р., заява № 2122/64; п. 5 рішення у справі «Стогмюллер проти Австрії»/ Stogmuller v. Austria від 10.11.1969 р., заява № 1602/62; п. 58 рішення у справі «H. проти Франції»/H. v. France від 24.10.1989 р., заява № 10073/82; п. 71 рішення у справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 р., заява № 15007/02).
Поруч із цим, ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України (далі – КК) передбачає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, перебіг яких зупиняється в разі ухилення особи від суду (ч. 2 ст. 49 КК), але не зупиняється в разі її захворювання на тяжку хворобу чи призову на військову службу у зв’язку з мобілізацією.
Таким чином, ідея законодавця, закладена в основу кримінального процесуального закону, полягає в створенні таких умов, за яких би, незважаючи на закріплення в ст. 335 КПК можливості зупинення судового провадження, вказане не призводило, з одного боку, до тривалого перебування обвинуваченого в стані невизначеності щодо своєї долі, а з іншого, до безкарності – неможливості покарання особи у випадку доведення її винуватості у вчиненні злочину після спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Отже, ч. 1 ст. 335 КПК має застосовуватися, беручи до уваги не лише (1) формальну відповідність фактичної ситуації особи, у зв’язку з якою ініціюється питання щодо прийняття відповідного рішення, словесній конструкції норми, в якій відображено зміст конкретної підстави для зупинення провадження, але й (2) цілі, якої прагнув досягнути законодавець за наслідками доповнення норми відповідною підставою.
То яка ж ця ціль?
Зважаючи на те, що в пояснювальній записці до законопроекту, яким КПК доповнено такою підставою зупинення судового провадження, як призов обвинуваченого на військову службу під час мобілізації, а також у стенограмах засідань Верховної Ради, під час яких обговорювалися та були прийняті відповідні зміни, відсутнє зазначення конкретної, а не загальної причини (вдосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану), в зв’язку з якою внесені відповідні положення до закону, то в ході аналізу цілі законодавця слід виходити зі спільних рис, властивих іншим підставам зупинення, наведеним у тій же ст. 335 КПК.
Так, у першій редакції ч. 1 ст. 335 КПК, чинній з 20.11.2012 р., зазначалося, що «у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання…». Попередником цієї норми була ст. 249 КПК, де наведені підстави були викладені хоч і в дещо іншій формі, але по суті передбачали ті ж дві підстави, і після набрання чинності Законом № 2201-IX суть перших двох підстав (ухилення та хвороба) не змінилася.
Із наведеного вище вбачається, що за змістом перших двох підстав для зупинення судового провадження, які передбачає ч. 1 ст. 335 КПК, вони безпосередньо пов’язані з неможливістю забезпечити присутність обвинуваченого в судовому засіданні під час судового провадження. Адже в першому випадку (ухилення обвинуваченого), неможливість обумовлювалася поведінкою особи, яка залежала від її волі та полягала в ухиленні від прибуття в судове засідання. Водночас у другому випадку (захворювання обвинуваченого) неможливість прибуття особи в судове засідання була пов’язана з незалежними від її волі причинами – захворюванням того, хто піддається кримінальному переслідуванню, на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу. Тобто обидві наведені підстави характеризує ситуація, коли участь обвинуваченого в судовому провадженні об’єктивно неможлива.
Більше того, саме такого підходу стосовно підстав зупинення судового провадження дотримується й Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, про це свідчить її рішення, в якому в ході аналізу ч. 1 ст. 236 КАСУ, котра сформульована з використанням тих же слів «суд зупиняє», що й ч. 1 ст. 335 КПК, колегія суддів зазначила: (1) зупинення провадження по справі є тимчасовою перервою в провадженні, викликаною наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд; (2) для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з’ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи (ухвала від 20.05.2021 р. у справі №11-398сап20).
Враховуючи наведене, сумнівним видається те, що в ході доповнення ч. 1 ст. 335 КПК згідно із Законом № 2201-IX новою підставою зупинення законодавець відійшов від підходу до праворозуміння, який стосується інших двох підстав. Отже, ключовим при вирішенні питання зупинення судового провадження є не сама по собі відповідність фактичної ситуації одній з обставин, закріпленій у ч. 1 ст. 335 КПК, а й те, що її існування призводить до об’єктивної неможливості обвинуваченого брати участь у судовому провадженні, що унеможливлює здійснення розгляду справи.
При цьому, якщо йдеться про судовий розгляд в апеляційному суді, то також це має враховуватися чи участь обвинуваченого в такому розгляді є обов’язковою? Оскільки, коли участь не є обов’язковою, то об’єктивні умови для відтермінування явки обвинуваченого на судове засідання відсутні (ч. 4 ст. 401, 2-ге реч. ч. 4 ст. 405 КПК). А що на практиці?…
Практика правозастосування
В Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) лише за перший місяць чинності відповідної норми за критеріями пошуку «період постановлення» (з 01.05 по 01.06.2022 р.), «контекст» (335 КПК, зупиняє, військову), «форма судочинства» (кримінальне) з наведеного питання наявні 703 рішення судів першої, 29 апеляційної та 0 касаційної інстанцій.
Враховуючи значний обсяг рішень, у рамках цієї публікації автором проаналізовано 29 ухвал апеляційних судів, у ході ознайомлення з якими з’ясовано, що 4 з них постановлені Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (далі – АП ВАКС), а 25 іншими апеляційними судами. Всі ці рішення стосувалися застосування такої підстави зупинення судового провадження як призов обвинуваченого на військову службу під час мобілізації.
Хто ініціював зупинення?
Наведені рішення приймалися не лише за клопотаннями сторони захисту (ухвали АП ВАКС від 10.05.2022 р. у справі № 405/2913/17, від 19.05.2022 р. у справах № 991/4996/20 та № 623/2988/18, від 30.05.2022 р. у справі № 676/176/18, Вінницького апеляційного суду від 11.05.2022 р. у справах № 296/6496/19 та № 705/4373/15-к, від 18.05.2022 р. у справі № 127/238/19, від 26.05.2022 р. у справі № 127/14066/21, Дніпровського апеляційного суду від 05.05.2022 р. у справі № 194/531/17 та від 10.05.2022 р. у справі № 182/3653/21, Закарпатського апеляційного суду від 18.05.2022 р. у справі № 308/4477/21 та від 30.05.2022 р. у справі № 305/1900/16-к, Кропивницького апеляційного суду від 31.05.2022 р. у справі № 390/1543/19, Львівського апеляційного суду від 17.05.2022 р. у справі № 459/869/19, Хмельницького апеляційного суду від 01.06.2022 р. у справі № 680/896/19, Черкаського апеляційного суду від 26.05.2022 р. у справі № 740/3912/20) та сторони обвинувачення (ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2022 р. у справі № 212/1303/17-к та від 17.05.2022 р. у справі № 178/1607/21, Вінницького апеляційного суду від 24.05.2022 р. у справі № 126/1134/20), клопотаннями обох сторін одночасно (ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10.05.2022 р. у справі № 404/5121/17, Івано-Франківського апеляційного суду від 24.05.2022 р. у справі № 346/3522/20), але й з ініціативи суду (ухвали Закарпатського апеляційного суду від 31.05.2022 р. у справі № 305/1384/20, Київського апеляційного суду від 12.05.2022 р. у справі № 752/2365/19, Львівського апеляційного суду від 06.05.2022 р. у справі № 448/202/20, від 26.05.2022 р. у справі № 442/6116/20 та справі № 452/2124/17, Полтавського апеляційного суду від 11.05.2022 р. у справі № 554/6413/16-к та від 12.05.2022 р. у справі № 541/2520/19, Черкаського апеляційного суду від 03.05.2022 р. у справі № 708/1021/21).
Позиція сторін щодо зупинення
При цьому, якщо проаналізувати тексти усіх 29 вищезгаданих рішень, наявних в ЄДРСР, то можна помітити, що з приводу неможливості участі обвинуваченого в судовому розгляді у зв’язку із призовом на військову службу як мобілізованого, сторона захисту висловлювалася в 26 випадках, з яких у 19 підтримувала позицію про зупинення судового провадження (справи № 676/176/18, № 459/869/19, № 127/14066/21, № 404/5121/17, № 305/1900/16-к, № 623/2988/18, № 182/3653/21, № 308/4477/21, № 405/2913/17, № 126/1134/20, № 296/6496/19, № 740/3912/20, № 991/4996/20, № 705/4373/15-к, № 194/531/17, № 390/1543/19, № 680/896/19, № 305/1384/20, № 346/3522/20), у 3-х зазначала про необхідність перенесення/ відкладення судового розгляду (справи № 541/2520/19, № 554/6413/16-к, № 127/238/19), а в 4-х без окремого клопотання щодо зупинення надавала суду інформацію про мобілізацію обвинуваченого (справи № 452/2124/17, № 212/1303/17-к, № 752/2365/19, № 448/202/20.
У свою чергу, зі змісту наведених рішень видно, що в 12 випадках із 29 справ прокурор висловлювався за необхідність зупинення судового провадження (справи № 127/14066/21, № 404/5121/17, № 305/1900/16-к, № 623/2988/18, № 308/4477/21, № 405/2913/17, № 126/1134/20, № 346/3522/20, № 991/4996/20, № 178/1607/21, № 194/531/17, № 305/1384/20), а в одній — проти прийняття такого рішення (справа № 676/176/18). Зокрема, в згаданій ситуації прокурор заперечував проти зупинення судового провадження з мотивів того, що за обставин цієї справи виконання військового обов’язку обвинуваченим не створювало йому перешкоди участі в судових засіданнях. У справі № 676/176/18 також міститься окрема думка одного з членів колегії, який «по сумісництву» є автором цієї публікації.
Поруч із наведеним, із тексту судових рішень у 3-х випадках (справи № 442/6116/20, № 708/1021/21, № 178/1607/21) неможливо встановити, якою була позиція сторони захисту, а в 16 – сторони обвинувачення (справи № 442/6116/20, № 708/1021/21, № 296/6496/19, № 182/3653/21, № 705/4373/15-к, № 740/3912/20, № 448/202/20, № 452/2124/17, № 459/869/19, № 212/1303/17-к, № 541/2520/19, № 554/6413/16-к, № 752/2365/19, № 127/238/19, № 390/1543/19, № 680/896/19). Вказане обумовлене тим, що в одних справах судовий розгляд проведено за відсутності сторін, а в інших – їх позицію не було відображено в текстах рішень.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
