Думка експерта
НАЛЕЖНІСТЬ проти Антикорупційної палати ВАКС. ЧАСТИНА 10
Шановні колеги. Ми ж в першу чергу колеги? А потім вже адвокати, прокурори, судді. І, звісно, повинні з повагою відноситися до думки кожного юриста.
Тому з всією повагою хочу разом поміркувати над деякими тезами Ухвали у справі 991/4761/22 від 17.11.22 Апеляційної палати ВАКС. На мій погляд, шановні колеги прийшли до деяких спірних думок. Я навіть створив рубрику: «Ілійков проти Апеляційної палати ВАКС», де планую висвітлювати спірні думки колег для обговорення між юристами. Сьогодні ми торкнемося належності доказів.
Спірна цитата з ухвали:
Оцінюючи доводи захисту щодо НЕНАЛЕЖНОСТІ певних окремо взятих документів, ТАК ЯК ВОНИ НЕ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ВИКЛАДЕНИХ У ПОВІДОМЛЕННІ ПРО ПІДОЗРУ ОБСТАВИН, слід зазначити, що саме СУКУПНІСТЬ наявних у матеріалах провадження ДОКАЗІВ свідчить про обґрунтованість повідомленої Особа_1 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Доказування досить часто ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підозрюваного; спосіб вчинення небезпечного діяння; обстановку, у якій діяла відповідно особа; поведінку, що передувала події та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз:
Внутрішнє переконання – дуже цінна річ. Але внутрішнє переконання звичайної людини та внутрішнє переконання правника – це велика різниця. Що каже про це КПК України?
Пункт 14 ч. 1 ст. 3 КПК України: «ПРИТЯГНЕННЯ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення». Окрім процесуального порядку складення та вручення підозри, слідчій суддя перевіряє склад кримінального правопорушення та наявність достатніх доказів. Так, ч. 1 ст. 2 КК України «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом». Пункт 3 ч. 1 ст. 276 КПК зазначає, що повідомлення про підозру здійснюється у випадку: «наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». Згідно з п. 1 ст. 84 КПК «Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, СЛІДЧИЙ СУДДЯ і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню». Саме достатність доказів згадується в п. 1 ст. 94 КПК: «Слідчий, прокурор, СЛІДЧИЙ СУДДЯ, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення». Тобто, слідчий суддя повинен перевірити для початку належність, допустимість та достовірність доказів, а сукупність належних, допустимих, достовірних доказів – з точки зору достатності. Тобто для повідомлення особи про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особи про підозру. Тобто для повідомлення особи про підозру як мінімум треба мати в наявності: суб’єктивну сторону злочину, суб’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину, об’єкт злочину, та достатні докази для підтвердження наявності цих елементів складу злочину! Факт того, що згідно ст .368 КПК України ті ж самі питання ще раз досліджуються під час ухвалення вироку, ні як не змінюють зміст ч. 1 ст. 2 КК України, пункту 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, п. 1 ст. 84 КПК України, п. 1 ст. 94 КПК України.
Згідно з ст. 85 КПК «України» «Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів».
Так от, згідно п. 1 ст. 94 КПК України ДО СУКУПНОСТІ ДОКАЗІВ НЕ ПОПАДАЮТЬ НЕНАЛЕЖНІ ДОКАЗИ. Сукупність доказів, яка мала б бути оцінена слідчим суддею та Апеляційною палатою ВАКС за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, мала б бути сформована ЗА ВИКЛЮЧЕННЯМ УСІХ НЕНАЛЕЖНИХ ДОКАЗІВ, а саме доказів, які не підтверджують викладених у повідомленні про підозру обставин, але справляють враження, що невідомо хто ймовірно вчиняв ймовірно незаконні дії, які не співпадають зі складом кримінального правопорушення, у якому особі повідомлено про підозру, але створюють загальне відчуття, що щось незаконне відбулося.
Крім того, критерієм достатності доказів як раз і є спроможність відокремити конкретну особу (осіб), яку слід повідомити про підозру, від інших, що також могли б вчините згадане кримінальне правопорушення. Та, якщо, таке відокремлення на разі неможливо, а зібрані докази є належними для кола осіб, то відповідно суд, слідчий суддя, повинні прийти до висновку про недостатність доказів, та як наслідок про необґрунтованість повідомлення про підозру.
З повагою,
Адвокат ЮК «Амбер»
Семен Ханін
