Прокурорський нагляд за досудовим розслідуванням

Володимир КЛОЧКОВ,
кандидат юридичних наук, докторант Національного транспортного університету, старший радник юстиції, прокурор відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури

Організація і процесуальне керівництво прокуратурою досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку є однією з важливих функцій, передбаченої статтею 131-1 Конституції. 

Функція нагляду

Зі змісту ст. 25 ЗУ «Про прокуратуру» функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, є ширшою за нагляд у формі процесуального керівництва та включає її.

У ч. 2 ст. 36 КПК передбачено процесуальне керівництво прокурором за досудовим розслідуванням, що є формою нагляду. Це обумовлена тим, що впроваджено принцип незмінності прокурора в ході кримінального провадження, а тому контроль за збором доказів при розслідуванні для формування обвинувачення та підтримання останнього в суді — входить у його функції. За відсутності додаткового розслідування підвищена відповідальність прокурора та органів прокуратури за якість досудового розслідування.

Здійснюючи нагляд у формі процесуального керівництва за розслідуванням кримінального правопорушення, прокурор повинен виконувати завдання кримінального провадження, в тому числі щодо забезпечення охорони прав і свобод та законних інтересів, організації швидкого, повного та неупередженого розслідування. Виконання прокурором завдання в кримінальному провадженні, передбаченого ст. 2 КПК, має сприяти здійсненню ним наданих процесуальних повноважень. Тому прокурор повинен організувати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінального правопорушення в формі процесуального керівництва.

Керівник відповідної системи прокуратури на початку досудового розслідування визначає прокурора-процесуального керівника у кримінальному провадженні. Процесуальний керівник на початковій стадії в розслідуванні кримінальних правопорушень (особливо тяжких, резонансних) повинен брати активну участь у висуненні версій, плануванні, контролювати виконання визначених заходів, володіти інформацією стосовно проведення слідчих та розшукових дій та їх результатів.

Він не має повноваження проводити розслідування у повному обсязі, але має право проводити окремі слідчі дії.

Процесуальний керівник повинен контролювати своєчасність та повноту внесення відомостей до ЄРДР, правильність правової кваліфікації злочину.

Прокурор доручає органу досудового розслідування виконання вимоги закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними певних слідчих (розшукових), негласних слідчих дій, прийняття законного та обґрунтованого рішення. Прокурор повинен впливати на дотримання вимог законів органами, які проводять досудове слідство та оперативно-розшукову діяльність.

Однією з найважливіших і невідкладних слідчих дій є огляд, який здійснюється з метою вивчення місця події, виявлення, фіксації й вилучення слідів та інших речових доказів, з’ясування мотивів злочину. Прокурор повинен звертати увагу на призначення та проведення експертиз, які є одним з основним джерел отримання інформації.

Реформування системи прокуратури та зміни законодавства України слід спрямувати на забезпечення європейських і світових стандартів захисту прав і свобод людини. Це реформування не повинно призвести до руйнування того, що протягом тривалого часу добре слугувало людям та державі. І воно має бути сумісним з історією, культурою та сприйматися населенням країни. З цього можна зробити висновок, що вищевказана конституційна норма та ці закони підвищили повноваження та вплив прокурора в цьому напрямку.

Тому виникає запитання, що серед функцій прокуратури, які передбачені в ст.131-1 Конституції, можливо на перше місце поставити саме вищевказану функцію, а підтримання публічного обвинувачення вказати другим?

За актуальністю та обсягом роботи функції прокурора на цій стадії більш значущі. Якщо діяти за хронологією, то спочатку прокурор здійснює нагляд та процесуальне керівництво в кримінальному провадженні за розслідуванням злочину, а потім обвинувальний акт щодо підозрюваного передається до суду, де прокурор підтримує вже обвинувачення. Якщо враховувати міжнародну правову практику, то там здебільшого прокурор є носієм обвинувальної, а не наглядової діяльності. Але в Україні існує прокурорський нагляд за цим напрямком, що є важливим в цей складний час.

КПК також підвищив функцію судового контролю за дотриманням прав і свобод та інтересів людини, яку виконує слідчий суддя. Тепер більшість певних слідчих (розшукових), негласних слідчих дій, проводяться за згодою слідчого судді.

У засобах масової інформації та в інтернеті трапляються факти, коли громадяни незадоволені рішенням, що не розпочато розслідування, на їх погляд, злочинів. Якщо злочини розслідуються, то нерідко це вважають незаконним, «політизованим рішенням». Зрозуміло й те, що коли за кримінальним провадженням щодо певної особи суд виніс обвинувальний вирок, то, звісно, він та його родичі незадоволені цим рішенням по вказаним причинам.

Відповідні закони України передбачають порядок вирішень цих питань. Прокурори, слідчі та їх керівники повинні діяти законно, а тоді вони будуть праві.

Дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КК

Важливим є те, що прокурор та слідчій, керівник органу досудового розслідування, повинні виконувати вимоги ч. 2 ст. 2 КК, яка передбачає вчинення особою діяння, яке містить склад злочину. До нього входять такі елементи: об’єкт, об’єктивна сторона злочину, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Якщо немає хоча б одного з цих елементів, то не буде злочину.

Свого часу автор даної публікації, перевіряючи матеріали кримінальних справ та наглядові провадження до них, звернув увагу, що в дорученнях та вказівках прокурора, планах розслідування, складених слідчим, відсутня інформація щодо встановлення цих елементів злочину. Тому прокурори та слідчі й закривають кримінальні провадження.

Із метою всебічного, повного й неупередженого розслідування кримінального правопорушення, вважаю за необхідне ст. 36 КПК доповнити другим реченням у такій редакції: «вимагати встановлювати об’єкт, об’єктивну сторону злочину, суб’єкт та суб’єктивну його сторону».

Другим реченням ч.4 ст. 38 КПК (органи досудового розслідування) доповнити у такої редакції: «Встановлювати об’єкт, об’єктивну сторону злочину, суб’єкт та суб’єктивну його сторону».

Перегляд телепередач та інтернету, публікацій у газетах засвідчує також, що існують суттєві проблеми у взаємодії між слідчим та прокурором у ході розслідування злочинів у кримінальних провадженнях. Ці та інші причини приводять до тяганини в розслідуванні кримінальних правопорушень, сприяють порушенню прав потерпілих та підозрюваних. Саме недостатність наукового дослідження цієї форми діяльності, взаємодії між різними органами державної влади, автор багато років: займається цією проблемою. Зокрема, він науково обґрунтував певні загальні елементи форм такої взаємодії. За цією тематикою ним підготовлено та надруковано 19 наукових статей.

Можливості прокурорського впливу

Далі. Із метою підвищення ефективності в роботі, згідно із законодавством прокурори повинні впливати на порушення вимог законів та підзаконних актів. Водночас ЗУ «Про прокуратуру» з метою усунення порушень законів точно не передбачено заходи впливу прокурорів, але у відповідних наказах Генерального прокурора закріплено певні вимоги щодо проведення перевірок та вжиття заходів. Тому керівники прокуратур усіх рівнів, структурних підрозділів, їх перші заступники та заступники в межах повноважень зобов’язані забезпечити вивчення стану додержання правоохоронними органами повноти і правильності вимог ст. 214 КПК щодо своєчасності внесення відомостей до ЄРДР, повноти й правильності кваліфікації злочинів; перевірку схоронності вилученого та арештованого майна і документів. Із метою забезпечення впливу на порушення в діяльності органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, керівники прокуратур повинні застосовувати повноваження, передбачені ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про прокуратуру» щодо надання письмових вказівок, а процесуальні керівники на підставі ст. 36 КПК — вимоги прокурора.

Аналіз прокурорсько-слідчої та судової практики, публікацій у ЗМІ свідчить про проблеми, які виникають при повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Слід мінімізувати необґрунтовані факти при повідомленні про підозру, що забезпечуватиме право людини не бути незаконно притягнутою до кримінальної відповідальності.

У п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК вказано третій випадок повідомлення про підозру при наявності достатніх доказів, зібраних від початку розслідування, для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слід звернути увагу на те, що прокурорам необхідно більш уважно вивчати матеріали кримінального провадження та впливати на порушення. Сьогодні нерідки факти, коли особу, яка вчинила злочин (про це є достатні докази, навіть у ЗМІ та в інтернеті про це повідомляється), неодноразово допитують як свідка. Такі дії, слідчі виконують на підставі норм КПК, але багато вчених не згодні з цим. Так, п. 6 ст. 87 КПК (недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні забороняється. Показання особи, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яка допитувалася про факти й обставини вчинення злочину з попередженням по кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи за відмову від давання показань, не можуть бути доказом. Тому свідком може бути лише особа, яка не є підозрюваним чи обвинуваченим.

Звертаю також увагу на те, що допит це складна процесуальна слідча дія. Працюючи слідчим різних рівнів (від районних прокуратур до прокуратури Союзу РСР), я допитував сотні свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, засуджених. Тому знаю про все це з практики. Слідчому нерідко протистоїть особа, яка не бажає давати показання, водночас у показаннях добросовісної особи, яка допитується про відомі факти, можуть бути помилки, перекручування й вигадки, які необхідно відділяти при встановленні обставин у кримінальному провадженні. Разом з тим, вивчаючи матеріали кримінального провадження, особливо такі, де є тяганина, багатоепізодні злочини, прокурору необхідно чітко встановити коло осіб, які необхідно допитати. Все це в підсумку й забезпечить результат.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути