Думка експерта
П’ятивідсотковий «ІТ-податок»: які ризики несе він для інвесторів?
Ігор САМОХОДСЬКИЙ,
керівник сектору «ІТ та телеком», BRDO
Чому модель оподаткування ФОП не є абсолютно безпечною для компаній та розробників?
До Дня Незалежності Офіс Президента опублікував відео Володимира Зеленського, в якому він закликав світ до партнерства з Україною. Там Президент наголосив на «низькому п’ятивідсотковому податку для ІТ-бізнесу». На жаль, саме цей податок і несе проблему, яка може зупинити іноземців.
Вочевидь, Президент мав на увазі єдиний податок ФОП, що становить 5% від доходу. «Модель ФОП в ІТ» — це коли програміст оформлений та сплачує податки як підприємець третьої групи єдиного податку. Охочі подискутувати про тонкощі знайдуть багато приводів: податок ФОП — це податок фізосіб, а не компаній; податок на прибуток ІТ-компаній — не 5%, а 18%, як і для всіх компаній; ФОП платять не 5%, а близько 7%, якщо рахувати ЄСВ; айтівці, що працюють за трудовими договорами, платять понад 40%.
Однак загалом глава держави має рацію. Переважна частина ІТ-індустрії (70% за даними dou) користується моделлю ФОП і платить п’ятивідсотковий податок.
П’ять відсотків — дуже привабливе оподаткування. Досить важко знайти щось більш конкурентне серед країн-сусідів. Навіть у Білорусі, де створена спеціальна економічна зона для ІТ, податок вищий: лише ПДФО становить 9%. Саме тому українська ІТ-індустрія постійно наголошує на необхідності збереження цієї моделі.
У чому проблема?
Модель ФОП часто оцінюється юристами як «сіра». Це означає, що вона не є на 100% безпечною для компаній та розробників. ФОП — це підприємець, з яким компанія укладає господарський договір. Проте відносини компанії з програмістом мають багато ознак трудових, а не господарських. Це означає, що Державна податкова служба (ДПС) або Держпраці можуть «перекваліфікувати» відносини: ухвалити рішення, що відносини ІТ-компанії з фахівцем є трудовими, а не господарськими. Держпраці робить це з огляду на захист працівників, а податкова — з метою належного оподаткування відносин.
Санкція Держпраці — штраф у розмірі десяти мінімальних зарплат для юридичної особи, а ухилення від оподаткування може призвести й до кримінальної відповідальності індивідів — залежно від масштабів. Отже, п’ятивідсотковий «ІТ-податок» має низку негативних наслідків.
1. Постійний ризик для компаній. ІТ-компанії не можуть бути впевнені, що контрольні органи не спробують перекваліфікувати їх відносини з ФОП. Це підвищує ризиковість, а отже, знижує привабливість України. Такий ризик подекуди скорочує податкові надходження. Для мінімізації ризиків ФОП працюють за прямими експортними контрактами. Це знижує надходження податку на прибуток (у такій моделі гроші не проходять через українські податкові ограни.
2. Підґрунтя для корупції. Можливість чиновника накласти штраф за домінуючу на ринку модель відносин — сприятливе середовище для корупції. Ця проблема зафіксована і в проекті Антикорупційної стратегії НАЗК (№ 3.2.3).
3. Нерівна конкуренція. Іноземним компаніям із суворими вимогами до комплаєнсу цей податок недоступний. Окремі іноземні компанії не виходять на ІТ-ринок України, бо не готові нести ризики штрафів і покарань.
Інші фірми, наприклад, всесвітньо відома компанія Vimeo, все ж виходять на ринок України з офіційним працевлаштуванням. При тому та ж Vimeo платить за працівників далеко не 5%, а майже 42% (18% ПДФО, 1,5% військового збору та 22% ЄСВ).
Вважаю, ІТ-податок у 5% слід остаточно узаконити. Для цього необхідно прибрати правові підстави для «перекваліфікації» при використанні ІТ-компаніями моделі ФОП.
Як вирішити проблему?
1. Швидкий шлях — роз’яснення Держпраці, ДПС та Мінфіну. Державні органи можуть роз’яснити, що для ІТ-індустрії за формальними ознаками неможливо розрізнити трудові та господарські відносини з ФОП. Таке роз’яснення можна не обмежувати ІТ-індустрією, а поширити на всі креативні індустрії (перелік затверджений урядом). Практика свідчить, що такий шлях дієвий.
2. Внесення змін до законів (довгий шлях). Необхідно змінити кримінальний і податковий кодекси, Кодекс законів про працю. Реалізація будь-якого шляху не є ідеальною з правової точки зору, оскільки прибирання межі між трудовими та господарськими відносинами — це правовий компроміс. Однак набагато гірше, коли більша частина української ІТ-індустрії роками існує в правовій невизначеності та під тягарем постійних ризиків.
Я радий, що Президент на весь світ рекламує українську ІТ-індустрію та низький «ІТ-податок». У нас дійсно сильна галузь, що постійно зростає, і привабливі податки. Однак для того, щоб іноземці зацікавилися ІТ-Україною, одного відео мало.
Джерело: Юридичний вісник України
