Ольга Совгиря: «Політичні нюанси нашого буття мають шикуватися на фоні права»

Систему Google Scholar не можливо обійти в питаннях значення твору та його автора. Підручник «Конституційне право України», підготовлений авторським тандемом Совгиря — Шукліна ще на початку двотисячних років, одразу увійшов до найбільш визнаних у вітчизняних юридичних школах. Сьогодні він входить у десятку найчастіше цитованих правничих творів серед декількох тисяч видань. Без перебільшення кожен юридичний навчальний заклад тримає його в своїй бібліотеці, а кожен авторитетний науковець обов’язково має на своєму робочому столі. Гадаємо, саме з цього й почалася активна правнича кар’єра Ольги Совгирі, яка на сьогодні є одним із наймолодших народних депутатів України, автором десятка законопроектів і при тому людиною доволі публічною, енергійною та харизматичною. В команді провладної партії вона відіграє помітну роль конституційного координатора та консультанта керівництва ВРУ. Хоча останнім часом, ймовірно у зв’язку з рішенням іти в судді Конституційного Суду України, її ім’я почали називати разом з іменами інших політиків, що, так би мовити, змінюють законодавство під себе.

Зважаючи на все вищесказане, ми й напросилися на цю розмову з Ольгою Совгирею. Вийшла вона цікавою й досить змістовною.

— Ольго Володимирівно, Ви зробили, можна сказати, просто карколомну кар’єру — від викладача конституційного права в КНУ імені Тараса Шевченка до провідного політика в Зе-команді. Як так сталося, скажіть?

— Для початку скажу, що в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка я пройшла всі сходинки, починаючи від аспіранта й закінчуючи професором кафедри. Окрім власне викладацької роботи, я активно займалася науковою діяльністю. Обидва напрями моєї діяльності подобалися мені рівною мірою і їх результати я оцінюю як високі. Зокрема, я автор першої в Україні дисертації зі статусу парламентської опозиції. Моя докторська дисертація була присвячена статусу Уряду в Україні. Поряд із цим я активно займалася навчальною роботою і є автором посібника з конституційного права, про який Ви сказали вище, а також першого в Україні посібника із конституційно-процесуального права. Я завжди прагнула до того, щоб підручник із конституційного права був не просто нагромадженням інформації, а, як мінімум, цікавим для студентів, і, як максимум, спонукав їх до подальшого вивчення саме конституційного права. На початку формування юридичної команди Президента мене запросили до її складу як фахівця з конституційного права. Скажу, що я з радістю погодилася, бо розуміла, що можу бути ефективним представником команди, відчувала готовність до цього.

— Ви є одним зі співавторів Закону України «Про конституційну процедуру», що має активізувати діяльність КСУ в комунікації з простими громадянами, які скаржилися по непростих справах конституційного правозастосування. Чи досягне цілі цей закон?

— Щодо цілей, то я сподіваюся на це в майбутньому. Зараз же скажу, що цей законопроект позитивно схвалений Венеційською комісією і наразі, як ви знаєте, він прийнятий у першому читанні. Ми готуємося до другого читання та опрацьовуємо подані поправки. Закон містить багато норм, що покликаних сприяти полегшенню доступу до конституційного судочинства, зокрема для громадян, які подають конституційну скаргу. На моє переконання, текст закону у цьому плані містить ряд прогресивних положень, адже покращення доступу суб’єктів права на конституційну скаргу до Конституційного Суду відбуватиметься за допомогою різних засобів (зокрема, можливість подання конституційної скарги в електронному вигляді, встановлення періоду для усунення наявних у ній недоліків тощо).

Не менш важливим є й той факт, що положення закону закріплюють порядок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої актами й діями, що визнані неконституційними (якщо такі були встановлені КСУ). Суттєвого удосконалення зазнали й норми, присвячені відкритому доступу до актів Конституційного Суду. У цій частині, ми пропрацювали йі запропонували прозору модель опублікування рішень, висновків, ухвал та інших актів, пов’язаних із конституційним провадженням, які в обов’язковому порядку підлягають оприлюдненню в Реєстрі актів суду (з певними обмеженнями щодо ухвал КСУ, в яких міститься інформація, що стосується закритої частини пленарного засідання у справі.). Також при опублікуванні актів у вказаному реєстрі, всі персональні дані заявників не підлягатимуть розголошенню. Відтак, сподіваюся, що після ухвалення даного проекту закону парламентом у цілому, всі законодавчі положення будуть оцінені позитивно з огляду на їх практичну націленість.

— Ще одне невелике уточнення: що може надати для реального правничого життя прийняття цього законопроекту?

— Найперше, я сподіваюся, що цей законопроект «реанімує» Конституційний Суд України і дозволить вивести його з глибокої кризи. Адже наразі, по суті, вищий орган державної влади, який відіграє важливу роль в системі стримувань і противаг, свої функції та завдання належно не виконує. Від цього потерпають усі: і прості громадяни, котрі роками не можуть дочекатися рішень у справах щодо конституційності положень законів, і суб’єкти владних повноважень, які звертаються в КСУ саме в межах механізму стримувань і противаг вищих органів державної влади.

Нагадаю, що до розробки проекту закону долучилися відомі в нашій країні вітчизняні представники науково-експертного середовища. Відтак, його текст поєднує у собі визнаний науковий фундамент і практичні моменти. Зроблено це для того, щоб у майбутньому запобігти повторній стагнації конституційних принципів та цінностей. Крім того, підготовка законопроекту до першого та другого читань відбувалася також з урахуванням аналізу принципових моментів правового регулювання діяльності органів конституційної юрисдикції країн-членів Європейського Суду. У цілому для українського правничого середовища прийняття даного законопроекту надасть відповіді на питання, які багато років залишалися відкритими. Серед таких питань, зокрема, проблема зрозумілої та вичерпної мотивації Конституційного Суду при прийнятті ним того чи іншого рішення. Усвідомлюючи важливість вирішення цієї проблеми, у законопроект було включено низку чітких положень, що визначають вимоги до змісту мотивувальної частини акту суду.

— В одному з інтерв’ю Ви сказали, що чи не головною проблемою судової влади, суддів КСУ зокрема, є відсутність нормальної комунікації. «Бо люди думають: є якась закрита каста тих, хто отримує космічну заробітну плату й приймає деякі рішення, після яких нас можуть позбавити безвізу та фінансової допомоги. Це реальна проблема, яка сьогодні залишається невирішеною».

А чи дійсно в Україні не існує такої суддівської касти, яку з відомих причин не поважає суспільство. Адже, як кажуть, судді самі себе перевіряють, самі себе оцінюють, самі себе призначають або звільняють, самі себе народжують. То хіба це не так?

— Проблема, через яку Конституційний Суд став такою «кастою», криється в змінах до Конституції, які були внесені у 2016 році, а також у Законі України «Про Конституційний Суд України» 2017 р., який був прийнятий на реалізацію вказаних змін до Конституції. Автори цих змін та законопроекту, швидше за все мали, хороший намір — забезпечити незалежність Конституційного Суду. Однак практика реалізації положень як Конституції, так і зазначеного закону призвели до перетворення КСУ в орган із супер гарантіями, який повністю вилучений із системи стримувань і противаг в частині відсутності повноважень в інших органів державної влади відновити баланс. Однак через відповідне законодавче врегулювання процедури діяльності Конституційного Суду, сподіваюсь, що ми зможемо цей баланс відновити.

— Відомо, що КСУ розглядає конституційне подання про те, чи можуть іноземці бути членами наглядових рад державних унітарних підприємств. Питання в тому, чи виконують вони функцію державної влади, яка має бути суверенною чи функціонально прагматичною, і як довго, на Вашу думку, може тягнутися цей розгляд?

— Так, таке подання вже близько року перебуває на розгляді в Конституційному Суді. Наразі спрогнозувати, коли буде прийняте рішення, мені складно. Однак від позиції Конституційного Суду в цій справі буде залежати дуже важливе й політично чутливе для України питання: чи є конституційним включення міжнародних експертів до конкурсних комісій з добору кандидатів до органів державної влади?

— Зараз Ви готуєтесь до конкурсної комісії з проходження, власне обрання до Конституційного Суду України. Будучи представником Верховної Ради України в КСУ Ви неодноразово висловлювали свою позицію щодо кризи в цьому важливому державному органі. Що відбудеться, якщо Вас оберуть до Конституційного Суду?

— Якщо це станеться, я сподіваюсь, що й мій науковий досвід, і знання проблем діяльності Конституційного Суду вже на посаді представника Верховної Ради в КСУ дозволять мені бути ефективним суддею. Адже, незважаючи на те, що Конституційний Суд є колегіальним органом, від особистості кожного окремого судді залежить багато. Якщо ж мене не оберуть суддею, я залишусь працювати в парламенті. Тому з професійної точки зору обидва варіанти розвитку подій дозволять мені реалізувати свій професійний потенціал.

— Як Ви гадаєте, чи не забагато уваги приділяється нині голові Конституційного Суду О. Тупицькому? Адже в суді є й інші персони, які також мають конфлікти з антикорупційним законом. Можливо, справа в тому, як ці люди туди потрапили, і що прийшов час змінити процедуру відбору кандидатів до КСУ на зразок як до Верховного Суду?

— Так, процедура відбору суддів Конституційного Суду це, дійсно, складне питання. У парламенті зараз тривають жваві дискусії щодо цього. Сподіваюсь, що їх наслідком стане поява законопроекту, який знайде підтримку 226-ти депутатів.

— Й останнє запитання. Ви творча особистість, маєте неабиякий науковий авторитет, позицію об’єктивної людини, своїх учнів, повагу викладачів рідної кафедри. Але і в політиці Ви не випадкова людина. То чи вартий депутатський мандат того, що Ви вже маєте в університеті, в науковому товаристві?

— Мені вдається поєднувати депутатський мандат із науковою та викладацькою діяльністю. На щастя, депутатський мандат із ними сумісний. А взагалі така практична діяльність — це неоціненний професійний досвід, який я можу передавати студентам.

— Дякуємо за змістовні та конкретні відповіді.

Спілкувався Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути