Думка експерта

Проведення документальної позапланової податкової перевірки

Опубліковано

15.02.2018

Євген Морозов,
адвокат, магістр права

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Шістнадцятого січня цього року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках провадження No К/9901/924/18 по справі No 2а/1570/4582/11 (ЄДРСР No 71630461) досліджував питання документальної позапланової податкової перевірки.

Суд вказав, що пославшись в акті перевірки на підстави проведення документальної позапланової перевірки передбачені нормами підпункту 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України, податковий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку. Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Приписи пункту 79.2 статті 79 визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системний аналіз приписів ПК України виключають можливість проводити документальну позапланову невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Важливо. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських операцій позбавляє контролюючий орган можливості об’єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків. Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб’єктом владних повноважень, який зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція була викладена і в рішеннях Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа No 21-425а14 ) та від 16 лютого 2016 року (справа No 21-2749а15). Більше того, 16.01.2018 р. у провадженні No к/9901/881/18 по справі No 805/13237/13-а (ЄДРСР No 71630430) Верховний Суд чітко вказав, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб’єктом владних повноважень, який зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Результати перевірки, отримані внаслідок неправомірних дій органу, у будь-якому випадку не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів підтвердила, що акт перевірки, отриманий у результаті документальної невиїзної перевірки, є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

P.S. Між тим є й невтішна новина для платників податків. Так, 16.01.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по провадженню No К/9901/1478/18 у справі No 2а-7075/12/2670 (ЄДРСР No 71630425) без ґрунтовного, системного та аналітичного опрацювання, посилаючись при цьому на правову позицію висловлену Верховним судом України від 1 грудня 2015 року у справі No 826/15034/14 в черговий раз зазначив: «Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний із легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Джерело: Юридичний вісник України