Думка експерта
Проект «Золотий перетин» – нейтралізація загроз національній безпеці та національним інтересам України
Юлія КОЛОМІЄЦЬ,
доктор юридичних наук, Національний університет «Одеська юридична академія»
Україна, маючи давню історію, багату природу та колоритну культуру, знову опинилася під загрозою знищення. Виникає питання: чому так сталося? Невже ми, українці, – проклятий народ? Яку помилку колишні та нинішнє покоління повторюють знову й знов? Чи вдасться Україні на цей раз перемогти ворогів й забезпечити мирне майбутнє для прийдешніх поколінь?
Порушення принципу балансу (гармонії)
Відповідь на всі перераховані питання пов’язана з однією й тою самою проблемою – порушення принципу балансу (гармонії). У нашій сучасній дійсності надмірні відхилення, що виходять за межі гармонійного співіснування людини і природи, людини і суспільства, людини і держави переважають практично у всьому. Тому немає нічого дивного в тому, що людство в XXI ст. балансує на межі самознищення.
Читайте також: Правові механізми протидії злочинам міжнародного характеру в еру глобальної електронної комунікації
Можливо, за всю історію свого існування українці так і не зрозуміли, що саме ми маємо врятувати людство, стати гарантією миру та знайти шлях до відродження людяності, яка під впливом нанотехнологій поступово вмирає, залишаючи про себе згадку лише у творах науки та мистецтва. Про особливу роль українців в історії людства понад сто років тому писав і Михайло Грушевський: «Найкращі сини нашого народу, цвіт і надія його покладали голови й покладатимуть їх іще, для того, аби дати щось дійсно цінне своєму народові – і в нім людству взагалі». Він був упевнений, що великі завдання й досягнення стали для нас можливі, що ми можемо творити не тільки вільну й незалежну Україну, а й Україну Велику. Велику не територією чи багатством, пануванням над іншими, а велику соціально-моральними вартостями, культурно-інтелектуальною, економічною й мілітарною силою, здатною забезпечити морально-соціальний розвиток людства.
Той же Михайло Грушевський намагався розробити стратегію розвитку нової України, завдяки якій вона мала стати великою. Більшовицький режим позбавив його можливості реалізувати задумане, але ключові ідеї залишилися і вони чекають армію спеціалістів, котрі підняли б переліг, запущений попередніми століттями, і врятували б його від руйнівної агресивної політики російського агресора.
До 24 лютого 2022 року Україна як слухняне дитя виконувала всі побажання ЄС, старанно йшла шляхом євроінтеграції, замовчуючи власне бачення соціального, економічного та політичного розвитку. Під час війни, коли гинуть люди, коли руйнується їхнє життя й змінюється майбутнє, мрій про членство в ЄС для гідного життя недостатньо, потрібно жити тут і зараз, адже завтра може й не настати. Наша доля в наших руках!
Жодна людина, яка не знаходилася під обстрілами держави-агресора (держави-терориста), не чула звуки сирени під вікнами свого будинку, не тремтіла від жахливих вибухів та відсутності зв’язку з родичами, друзями та іншими близькими, не зрозуміє, що таке війна, як боляче спостерігати за тим, як руйнується те, що є невіддільною частиною твого життя. Україна дійшла того рівня, коли інстинкт самозбереження змушує працювати всі клітини організму зверх норми, під впливом якої народжуються великі ідеї. Ці ідеї належать колективному розуму, який є джерелом необмеженої енергії, здатної повернути маховик історії людства в бік миру, добра та справедливості.
Про проект «Золотий перетин»
Як на перший погляд, проект «Золотий перетин» має дещо дивну назву, але саме в ній закладена його мета – досягти золотої, або як її ще називають божественної, пропорції, яка відповідала б законам природи. Пропорції мушлі наутилуса і людського тіла є прикладами золотого перетину в природі, але можна знайти багато прикладів того, що не всі мушлі, як і не всі людські тіла створені за цим принципом. І це нормально, адже увесь світ створений за принципом нескінченної організації гармонії. Гармонія, як і щастя, існує недовго, але вони того варті, щоб заради них жити. Принципами цього проекту мають стати: мир і дружня співпраця заради миру; правда та істина; національна злагода й партнерство; людяність і співчуття; гармонійне співіснування людини та природи, людини та суспільства, людини та держави. Кожен із цих принципів потребує окремого обґрунтування, але зараз найважливіше зосередитися на завданнях цього проекту, а саме на нейтралізації загроз національній безпеці та національним інтересам України.
Читайте також: Кваліфікація держзради і суміжних злочинів проти основ національної безпеки України
Як відомо, Указом Президента України № 392/2020 було введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». У ній були визначені основні види загроз національній безпеці та національним інтересам України, а також основні напрями зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки. Але нейтралізувати всі ці загрози за допомогою обраних напрямків зовнішньої та внутрішньої політики держави не вдалося.
Україна, поки що, так і не стала членом НАТО та ЄС (бути членом і кандидатом в члени Євросоюзу — зовсім різні речі). Чекати членства в НАТО та ЄС можна роками, в України ж цього часу немає. Потрібні рішучі дії, здатні забезпечити мир та спокій у нашій державі. Проект «Золотий перетин» є лише науковим припущенням про те, як могло би бути у нас в Україні якби ми обрали запропонований шлях. Документи ще, звісно, потребують серйозного обговорення та доопрацювання, кожна дія та (або) бездія, а також їх наслідки мають бути продумані, адже наші помилки можуть дорого коштувати не тільки нам, але й усьому світові, занадто небезпечний ворог претендує на наш суверенітет, незалежність та територіальну цілісність.
Українські мислителі-націоналісти (Д. Донцов, Е. Маланюк, Ю. Липа та ін.) неодноразово звертали увагу на те, що Україна впродовж тисячоліть, перебуваючи на перехресті часових і географічних шляхів між сходом і заходом, північчю та півднем, зазнала різних взаємозалежних впливів. Попри це в Україні ніколи не доходило до якихось непорозумінь, настороженості між православними та католиками, між місцевими жителями та переселенцями. Люди різних національностей (народностей) співжили в Україні традиційно й досить гармонійно, хоч і своєрідно, до тих пір поки не виявляли жорстокість і насильство до українців.
У природи немає чітких меж. Усі переходи поступові, майже непомітні, але насправді дуже суттєві. Візьмемо за приклад східну та західну Європу. До початку активного впровадження ідей глобалізації люди чітко розуміли, в чому полягає різниця між «Сходом» та «Заходом». Як на мене, досить точно з цього приводу висловлювався Дмитро Донцов: «Їх ділив великий, здвигнутий віками, здавалося непроломний мур. По одній стороні був неясний, хоч може й цікавий світ хаосу, друга сторона – представлялася в своїх викінчених формах вершком усього, що дала світові людська думка і праця, свідома свого історичного післанництва, осяяна блиском великих історичних традицій, замкнена у своїм – від занепаду Риму нетямущим собі рівного універсалізму, горда на ту принаду, що відходила від самого її імені – «Європа» – як проміння від сонця – до найдальших закутків чужих континентів. Для неї, для цієї Європи цілий світ і всі його землі – був одною планетною системою, а її центром, її сонцем – вона!». Під впливом високої європейської культури в росії в 1840–1860 роках з’явилася й деякий час існувала ліберальна ідейна течія – західники, які виступали за визнання необхідності розвитку країни західноєвропейським шляхом. У ті ж самі роки в росії зародилося й слов’янофільство – ідеологічна підтечія російського націоналізму. Слов’янофіли були прихильниками державного і національного централізму в російській імперії.
Ліберальні ідеї для російської імперії виявилися руйнівними. «Із культурного хаосу на східній Європі, – на думку Д. Донцова, – готові були викристалізувати свої центри нових, ще незнаних систем, котрі не лише рекламували для себе повну рівновартість з іншими, але й старалися розвинути атракційну силу геть поза границями російського світу». Росії це не сподобалося, адже тільки вона має бути центром культурного життя в східній Європі! Росія зрозуміла, що вже не хоче бути втягнутою в європейську планетарну систему. На жаль, кожного разу, коли вона це розуміє, в світі відбуваються жахливі речі (червоний терор, пролетарський інтернаціоналізм та русифікація).
Ліберальні ідеї, які почали набувати все більшої популярності в росії наприкінці XX століття, призвели до розпаду радянського союзу. Спочатку все було добре. Росія, як і інші колишні радянські республіки, які отримали незалежність, взяла курс на впровадження демократичних принципів та ринкової економіки в соціальне, економічне та політичне життя держави. Незабаром рф зрозуміла, що таке життя не для неї. Будучи державою-терористом, вона не може жити без того, щоб когось не залякувати, не захоплювати, не самореалізовуватися коштом інших.
Російський колоніалізм — найстрашніший колоніалізм у світі
У 1995 році член редколегії журналу «Українські проблеми» Михайло Ратушний відвідав Чеченську республіку Ічкерія, в самому розпалі бойових дій нової російсько-кавказької війни. Опісля на запитання: які висновки від чеченської війни має зробити для себе Україна, він відповів: «По-перше, сьогодні Чечня, завтра – Україна. По-друге, рахуються лише з сильними, і Україна має заявляти свою силу. Необхідно припинити ядерне роззброєння перед обличчям сусіда-дикуна. Також потрібно визнати незалежність Чечні й не підписувати з Росією жодних договорів, поки вона не зробить того ж. І, нарешті, по-третє, знайшов наочне підтвердження давній постулат ОУН: меншість перемагає більшість, коли вона згуртована і свідома своєї мети».
Ті висновки Михайла Ратушного не були враховані. На перший погляд, видається, що пізно вже що-небудь виправляти, але це хибна думка. Останній висновок, який стосується постулату ОУН, буде актуальним завжди. Перший та другий потребують коригування з урахуванням подій, що зараз відбуваються в Україні: по-перше, сьогодні Україна, завтра – Молдова та країни ЄС; по-друге, сила українців у любові до Батьківщини, людяності та прагненні до свободи. Україні не потрібно змагатися з росією в якості та кількості озброєння. Їй потрібно назавжди позбавити рф можливості робити з неї ворога, тому наша країна має заявити на увесь світ, що вона мирна держава, яка ніколи ні на кого не нападала і нападати не збирається. На території України бажано було б розмістити штаб-квартири ООН та інших міжнародних організацій, які відстоюють загальновизнані права, свободи та інтереси людини та громадянина. Можливо, доцільно було б створити музей ООН «Жахливі війни у XXI столітті», розмістивши там не тільки експонати з російсько-української війни, а й інших війн, наприклад, російсько-чеченської. У 1995 році вийшла друком книга Саїд-Хасана Абумуслімова «Геноцид продовжується», яка є ще одним підтвердженням того, що російський колоніалізм – найстрашніший колоніалізм у світі.
Росія завжди претендуватиме на Україну, тому членство в НАТО або ЄС збільшуватиме цей інтерес. Автоматично російська панівна еліта буде переносити на українців усе те, що росіяни ненавидять в американцях і європейцях, перетворюючи їх таким чином на жертву, яка збилася з «праведного шляху», тому що не змогла протистояти спокусам США та Західної Європи.
Деякі науковці та так звані «пророки» роблять припущення, що нинішня війна ослабить росію й вона розпадеться на декілька невеликих держав. За допомогою метафізики можна зробити інше припущення: по-перше, російсько-українська війна дійсно ослаблює росію, тому в держав, які втратили свої території або свою незалежність після 1991 року, з’явиться можливість відновити соціальну справедливість, уявлення про яку створені на рівні міжнародного права; по-друге, навіть якщо росія розпадеться на десятки маленьких держав, через деякий час вони знову об’єднаються, адже рф існує в світі, так би мовити, для балансу, як повна протилежність ліберальних поглядів Західної Європи та США. Між сходом і зіаходом Європи завжди буде прірва. Росіянам подобається бути рабами, сліпо вірити своїм вождям, робити з них ідолів, а потім звинувачувати їх у всіх своїх бідах. Такий спосіб життя знімає з них відповідальність за те, що відбувається. Набагато легше жити, коли хтось іншій приймає за тебе важливі рішення.
Природа і людина
Сила природи в сучасному світі недооцінюється, але насправді вона безмежна. Зовнішній вигляд, темперамент, образ життя людей безпосередньо пов’язані з кліматичними умовами та природним ландшафтом, що їх оточує. Клімат в росії майже повсюдно континентальний, з холодною зимою при тривалому сніговому покриві. За такого клімату треба мати міцне здоров’я, бути витривалим і терплячим. Холодний клімат знижує працездатність і культивує лінощі. Величезну територію рф складають: посушливі степи, болота, арктична тундра, тайга, а на 60% простягається вічна мерзлота. Її природний ландшафт обумовлює консервативність та схильність до саморуйнування в росіян.
Російський світ є вбивчою ідеологією росії проти Західної Європи й США. На міжнародному рівні рф створила для себе образ рятівниці світу від фашизму, але насправді цей образ завжди був красивим фасадом, під яким ховалися шахрайсько-бандитські методи управління та російський шовінізм. Німеччина з її працездатним, педантичним, енергійним та культурним народом була приречена в своєму бажанні прищепити росію до себе. При тому Західна Європа має триматися якнайдалі від рф. Посередником (медіатором) між ними може бути лише Україна, що правда не з тим урядом рф, який оголосив спеціальну військову операцію з метою «денацифікації та демілітаризації України». Усіх причетних до вчинення на території нашої країни злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку необхідно притягнути до міжнародної кримінальної відповідальності, щоб увесь світ зрозумів, що норми міжнародного права, а також підписані міжнародні конвенції та угоди, – це не просто декларативні принципи, що мають рекомендаційний характер. Це правила поведінки, обов’язкові до виконання, за порушення яких невідворотно настає відповідальність.
Замість післяслова
Після закінчення російсько-української війни нам треба буде (хочеш чи не хочеш) налагоджувати дипломатичні відносини з новим керівництвом рф. Робити це потрібно дуже обережно, передбачаючи можливий розвиток подій. Із метою нейтралізації загроз національній безпеці та національним інтересам України необхідно впровадити наступні ідеї: по-перше, кількість росіян, що мешкають на території України, значно перебільшена російськими пропагандистами; по-друге, в Україні створені умови для вільного розвитку представників усіх національних меншин, в тому числі росіян. Серед громадян України є як україномовні, так і російськомовні українці. Історично так склалося, що в Україні є багатонаціональні райони, де мешкають представники багатьох національностей (українці, молдавани, болгари, гагаузи та ін.). Всередині своєї діаспори вони спілкуються рідною національною мовою, а з представниками інших національностей, як правило, російською, адже ця мова є однією з мов міжнародного спілкування. Україна толерантно ставиться до людей різних національностей, тому в усьому світі мають знати, що на території України створені правові гарантії захисту прав, свобод та інтересів національних меншин.
Разом із тим Україна має бути завжди готовою до агресії з боку рф, навіть тоді, коли буде підписаний мирний договір. Людям, котрі щиро вірять у те, що справедливість може бути з кулаками, нічого не варто напасти знову. Тож кордони з рф мають бути надійно захищені. З метою підтримання ідеї про те, що Україна мирна держава з давньою історією та культурою, яка готова до бою в разі виникнення загроз її суверенітету, незалежності та територіальній цілісності, в складі ЗСУ потрібно створити козацькі підрозділи, а вздовж українських кордонів з рф створити козацькі поселення з особливим способом життя, так, щоб вони стали взірцем пошани традицій українського козацтва. Для того, щоб українські козаки поєднували військову службу з мирним життям, бійцям, які стали героями України, доцільно було б роздати безкоштовно або на пільгових умовах земельні ділянки. Відродження військової слави, честі та гідності українських козаків підвищить авторитет України, зробить її більш привабливою для туристів, які цікавляться давніми традиціями. Колись українські козаки володіли такими видами бойового мистецтва, які нічим не поступалися кунг-фу/кунфу. Українцям є що показати та чим пишатися. За деякими даними, в Україні за останні роки незалежності нараховувалося приблизно 1 500 козацьких організацій, кількість членів яких становить сотні тисяч. Отже, для реалізації цієї ідеї в Україні уже створені певні передумови та є люди, які зацікавлені в її реалізації.
… Михайло Грушевський вірив, що українське життя зможе «знайти себе». Для цього потрібно було вияснити свої засоби, завдання й потреби та тим часом не спішити замикатись в якому-небудь одному колі зв’язків, відносин і впливів, а брати якомога ширше, широко одвертою рукою все, що може бути корисним для нього. Брати й у сфері старих зв’язків з росією, і нових зв’язків з Західною Європою, і поза ними.
Настав час для реалізації задуманого! Шлях до щасливого життя українців лежить через готовність нашого народу послужити загальному ділу людства!
Джерело: Юридичний вісник України
