Думка експерта
Підготовка професійних суддів як один з елементів судової реформи: міжнародний досвід та перспективи його використання в Україні
Повноцінне функціонування судової гілки влади в світлі проведення судової реформи в Украні залишається серйозним викликом у системі державного й публічного управління. Адже саме суд у демократичному суспільстві забезпечує баланс сил у владних відносинах і є основою функціонування державного механізму. У зв’язку із сучасною реалізацією судової реформи в Україні важливим аспектом є вивчення досвіду зарубіжних країн та оцінка рівня відповідності законодавства нашої країни міжнародним правовим стандартам. На нашу думку, проведення успішної реформи судової системи включає також здійснення підготовки кваліфікованих суддівських кадрів. Подальше формування суддівського корпусу України пов’язане з додатковим вивченням європейського досвіду в цій справі. Існують певні загальні риси у розвитку системи правосуддя у провідних країнах Європи, а також США, які становлять інтерес і для України.
Юрій Гончарук начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, заслужений юрист України |
Юлія Борик головний спеціаліст із забезпечення договірної та позовної роботи ТУ ДСА України в Чернівецькій області |
Досвід Франції
Ґрунтовні наукові дослідження щодо міжнародного досвіду підготовки суддівських кадрів та шляхи вдосконалення такої підготовки в нашій державі знаходимо в працях С. В. Степанова. Так, зокрема, зазначено, що питанням професійної підготовки суддів у Франції займається Національна школа магістратури. Вона включає початкову підготовку та підвищення рівня кваліфікації без відриву від роботи. Така початкова підготовка триває близько 31 місяця та охоплює наступні етапи: 1) 2 роки — загальна теоретична підготовка з проходженням практики в суді (9 місяців), жандармерії, пенітенціарних органах, адвокатському бюро (6 місяців); 2) 6 місяців — теоретична підготовка в Бордо за обраною спеціалізацією з проходженням практики в суді першої інстанції та апеляційному суді (5 місяців).
Читайте також: Суддя без правил, або Чому в Страсбурзі відхилили кандидатури претендентів у ЄСПЛ від України?
Зазначимо, що суддями у Франції можуть стати лише особи, які закінчили Національну школу магістратури Франції та отримали диплом і рекомендацію. У свою чергу, до цієї школи вступають випускники юридичних вузів, які отримали базову правову підготовку, а також деякі категорії державних службовців. Підвищення кваліфікації тут проходить через обов’язкові та факультативні модулі (теоретична підготовка) тривалістю 2–5 днів кожний та за допомогою практичної роботи в державних установах, судах, адміністраціях, на підприємствах тощо (практична підготовка) тривалістю не довше одного тижня. В ході теоретичної підготовки судді тренуються засвоювати й застосовувати деонтологічні правила, аналізувати та узагальнювати практичну ситуацію (або судове досьє), знання й уміння застосовувати процесуальне законодавство тощо. Практична підготовка проходить у вигляді стажування в різноманітних органах та інститутах послідовно: адаптація у суді, стажування у адвоката, в органах розслідування, в пенітенціарній службі, в апеляційному суді, у судах цивільної і кримінальної юрисдикції, в суді для неповнолітніх, також секретарем судового засідання.
Польща
Підвищення кваліфікації має в собі очевидну тезу про те, що кожній людині, незалежно від статусу, час від часу потрібно підвищувати свій професійний рівень. Таке підвищення кваліфікації суддів повинне бути автономним від інших органів та гілок влади, зважаючи на роль судів у системі державних органів. У зв’язку з цим цікавим видається також досвід Республіки Польща, яка завдяки своєчасним і вдалим реформам набула статусу повноправного члену Європейського Союзу. Професійну підготовку кандидатів на посаду судді в цій країні здійснює Національна школа судочинства та прокуратури. Кандидати на посаду судді проходять навчання в два етапи: загальна та професійна підготовка. Загальна підготовка триває 12 місяців і включає відвідання лекцій та практичних занять. Після закінчення кожної секції курсу кандидат проходить практику в судах та інших органах, пов’язаних із судочинством. Після проходження практики претендент проходить ще професійну підготовку, яка триває 48 місяців. Лише після завершення всіх цих етапів він має право подавати заявку на заміщення вакантної посади судді в районному суді.
США: суддя як самостійна політична фігура
Підхід до формування суддівського корпусу у США принципово відрізняється від європейського досвіду. Згідно із законодавством Сполучених Штатів Америки суддею може стати громадянин США не молодше 21 року, який має юридичну освіту, володіє англійською мовою і проживає на території штату від одного року. При цьому судді зазвичай не просуваються по кар’єрних сходах, а можуть розпочати запаморочливу кар’єру взагалі минаючи нижчий ступінь. Зокрема, кандидат відповідно до здібностей може потрапити в будь-яку судову інстанцію, не є винятком навіть посада у вищому судовому органі. Тобто юрист без будь-якого судового досвіду може стати суддею в суді останньої інстанції штату чи навіть у Верховному Суді Сполучених Штатів Америки. Досвід роботи не грає суттєвої ролі, оскільки суддя визнається не інструментом у структурі держави, а самостійною політичною фігурою. Так, суддям для просування по службі необхідно заручитися підтримкою населення або мати покровителів серед політичних еліт. У протилежному випадку суддя будь-якої інстанції зазвичай до пенсії залишиться на одному місці.
Читайте також: Судді вищих спеціалізованих судів притягуватимуть до відповідальності за неповагу до суду
Ще однією особливістю процедури формування суддівського корпусу в США є відсутність вимоги проходити спеціальну підготовку для заміщення посади. Традиційно кандидати на посаду повинні мати юридичну освіту, як було вказано вище, але це скоріше диспозитивна норма. Більша увага приділяється його професійній придатності для виконання покладених на нього функцій, аналізуються його професійні та особисті якості, а спецслужби і преса намагаються знайти в його минулому «чорні плями». Саме тому в розділі 1 ст. 3 Конституції США зазначено, що «судді як Верховного, так і нижчих судів займають свої посади, поки їх поведінка бездоганна, і у встановлений час отримують за свою службу винагороду, яка не може бути зменшена під час перебування їх на посаді». Для введення у спеціальність новопризначених суддів у 1967 році був заснований Федеральний суддівський центр, основним завданням якого є проведення та узагальнення наукових досліджень для підготовки суддів. Федеральний суддівський центр надсилає новому судді так звану «настільну книгу судді» та відеофільм «Вступ до спеціальності. Перший рік роботи суддею», завдяки яким судді отримують список літератури, нових публікацій, досліджень для самостійного опрацювання та іншу важливу інформацію. Завдяки цьому вони можуть «підтягнути» свої знання із судочинства. До того ж, для всіх бажаючих суддів (як нових, так і постійно діючих) Федеральним суддівським центром організовуються семінари для підвищення професійного рівня. Програми такої підготовки складаються з двох частин і проводяться досвідченими суддями та вченими. В першій частині з групою обговорюють дискусійні питання матеріального та процесуального права і діловодства. Для кращого засвоєння матеріалу заняття проводяться з використанням мультимедійних презентацій. У другій частині проводиться практичне опрацювання процесу судочинства, який включає: моделювання процедури слухання справи в суді, психологічні взаємовідносини зі сторонами по справі та засобами масової інформації, супроводження процесу та складання судового рішення.
Аналізуючи порядок висунення та призначення федеральних суддів США, К. Ф. Гуценко зауважив, що кандидат на посаду судді повинен бути видатним юристом і лідером у тій місцевості, де він висувається, а його особиста і професійна репутація має бути бездоганною. До того ж у ході перевірки кандидата на посаду судді прискіпливо вивчається його особа та всебічно з’ясовуються професійна та моральна сторони.
Читайте також: Ні ліцензії на протиправність. Про право зворотної вимоги до суддів і прокурорів
Звичайно, зазначений досвід зарубіжних країн щодо підготовки та підвищення кваліфікації суддів не може бути повністю перенесений на аналогічні процеси в межах національної судової системи, проте його окремі аспекти можуть бути використані в рамках здійснення судової реформи. Доцільним є підпорядкування процесу реформування судочинства загальним принципам державного управління, що дозволить досягнути бажаних результатів реформи та імплементувати європейські стандарти судочинства, основний з яких — незалежність судової гілки влади — визначається Європейським Союзом показником рівня демократії і розвитку правової сфери в країні.
Джерело: Юридичний вісник України
