Думка експерта
Проблеми формування сучасної інформаційно-комунікаційної культури. Частина 2
Закінчення. Початок
Діджиталізація
Олександр СОСНІН, доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Узагалі всі процеси сучасної диджиталізації, QR-зації… — все, що спонукає насиченню життя суспільства новітніми засобами інформаційно-комунікаційної техніки та технологіями, стають зрозумілішими саме з огляду на вирішення питань національної безпеки в контексті знань і досвіду історичних процесів. При переході людства до нових, більш адекватних і стабільних, моделей глобальної економічної та соціальної організації це неможливо без фундаментальних знань у сфері законів управління. Як наслідок, це потребує докорінного оновлення національної системи законотворчої діяльності, формування сучасної науково-освітньої системи здобуття й використання знань, охорони інформаційних джерел і модернізації всієї сфери гуманітарної політики України.
Читайте також: Новий регулятор у сфері е-комунікацій
Погодьмося, що все те, що вибудовувалося в останні півстоліття в науковоосвітніх установах на ідеях глобалізму, було неповним і поступово зламало культурний код розвитку нашої нації. Під проводом транснаціональних фінансово-економічних структур у наше життя було привнесено багато нових наукових та інженерно-технічних знань. Завдяки цьому наше життя стрімко змінювалося, активно комп’ютеризувалося, насичувалося засобами новітніх ІКТ, віртуалізувалося, дозволивши говорити про створення засад для впровадження новітніх систем управління суспільством, однак перетворити, наприклад, сферу управління науково-освітньою галуззю на стратегічну, тобто сферу проблем національної безпеки, не вдалося, оскільки новітні системи управління винятково складні, їх створено на іноземних ІТ-платформах висококваліфікованими фахівцями.
Активно впроваджуючи їх протягом усіх років незалежності, проводячи інформатизацію своєї країни за їх лекалами, ми маємо усвідомлювати — тут існує багато загроз і ризиків для національної безпеки, що спонукає створювати певні запобіжники законодавчо з метою організації безпекового середовища для суспільства. Робити це напрочуд важко, а тому, аналізуючи природу особистості, яка живе в сучасному комп’ютеризованому суспільстві і генерує одночасно як бажання відокремленості, так і потребу в постійному публічному спілкуванні, ми маємо створити відповідну науково-освітню систему. Однак бачимо, що існуюча концепція розбудови інформаційного суспільства надає інформації статус абсолютної сутності, що, на наш погляд, здебільшого є свідченням сучасної загальносвітової кризи раціоналізму як філософської парадигми.
Домінування діалектики категорій абстрактного
Перетворивши Україну в 1991 році на країну хаосу, нам слід усвідомлювати, що діалектика категорій абстрактного, аніж конкретного, у нас домінує. Вона більш точно дозволяє зрозуміти, що сутністю соціальної реальності інформаційного суспільства, яке ми будуємо, стала не інформація в цифровому вигляді, а абстракція, яка послідовно вибудовується всюди і стає інструментом процесів відриву громадян від реальності, від сенсу вирішення реальних проблем. Так, потреба спілкуватися або зустрічатися зі студентами на лекціях і семінарах, з колегами на конференціях та відчувати, що ви дійсно з ними поряд, що винятково важливо для всіх і виховання молоді, зокрема, особливо в епоху коронавірусної пандемії, не реалізується. Світові ІКТ вже дозволяють долати такі незручності, з’явитися, скажімо, у вигляді голограми на лекції або зборах, пограти в шахи з кимось навіть на іншому кінці світу стало реальністю. Однак ненадійність нашого іnternet, тобто нашого інформаційно-комунікаційного середовища, навіть у великих містах на сьогодні не дозволяє цього.
Читайте також: Проблеми формування сучасної інформаційно-комунікаційної культури
Неосяжні можливості новітніх ІКТ, як і будь-якого іншого масштабного явища, людством ще до кінця не вивчено, що не дозволяє законно й ефективно впроваджувати алгоритми впливу на свідомість і фізичне здоров’я людини. Побачити нові можливості й завдання щодо подальшої комп’ютеризації, залучити досвід старших поколінь із метою більш повно передати майбутнім знання дуже важко. Науково-освітня галузь в Україні має привернути до цього увагу через вивчення світових тенденцій, оскільки питання фахової підготовки громадян, повага до науки й освіти взагалі, які на сьогодні стали головним ресурсом модернізації і розвитку країн, так би мовити, «новою нафтою», джерелом позитивного розвитку людської цивілізації.
А тепер давайте трохи задумаємося…
Нові теоретичні бачення можливостей ІКТ для нас поки що недосяжні. Дійсно, ми начебто й перетворюємо при спілкуванні все, чого торкаємось, на абстракцію і за рахунок цього змінюємо фундаментальні погляди й нашу свідомість щодо значення суспільної психології, яка в інформаційному суспільстві перетворюється на масову свідомість. Разом із тим, абстрагуючись від проблем масового усвідомлення будь-яких явищ, буденністю та повсякденністю подій життя ми не формуємо в слухачах хибну ілюзію ідей індивідуальної свободи, реально віртуальною, котра форматується штучно в координатах «інформаційного поля», яке нав’язується.
Читайте також: Модельні рішення для комунікації українських судів
На жаль, віртуальна свідомість дедалі більше пропагується новітніми засобами ЗМІ і стає все більш поширеною серед молоді, відтворюючись неконтрольовано й масово. Можна навіть стверджувати, що масовим стало розуміння сутності інформаційного суспільства як абстракції, яка відволікає людину від багатств сенсу реального життя — новою формою відчуження людини, його сутності, від життя суспільства. Абстракція взагалі стала сучасною формою деградації людської культури, в континуумі сенсу стала загрозою в процесах виховання молоді, і таким чином, на новому світоглядному рівні розуміння нам слід терміново почати вивчати причини виникнення нескінченних криз сьогодення і глибинний сенс комп’ютерної та інформаційно-комунікаційної революції для людини.
Джерело: Юридичний вісник України
