Про обов’язковість висновків Верховного Суду

Ігор Тетеря, адвокат

Із 15 грудня 2017 р. набули чинності нові редакції процесуальних кодексів (ЦПК, ГПК, КАСУ), які по своїй суті є повністю новими нормативними актами. Із набуттям ними чинності змінилася й система судів загальної юрисдикції — із чотирьохланкової у триланкову.

Замість вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України створено єдиний судовий орган касаційної ін­станції – Верховний Суд, який розпочав свою діяльність також із 15 грудня 2017 року. Основною функцією Верховного Суду України було забезпечення єдності судової практики шляхом забезпечення однакового застосування норм права су­дами різних спеціалізацій. Так, у перебачених законом випадках Верховний Суд України викладав у своїх постановах висновки про те, як саме повинна засто­совуватися та чи інша норма права, що була неоднаково застосована. Висновок щодо застосування норм права, викладе­ний у постанові Верховного Суду Украї­ни, був обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують ту чи іншу норму права та відносно обов’язковим для врахування (з можли­вістю відступити від зазначеної у виснов­ку правової позиції) судами загальної юрисдикції.

Що ж сталося з обов’язковістю вис­новків Верховного Суду України після набрання чинності новими процесуаль­ними кодексами? Як відомо, до проце­суальних правовідносин застосовується той закон, який є чинним на момент вчинення окремої процесуальної дії, роз­гляду і вирішення справи.

Чинний на сьогодні ЦПК України (візьмемо його для прикладу) передба­чає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд вра­ховує висновки щодо застосування від­повідних норм права, викладені в поста­новах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У ч. 2 ст. 416 ЦПК України, що має назву «Постанова суду касаційної інстанції» зазначено, що в постанові па­лати, об’єднаної палати, Великої палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовувати­ся норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, Велкої палати.

Тобто йдеться про врахування суда­ми висновків щодо застосування відпо­відних норм права, викладених у поста­новах новоствореного Верховного Суду. Про врахування судами висновків, зроб­лених Верховним Судом України, який діяв до 15.12.2017 р., – ні слова.

У розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України, жодної норми, в якій би прямо було зазначено про обов’язковість чи про врахування судами висновків, зроблених Верховним Судом України, також немає. Таким чином, формально вони перестали бути такими, що врахо­вуються судами загальної юрисдикції. Чому формально?

У розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України все-таки згадується про висновки Верховного Суду України.

Так, у підпункті 7 пункту 1 розді­лі XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що суд який роз­глядає справу в касаційному поряд­ку в складі колегії суддів або палати (об’єднаної палати), передає справу на розгляд Великої палати Верховно­го Суду, якщо така колегія або палата (об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосу­вання норми права в подібних правовід­носинах, викладеного в раніше ухвале­ному рішенні ВСУ. Якщо Велика палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії суддів або палаті (об’єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (па­лати, об’єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої палати Верховного Суду. Майже такий самий порядок дій суду касаційної ін­станції, який розглядає справу і який вважає за необхідне відступити від вис­новку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховно­го Суду (див ст. 403 ЦПК України).

Таким чином, фактично висновки Верховного Суду України повинні врахо­вуватися судами так само, як і висновки Верховного Суду, оскільки, якщо суд у своєму рішенні застосує норму іншим чином ніж передбачено висновком ВСУ і справа дійде до суду касаційної інстан­ції, то Верховний Суд, виходячи з поло­ження підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в разі, якщо вважає за необхідне відсту­пити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах ВСУ, зобов’язаний буде передати справу на розгляд Великої палати Верховного Суду, або, в іншому випадку, — скасува­ти дане рішення, як таке, в якому непра­вильно застосовано норму матеріального або процесуального права.

Аналогічний порядок дій передбачено і стосовно висновків щодо застосуван­ня відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (ст. 403 ЦПК України).

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути