Підводні камені накопичувальної пенсійної системи

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ,
експерт з питань соціальної політики

Про те, чому запровадження накопичувальної пенсійної системи в Україні з 2021 року без зміни законодавства може закінчитися провалом. 

Попри застереження представників МВФ і Світового банку, в останні місяці знову активізувалися урядові розмови щодо запровадження накопичувальної пенсійної системи. Схоже, особам, що нажилися на розоренні українських банків, тепер не терпиться поживитися з пенсійних накопичень.

Скандальною заявою, що через 15 років держава не зможе платити пенсії (пам’ятаєте її), прем’єр Д. Шмигаль готує громадську думку до запровадження з 2021 року ризикової накопичувальної пенсійної системи на базі приватних страхових компаній і фондів (чиї інтереси лобіює голова комітету соцполітики ВРУ Г. Третьякова). Проте експерти з міжнародних фінансових інституцій радять керівництву України утриматися від запровадження накопичувальної пенсійної системи, про це йшлося зокрема, в листі МВФ. Розглянемо деякі застереження щодо запровадження накопичувальної системи.

Заощадження «з’їсть» інфляція

В умовах війни та економічної кризи під питанням ефективність розміщення та використання коштів на накопичувальних рахунках. За експертними оцінками та з досвіду інших країн, інвестування коштів накопичувальної пенсійної системи буде ефективним за умови, якщо інвестиційний дохід від інвестування пенсійних активів перевищуватиме рівень інфляції за рік щонайменше на 2-3 відсотки.

Відсутність гарантії збереження коштів

В Україні немає інструментів гарантування збереження коштів пенсійних накопичень та дієвого контролю за їх розміщенням і використанням. І це при тому, що накопичувальна система пенсійного страхування є загальнообов’язковою та державною. Як на мій погляд, такими інструментами могли би бути:

– створення централізованого гарантійного фонду. При цьому, за розрахунками експертів, це збільшує вартість адміністрування на 1—2,5%;

– посилення вимог до компаній з управління пенсійними активами, зокрема в частині формування ними власного резервного фонду.

Немає порогу для адміністративних витрат

Кошти накопичувальної системи пенсійного страхування використовуються, у тому числі, для оплати послуг компаній з управління активами відповідного недержавного пенсійного фонду; з проведення планової аудиторської перевірки; виконавчої дирекції Пенсійного фонду з адміністрування Накопичувального фонду; з адміністрування недержавного пенсійного фонду.

Завдання Верховної Ради — справжня пенсійна реформа

Як свідчить досвід країн, в яких тривалий час функціонує другий рівень пенсійного забезпечення, в накопичувальній системі пенсійного страхування високі адміністративні витрати призводять до низького рівня результатів довгострокового інвестування, що веде до зменшення розміру пенсійних виплат. Деякі конкретні приклади.

Аргентина. Упродовж 14 років функціонування накопичувальної системи в цій країні третина загальної суми внесків пішла на адміністративні витрати. Середня реальна ставка інвестиційного доходу становила 9,9%, проте з урахуванням адміністративних видатків, показник інвестиційного доходу часто мав від’ємне значення;

Угорщина. Накопичувальна система пенсійного страхування припинила існування. Двадцять п’ятого жовтня 2010 р. парламент Угорщини призупинив сплату внесків на індивідуальні рахунки працівників у системі другого рівня й санкціонував переведення коштів другого рівня до солідарної системи першого рівня.

За висновками фахівців Програми розвитку фінансового сектора (USAID/ FINREP-II), причиною такого кроку був, у тому числі, занадто високий рівень довгострокових витрат угорської пенсійної системи.

Втрата солідарної пенсійної системи

Зменшення частини внесків до солідарної пенсійної системи за рахунок їх перерозподілу до накопичувальної системи призведе до збільшення дефіциту Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. При цьому передбачається подальше зменшення коефіцієнту ЄСВ.

Перед тим, як прийняти рішення про запровадження недержавних пенсійних фондів, уряд мусить врахувати такі моменти:

– запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування не повинно мати негативного впливу на фінансове забезпечення солідарної пенсійної системи;

– забезпечення на належному рівні пенсійних накопичень та відповідних пенсійних виплат з накопичувальної системи потребує стабільного економічно-го зростання, значного підвищення рівня заробітної плати та зниження рівня інфляції в країні;

– на стартовому етапі впровадження накопичувальної системи мають бути вжиті такі заходи, які б унеможливили зловживання й завищені адмінстративні витрати та запобігли б негативним наслідкам запровадження накопичувальної системи – перетворення її на сумнозвісну фінансову піраміду.

У цьому контексті необхідно взяти до уваги висновки Головного науково-аналітичного управління Верховної Ради щодо можливості поширення негативного досвіду країн східної Європи з більш розвиненою економікою і правовим порядком, в яких законодавчими рішеннями намагаються повернути накопичені громадянами кошти в солідарну пенсійну систему, або й націоналізувати ці кошти (як, наприклад, у тій же Угорщині).

Так, у Литві і Латвії ставку внесків у другий рівень пенсійної системи протягом декількох років знижували до 2% від зарплати, а в Естонії звели до нуля.

Чехія в січні 2016 року оголосила про ліквідацію другого рівня, який був створений лише у 2013 році. В Польщі в лютому 2014 року через введені державою обмеження на форми інвестування фондами страхування останні почали отримувати негативну дохідність (зокрема, було заборонено інвестувати в державні облігації, а попередні інвестиції необхідно було безоплатно повернути державі для скорочення державного боргу). Згодом польський уряд дав громадянам термін у три місяці на повернення до солідарної системи за мовчазною згодою, якщо не буде заявлено про відмову, і продовжує в подальшому таку практику. Таким чином, другий рівень пенсійної системи в Польщі найближчим часом може припинити своє існування.

На жаль, накопичувальна система східноєвропейських країн не виправдала сподівань на побудову такого рівня пенсійного забезпечення громадян, який напрацьовано в західній Європі, зокрема, через нижчий рівень зарплат і відповідних йому внесків, слабкий розвиток фінансових інститутів та невеликий вибір фондів для інвестування з достатньою дохідністю на пенсійні накопичення.

Приклади діяльності недержавних пенсійних фондів

1. Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України.

У лютому 2015 року на офіційному веб-сайті Служби безпеки України була оприлюднена інформація щодо відкриття кримінальних проваджень за фактами розтрати та легалізації грошових коштів колишніми службовими особами цього недержавного пенсійного фонду. Його посадовці розробили протиправну схему розтрати коштів установи, перевівши на рахунки комерційних структур понад 600 мільйонів гривень. Гроші спрямовувалися на придбання цінних паперів емітентів, які мають всі ознаки фіктивності. В результаті протиправної діяльності колишніх посадовців фонду значних фінансових втрат зазнали понад 10 тисяч працівників НБУ – учасників недержавної програми пенсійного забезпечення.

Для довідки: НПФ НБУ – найбільший недержавний фонд в Україні. Його активи, за даними Національної асоціації НПФ України, на червень 2014 року становили 1,571 млрд грн, а частка в загальній вартості активів пенсійних фондів – 66%. Кількість учасників у пенсійному фонді НБУ становила 12,9 тисяч осіб.

2. Пенсійний фонд корпорації «Енрон» у США.

У грудні 2001 року американська енергетична корпорація «Енрон» оголосила про банкрутство. Компанія мала власний пенсійний фонд, активи якого були вкладені в акції. Усі заощадження «згоріли».

В результаті постраждало понад 80 тисяч осіб, а загальна сума збитків перевищила 1 млрд доларів.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути