Думка експерта
Правосуддя під прицілом
Як руйнування прокуратури ставить під загрозу національну безпеку України
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва |
Не можна далі спокійно спостерігати, як наша влада, піддаючись тиску того ж МВФ, що фактично межує із втручанням у наші внутрішні справи, та переслідуючи власні політичні цілі, із залученням проплачених іноземними державами так званих «представників громадянського суспільства», а також навіть деяких опозиційних сил (якщо їх можна так назвати), та орієнтованих на них окремих журналістів (які себе називають «розслідувачі»), продовжують руйнувати нашу державу із середини, фактично тим самим допомагаючи зовнішньому ворогу ослабити нашу національну безпеку.
Вижити і забезпечити свою незалежність
Вибачте, може це вони роблять і не свідомо, але в дійсності виходить саме так. Я не є військовим експертом, але останнім часом схиляюся до того, що наші союзники рано чи пізно, зі своїх власних міркувань, змусять нас сісти за стіл перемовин із московитами. Й ми змушені будемо на це піти, щоб зберегти як наших людей, у першу чергу тих, хто безпосередньо воює на передовій, так і державу в цілому – аби зупинити поступову втрату наших територій, отримати в результаті можливість провести демократичні вибори, може навіть змінити і форму правління в країні, не на словах, а на ділі, посилити протидію корупції та організованій злочинності, в першу чергу у вищих ешелонах влади. Паралельно налагодити (в тому числі спільно з нашими вірними союзниками) виробництво новітньої бойової техніки (ракет, танків і бронемашин) озброєння та необхідних боєприпасів, змінити саму систему оборони країни, впровадивши обов’язково в практичне життя українців всі необхідні елементи територіальної оборони, коли вчитися воювати повинні всі громадяни, створити, в підсумку, професійне військо та підготовити в найкоротший термін необхідний і дієвий для того боєздатний резерв. Без цього ми не зможемо безпечно існувати й надалі по сусідству з нашим лютим ворогом та і явних недругів по іншу сторону кордону з Європою у нас теж достатньо.
Читайте також: Прокурорські «більма» та Фемідині справи
Вибачте, я ні до чого не закликаю, це просто мій прогноз і бачення як Україні вижити й забезпечити свою незалежність, державність та зберегти нашу націю. Тож не судіть суворо мене за такі думки.
Проблема забезпечення правопорядку
Але, паралельно з цим, хвилює й викликає обґрунтовану тривогу інша обставина нашого подальшого існування: чи зможемо ми, як зараз, так і після закінчення війни, забезпечити належний правопорядок в Україні, щоб не продовжувати й надалі ослаблювати нашу національну безпеку, а як наслідок – і нашу обороноздатність? У мене складається таке враження, ніби наша нинішня влада або про це не думає взагалі, або надто легковажно надіється на створені й випестувані нею за останній час та керовані фактично в ручному режимі нинішні органи правопорядку, які зможуть подавити будь-які можливі невдоволення людей, в тому числі і фронтовиків, які повернуться додому психологічно нездоровими, покаліченими, озлобленими на всіх тих громадян, хто перебував у тилу, а тим більше, коли їм не буде запропоновано гідно оплачуваної роботи, належних умов для реабілітації та відповідного соціального захисту, чого теж виключати не можна.
Я звернув увагу на відеовиступи деяких військових, із яких можна зробити дійсно невтішний висновок про їх відверте невдоволення тими, хто не був на фронті, навіть без різниці, чи ті люди працюють і приносять користь як ЗСУ, так і в цілому державі, чи ні, причому дехто із них інколи навіть висловлював погрози. Але, окрім таких військових, обов’язково з’являться й ті, хто зі зброєю (якої сьогодні в людей більш ніж достатньо) в руках вчинятиме тяжкі й особливо тяжкі злочини з корисливих мотивів, навіть можуть організовувати банди, що в цілому буде загрожувати як нашому суспільству, так і державі, ослабленій війною. Про це дуже красномовно свідчить історія. І не тільки наша, а й зарубіжна. І станеться це, зверніть увагу, в той час, коли нам необхідно буде відновлювати економіку, відбудовувати пошкоджене державне й колективне майно та створювати нові підприємства.
Тому до цього всього потрібно готуватися вже зараз, а не навпаки продовжувати руйнувати правоохоронну систему і, тим більше, такий важливий конституційний орган, як прокуратуру, яка завдяки владі й нинішньому обманутому суспільству, на даний час виявилась найменш захищеним державним інститутом. Невже ніхто з нинішніх високопосадовців не розуміє, що прокурори не зі зброєю в руках повинні захищати правопорядок, бо для цього в державі існує ціла армія воєнізованих формувань – Національна поліція, Служба безпеки та Національна гвардія, яких так активно опікує влада й на кого лише покладає великі надії, з кожним роком збільшуючи їм відповідне фінансування, не зважаючи на будь-які фінансові проблеми. Тож просто рекомендую, якщо хочете – закликаю, схаменутися й припинити повне знищення прокуратури, без якої вся правоохоронна система, вибачте за відвертість, це порожнє місце, бо подолати злочинність чисто силовими методами неможливо, адже для цього потрібно задіювати судову систему, ще без участі прокурорів це здійснити неможливо – від слова взагалі!
А що ж робить наша влада? Мало того, що руками так званих «представників громадянського суспільства», котрі фінансуються іноземними державами, спочатку безпідставно добилися умисного скорочення кількості прокурорів в Україні приблизно до 9 тисяч осіб, а, до всього, лише частина з них безпосередньо займається виконанням основних повноважень прокуратури, тобто процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення в судах (приблизно 6–7 тис.). При цьому значна частина із цих посад тривалий час продовжували й продовжують до сьогодні бути вакантними (не заповненими) як на місцях, так і в обласних прокуратурах, та навіть в центральному апараті. А якщо врахувати скільки з вашою участю до органів прокуратури було набрано некваліфікованих осіб, фактично з вулиці, і що найсумніше – одразу, без будь-якого досвіду роботи в найнижчій ланці прокуратури на рівні окружних, що взагалі, як для мене, просто неприпустимо, одразу в обласні прокуратури і навіть, що викликає справжній жах, у так званий Офіс Генерального прокурора, то це, окрім повного розчарування, інших емоцій у мене не викликає! Тут, як кажуть, «за державу обідно».
Нищення прокуратури триває
Таким чином, у результаті нехай і приблизних підрахунків, із тих 6–7 тисяч прокурорів, які повинні виконувати покладені на них чисто прокурорські функції сьогодні, придатними для цього залишаються не більше 4–5 тис. А якщо врахувати, що навантаження на прокурорів – процесуальних керівників і державних обвинувачів – явно й об’єктивно непомірне в результаті надзвичайно великої кількості кримінальних проваджень, які припадають на одного такого прокурора (не менш 300–400), тобто одночасно займатися і процесуальним керівництвом по них на стадії досудового розслідування, і підтриманням у судах публічного обвинувачення, то ви лише хоча б приблизно уявіть, яка буде якість такої роботи саме нинішніх прокурорів та, про яке дотримання конституційних прав і свобод громадян і забезпечення верховенства права можна говорити в таких умовах?
Тому в черговий раз звертаюся до Офісу Президента України (адже сподіватись на Верховну Раду України чи Кабінет Міністрів марно, бо там просто відсутні фахові з цих питань люди), ви хоча б поцікавтесь у Державної судової адміністрації, в скількох судових засіданнях з’являлися нинішні прокурори абсолютно непідготовленими, чи скільки судових засідань хоча б протягом поточного року суди змушені були відкласти у зв’язку з неявкою прокурорів, в тому числі через фізичну неможливість прокуратури в повному обсязі забезпечити таку участь! Щоб усвідомити, в якому критичному стані сьогодні перебуває нинішня прокуратура, задумайтесь, чи не сталося це саме завдяки такому ставленню держави до неї, зокрема, через позбавлення прокурорів належного фінансування у зв’язку з навмисним штучним застосуванням з 2021 року свідомо заниженого прожиткового мінімума для працездатних осіб при обчисленні їхньої зарплати (1 600 грн на відміну від 3 028-ми для всіх інших органів правопорядку і суддів), постійного наступу на права прокурорів та постійних «реформаторських» потрясінь, а тим більше регулярне їх цькування та «поливання брудом», причому всіх прокурорів, без винятку, зокрема й тих, винуватість та недоброчесність яких нічим іншим й ніким не було доведено, абсолютно ігноруючи не тільки притаманний Європейському Союзу принцип верховенства права, а й звичайні моральні людські правила існування, в першу чергу, по відношенню до членів їхніх сімей, в тому числі і дітей!
Читайте також: Затверджено оклади для посад держслужби сектору оборони, обласних та окружних прокуратур
А якби в Україні був професійний і, тим більше, незалежний Генеральний прокурор (а не очільник якогось незрозумілого офісу), як у всіх європейських країнах, то він би одразу після оприлюднення журналістами будь-яких «розслідувань», зокрема і явно замовних, на тему тих же фіктивних інвалідностей, повідомив би суспільству і владі про те, що за виявленими фактами він провів службове розслідування, в процесі чого встановив, що серед приблизно 9 000 працюючих прокурорів інвалідність мають десь 500 осіб, яка частина з них її отримали незаконно та про вжиті у зв’язку із цим заходи. При цьому також саме такий Генпрокурор надав би українцям, у нашому суспільстві роз’яснення, що згідно з чинним сьогодні законом, (у відповідності до вимог його ст. 86) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявністю на день звернення вислуги не менше 25 років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років, що призначивши пенсію за вислугу років, прокурори також нині діючим законом не позбавлені права продовжувати роботу на посаді й, відповідно, отримувати заробітну плату та пенсію одночасно. Тобто, що такі факти мають місце не в зв’язку з протиправним вчиненням дій такими прокурорами, як це виключно беззаперечно подали так звані «журналісти-розслідувачі», або, як це прокоментував один певне безграмотний західний демократ, назвавши «хитрими» прокурорів, які були змушені добиватися права на перерахунок пенсій шляхом звернення до суду, а в зв’язку з тим, що існує такий закон, Генеральний прокурор не може їх звільнити за власною ініціативою чи навіть примусити подати у відставку, бо немає узаконених підстав.
Інший бік проблеми, на яку робили акцент «розслідувачі», це вже, вибачте, виключно морально-етичні питання, коли законні одночасні отримання зарплати й пенсії є не зовсім справедливим навантаженням на наш бюджет в умовах війни, а тому навіть міг запропонувати в майбутньому внести відповідні зміни до діючого закону, одночасно роз’яснивши для багатьох зацікавлених і, тим більше, серед членів Кабінету Міністрів та частини, народних депутатів, що новий закон, у відповідності до нашої Конституції, не може мати зворотньої сили та розповсюджуватися на ті правовідносини, які вже склалися до цього. Але, ні останній, вибачте, випадковий Генеральний прокурор, ні так звані «органи прокурорського самоврядування» не вжили необхідних заходів, аби захистити законні права й інтереси прокурорів, як працюючих, так і тих, хто вже давно на пенсії, що в сукупності в черговий раз свідчить, що Україна ще не зовсім готова до вступу в Європейський Союз.
Бо винні у всьому прокурори
Та найсумніше від того, що завдяки цьому журналістському «розслідуваню» (а саме таке враження складається) нашій владі вдалося «погасити» масовий негатив суспільства від корупції в небачених до цього масштабах в органах виконавчої влади, а саме в системі Міністерства охорони здоров’я та обласних радах, штучно перекинувши відповідальність за це беззаконня чомусь на малочисельний колектив конституційно створеної прокуратури та саме їй приписати незаслужений імідж державного органу, завдяки якому й відбувається масова розтрата бюджетних коштів, які, начебто, з вини саме прокурорів не можуть бути використані для фінансування потреб ЗСУ! Вважаю це повним маразмом! Ну як можна було додуматися й зробити винними у, фактично банкротстві нашого держбюджету 5 тисяч прокурорів – пенсіонерів, або навіть 500 прокурорів – інвалідів, частина з яких дійсно оформили таку інвалідність на законних підставах? Хіба це не спеціальна операція, аби ввести наше суспільство в оману? Вибачте, але я впевнений, що це так!
Бо якби і вправду наша влада та деякі опозиційні «крикуни» були такими патріотами, то вони б давно вжили необхідних заходів для цивілізованого наповнення нашого держбюджету. І не шляхом підвищення податків у державі чи підвищення цін на енергоносії та комунальні послуги, а навпаки, наприклад, шляхом припинення контрабанди та корупції на тій же митниці. Якщо це не так, то назвіть хоча б одне, а краще два кримінальних провадження про процвітаючу й надалі корупцію у цьому відомстві за ці останні 5 років, яка була вчинена у складі організованих злочинних груп (ОЗГ) чи, тим більше, злочинних організацій (ЗО), які б з обвинувальним актом були направлені до суду. А ще було б краще, аби хтось вони назвав один чи два обвинувальних вироки судів за такими категоріям кримінальних правопорушень, про посадовий рівень обвинувачених і засуджених за такі злочини, а тим більше – до яких мір покарання вони були засуджені. Не витрачайте даремно час – немає ні таких обвинувальних актів, ні обвинувальних вироків судів за вчинення на митниці корупційних дій у складі ОЗГ та, тим більше, – ЗО! Чи за ці останні 5 років нехай би назвали обвинувальні вироки про розкрадання в особливо великих розмірах державних коштів, виділених на придбання (закупку) озброєння і боєприпасів для ЗСУ, я вже мовчу про придбання за завищеними цінами продуктів харчування, розкрадання в особливо великих розмірах коштів із держбюджету на «Велике будівництво» і так далі, тим більше, під час війни!
Таких немає, зате з рум’яних вуст «розслідувачів» уже стільки часу не зникають нещасні прокурори з пенсіями, які, до того ж, призначені у відповідності до чинних законів! А це хіба не інформаційна компанія?
Замість висновку
Чим хотілося б закінчити свої роздуми й намагання відновити справедливість навколо таких, в більшості своїй, незаслужених звинувачень на адресу органів прокуратури, яка створена відповідно до Конституції України, але сьогодні дійсно не виконує повною мірою покладені на неї конституційні функції, правда не зі своєї вини. А тим, що про все це я говорю з єдиною метою, аби громадяни України зрозуміли всю трагічність даної ситуації, в якій опинилися наша держава після багатьох років всіляких «реформ», в тому числі і прокуратури. До речі, групою соціологів нещодавно було проведено опитування українців щодо того, наскільки вони задоволені проведеними в Україні реформами. І щоб ви думали? Найбільше опитані наші співвітчизники були задоволені цифровою трансформацією, і, не смійтеся, підтримкою гендерної рівності, а найменше – реформами судової системи та прокуратури, а також боротьбою з корупцією. От тепер і робіть об’єктивні висновки самі, а не ведіться на всілякі пропагандистські «розслідування» й виступи зацікавлених осіб з метою приховати правду. Слава Україні!
Джерело: Юридичний вісник України
