Думка експерта
«Оголошення стану війни» та «введення воєнного стану»: конституційно-правове закріплення, зміст і юридичні наслідки. Частина 2
Закінчення. Початок
Україна дотримується таких правових наслідків. Так, у перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Президент України В. Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з російською федерацією. На доручення Глави держави МЗС України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права. Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. МЗС України також відкликало до Києва тимчасового повіреного у справах України в російській федерації В. Покотила для проведення консультацій і розпочало евакуацію українського посольства в Москві (Заява МЗС України щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією. Опубліковано 24 лютого 2022 року о 11:52).
Людмила Какауліна головний консультант відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук |
Наталія Ніколаєнко головний науковий співробітник відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України, старший науковий співробітник, кандидат юридичних наук |
Категорія «Оголошення стану війни» – реалізація процедури уже триває
Третього березня цього року набув чинності Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», яким визначаються правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це постійно вимагається військовою необхідністю) об’єктів права власності російської федерації як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів. Проведення примусового вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку росія розв’язала й веде проти України та Українського народу. Рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію Указом Президента України (Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів).
Читайте також: «Оголошення стану війни» та «введення воєнного стану»: конституційно-правове закріплення, зміст і юридичні наслідки
Із 1 липня в Україні запроваджений візовий режим для громадян російської федерації. Так, відповідно до положень постанови КМУ «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з Російською Федерацією» від 17 червня 2022 року № 692 припинено дію Угоди між урядами України та рф про безвізові поїздки громадян України і російської федерації, підписано 16 січня 1997 р. у Москві (Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з Російською Федерацією).
П’ятого квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів № 413 було затверджено «Порядок тримання військовополонених» (Порядок тримання військовополонених), приписи якого складені відповідно положень Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 р.
Наведені вище позиції свідчать про те, що фактично в Україні вже триває реалізація процедур, які є характерними для правової категорії «оголошення стану війни», проте юридична процедура її формалізації не здійснена. Такий стан справ може бути пояснений тим, що у законодавстві України недостатньо прозоро та чітко передбачені й виписані правові механізми проведення процедури оголошення стану війни.
Так, окрім конституційноправового закріплення, поняття «оголошення стану війни» визначено лише в статті 4 Закону «Про оборону України», а саме в першій її частині йдеться, що «у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни, а частиною третьою передбачено, що «з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (Про оборону України. Закон України № 1932-XII від 6 грудня 1991 року).
Читайте також: Остання колоніальна війна в Європі
Проте, на думку окремих вітчизняних правників, у згаданій статті 4 Закону України «Про оборону України» «…законодавець фактично визначив дефініцію – стан війни як абстрактне поняття, завуалювавши при цьому саму процедуру його оголошення». Вони також зазначають, що норми частини першої статті 4 Закону «Про оборону України» в редакції до 05.10.2000 року чітко передбачали умови (підстави) оголошення стану війни – у разі воєнного нападу (агресії) на Україну та при необхідності виконання міжнародних договорів щодо спільної оборони від агресії та відміни його після укладення мирної угоди з протилежною воюючою стороною. Зазначені умови (підстави), на їх думку, були логічними та послідовними з огляду на їх узгодженість до норм чинної на той час норми пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України (в редакції з моменту її прийняття до 01.01.2006 року та з 01.10.2010 року до 02.03.2014 року), що передбачала умову (підставу) оголошення стану війни – у разі збройної агресії проти України. Окрім того, ними для приведення у відповідність до норм Конституції Закону «Про оборону України» пропонується надати визначення терміну «стан війни» – відносини держав із моменту оголошення війни між ними до її закінчення (укладення миру)» (Топольніцький В. В., Тична Б. М. Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та воєнний час»).
Із наведеними тезами варто погодитись лише частково. Зі змісту норми, викладеної в частині першій статті 4 Закону «Про оборону України» очевидно, що прийняття Президентом рішень про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та про оголошення стану війни – самостійні правові процедури, які повинні бути здійснені паралельно. Водночас, погоджуємось, що приписи пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України та частини другої статті 4 Закону України «Про оборону України» виписані редакційно невдало, що дає підстави для маніпуляцій при їх тлумаченні.
Дійсно, відсутність у понятійно-категоріальному апараті Закону України «Про оборону України» термінів «оголошення стану війни» та «стан війни» ускладнюють їх праворозуміння та правозастосування. Аналогічні міркування варто висловити й щодо правового врегулювання процедури (механізму) оголошення стану війни.
Висновки
1. Терміни «воєнний стан» та «стан війни» є окремими правовими категоріями, що мають самостійну конституційну природу та походження. Їх не варто трактувати як тотожні синонімічні поняття, оскільки перший із них – є внутрішньополітичним терміном, а другий – зовнішньополітичним. Термін «воєнний стан» та процедура «введення воєнного стану» визначені на законодавчому рівні, є чітко врегульованими та прозорими. Утім, визначення поняття «стан війни» та правова послідовність проведення процедури «оголошення стану війни» в національному законодавстві України відсутні, що є суттєвою його прогалиною. Адже, затвердження фактичного стану війни України з російською федерацією за допомогою юридичних інструментів, визначених Конституцією та законами України, не лише продемонструє міжнародній спільноті справжній стан суспільно-політичної ситуації в державі, виключить або принаймні зменшить можливості зовнішньополітичних маніпуляцій країни-агресора в питаннях стосунків між нашими країнами, а й забезпечить судам додаткових гарантій та правових підстав у притягненні російських військових злочинців до відповідальності, відшкодування економічних та моральних збитків, завданих громадянам нашої країни внаслідок дій збройних формувань агресора, а також сприятиме повному перетворенню рф на світового вигнанця (виключення з Ради безпеки ООН та інших міжнародних установ).
2. Чинне законодавство України доцільно доповнити положеннями щодо визначення термінів «оголошення стану війни», «стан війни», а також законодавчо встановити алгоритм правової процедури оголошення стану війни, а саме статтю 1 Закону «Про оборону України» доповнити термінами «оголошення стану війни», «стан війни» такого змісту: «стан війни – двосторонні відносини між державами з моменту оголошення війни між ними до її закінчення (укладення миру)»; «оголошення стану війни – юридична процедура, яка полягає в офіційному повідомленні про фактичне припинення між державами миру та перехід у стан війни, що здійснюється за ініціативою Президента України та затверджується Верховною Радою України у разі збройної агресії проти України на підставі Конституції України».
У свою чергу, Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» слід доповнити положеннями, в яких передбачити порядок проведення процедури оголошення стану війни.
Джерело: Юридичний вісник України
